01.03.2021 Справа № 756/846/21
№ 1-кп/756/876/21
№ 756/846/21
підготовчого судового засідання
23 лютого 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві підготовче судове провадження на підставі обвинувального акта стосовно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого інкасатором у ТОВ «СІТ СЕК'ЮРИТІ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
В провадження Оболонського районного суду м. Києва 21 січня 2021 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Обвинувачений підтримав позицію прокурора.
Суд, вислухавши позиції учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, дійшов наступних висновків.
Згідно обвинувального акта фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 викладено наступним чином: «25.11.2020, приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_4 перебував на відкритій ділянці місцевості у дворі будинку АДРЕСА_2 , зокрема на облаштованому місці для сидіння біля під'їзду № 1 зазначеного житлового будинку, де зустрівся та спілкувався разом зі своїми знайомими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та одним невстановленим чоловіком. Під час спілкування вказані особи почали голосно поводитись, на що отримали усне зауваження від одного з мешканців даного будинку, який в цей час перебував в квартирі свого проживання за зазначеною вище адресою та на гучні звуки і крики з вулиці з вікна квартири проживання відповідним чином через зауваження намагався закликати до порядку.
У відповідь па вказане зауваження ОСОБА_4 у вказаний час та в зазначеному місці, розпочав словесний конфлікт з вказаним мешканцем, вживаючи при цьому нецензурну лайку та погрози фізичною розправою, після чого, усвідомлюючи, що перебуває у дворі житлового багатоповерхового будинку на невеликій відстані від входу до першого під'їзду, що в розумінні чинного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму» від 03.06.2004 № 1745-1V (далі - Закон) є територією, на якій, відповідно до ст. 24 Закону в тому числі громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, дістав з кобури, що була при ньому, пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями ПМ РФ к-р 9 мм № НОМЕР_1 », дозвіл на право зберігання і носіння якого виданий йому ГУНП у м. Києві від 16.09.2019, будучи обізнаним щодо порядку і правил використання та застосування таких пристроїв, розуміючи при цьому наслідки, які можуть настати при неправомірному з ними поводженні, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, діючи умисно, здійснив чотири постріли із зазначеного пристрою угору, що створило реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян, зокрема мешканців будинку, які в той час могли перебувати біля вікон або випадковим громадянам, що могли проходити повз.
Внаслідок здійснених ОСОБА_4 пострілів чотири мешканці вказаного будинку, будучи за місцем проживання, обурені шумом на вулиці від пострілів, звернулись на спеціальну лінію «102» з відповідними заявами.
В подальшому ОСОБА_4 разом зі знайомими пішов з місця конфлікту, де біля будинку АДРЕСА_3 був зупинений працівниками патрульної поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.».
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Так, згідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з цим, вказані вимоги закону слідчою та прокурором при зверненні до суду з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_4 не дотримані, зокрема обвинувальний акт не містить належного обґрунтування наявності у діях ОСОБА_4 особливої зухвалості - ознаки об'єктивної сторони злочину, що є обов'язковою передумовою притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до пункту 3 Постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно пункту 5 вказаної постанови, за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово зазначав, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції (далі - Конвенція) про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'яснено «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.
Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).
Крім того, Суд нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісье та Сассі проти Франції» (ВП), № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47).
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що обвинувачення не сформульовано належним чином та є неконкретним, суд вважає за необхідне повернути прокурору обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 291, 314, 372, 376, 395 КПК України, суд
Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1