24.02.2021 Справа № 756/1984/21
Унікальний номер 756/1984/21
Провадження номер 3/756/1743/21
24 лютого 2021 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали які надійшли від Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції ГУ НП в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, офіційно не працює, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
09 лютого 2021 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 333240, складений 23 січня 2021 року ДОП Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві капралом поліції Майстренком Є.М.
У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 23 січня 2021 року о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр. С. Бандери, 20-А, відповідальна особа (адміністратор) ОСОБА_1 допустила роботу хостелу, яке передбачає проживання громадян в кількості 15 осіб, чим порушила вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року. Своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КпАПУкраїни.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2021 року визначено головуючим суддю Шролик І.С.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась судом належним чином у встановленому законом порядку. 16 лютого 2021 року на електронну адресу суду надійшло пояснення по справі від представника ОСОБА_1 - адвоката Димитрієва В.В., в яких зазначає що ОСОБА_1 офіційно не працює, тимчасово заміняла адміністратора, не є найманим працівником та не є суб'єктом господарювання або відповідальною особою, на яку посадовими обов'язками покладено обов'язок по дотриманню встановлених карантинних обмежень, зокрема закриття діяльності. Також вказує, що протокол складено без відома особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 було запропоновано підписати лише пояснення, про те, що на неї складено протокол не знала, що підтверджується відмінністю підписів в протоколі та пояснення. Окрім того, в протоколі відсутнє значення, які саме протиправні дії вона вчинила, що є порушення протиепідоміологічних заходів. Також вказує, що в даних приміщеннях (кімнатах) будинку здійснюється проживання людей на довготривалий час, за попередньо укладеними договорами та ордерами на вселення. Відповідно люди, які там проживають були заселені вже давно, більшість з них, ще до запровадження карантину, таке наймання житла не може трактуватися як «розміщення». Просив закрити провадження у даній справі за відсутністю події і складу правопорушення.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, з метою дотримання розумного розгляду справи, забезпечення можливості своєчасного притягнення особи до відповідальності у випадку доведення винуватості та уникнення безкарності, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 333240 від 23 січня 2021 року, рапорт та письмові пояснення ОСОБА_1 , суддя встановив наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 44-3 КпАП України встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органівмісцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є банкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення відінфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Стаття 1 указаного Закону визначено карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення відінфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засобимасової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, щоп ризвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.
Як видно з наданого протоколу серії ВАБ № 333240 від 23 січня 2021 року, в ньому не зазначено яку конкретно норму діючого законодавства (пункт, частину, статті НПА) постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, порушила ОСОБА_1 , за що сааме її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, з письмових пояснень та в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 офіційно не працює та не є суб'єктом господарювання, або особою на яку покладений обов'язок дотримання карантинних обмежень.
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва протии Росії", суд, повинен виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особи формулювання адміністративного правопорушення. Відповідне формулювання слід вважити по суті викладенням обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведеною не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд, також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Норма ст. 44-3 КпАП України потребує обов'язкової вказівки про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно правового акту, яким установлюється правила карантину сааме які порушила особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАПпередбачає, щоніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не міститься відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину, які сааме вона порушила.
Суд не наділений повноважень, перебираючи на себе опис вчиненного правопорушення, трактувати його на користь обвинувачення, вказуючи та відшукуючи яку норму діючого законодавства, порушила ОСОБА_1 .
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, щоусісумнівищододоведеності вини особи повиннітлумачитись на їїкористь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людинивід 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винністьданої особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 3 ГК України суб'єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю "для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку".
Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців. Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття "суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям самепідприємницькою діяльністю. За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Стаття 3 ГК України окреслює коло відносин, які за своєю природою можуть вважатися господарськими.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є суб'єктом господарської діяльності або особою на яку покладено дотримання протиепідеміологічних заходів.
Також, в протоколі відсутні відомості про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину які порушила ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості перевірити їх достовірність та в свою чергу склад інкримінованого адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАПУкраїни, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративно гоправопорушення.
Відсутність події адміністративного правопорушення означає, що діяльність (дія чи бездіяльність) особи не може розцінюватися як правопорушення, тобтов ідсутній сам факт правопорушення. У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознако значає відсутність складу в цілому.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, 283-284 КпАП України, суддя,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КпАП України стосовно ОСОБА_1 з підстав ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.С. Шролик