Справа № 755/11470/20
"26" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), про зняття арешту з майна,-
Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Трутнєв С.В. звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна.
Згідно заявлених вимог позивачі просять суд зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малковою М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року, винесеною в межах виконавчого провадження №51584755 (номер запису про обтяження: 16148481 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 31 серпня 2016 року, 11:06:20; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31164473 від 31 серпня 2016, 11:06:28; обтяжувач: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ЄДРПОУ 35011660, адреса: м.Київ, вул.Краківська, 20), на майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташовану в Київській області, Кагарлицький район, с.Панікарча з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 . Внаслідок відкриття спадщини, право на спадкування за законом у першу чергу набули позивачі та мати спадкодавця - ОСОБА_4 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає.
08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька, в зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 10/2020. 16 січня 2020 року з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1 . У подальшому, маючи на меті реалізувати право на оформлення права на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою від 20 червня 2020 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а також із заявою від 23 червня 2020 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташованої в Київській області, Кагарлицький район, село Панікарча з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Мотицького І.Л. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та на 2/3 частки земельної ділянки площею
0,2500 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташованої в Київській області, Кагарлицький район, село Панікарча з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, оскільки за даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20 червня
2020 року №213310582 виявлено, що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малковою М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року, винесеною в межах виконавчого провадження № 51584755, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 (номер запису про обтяження: 16148481 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 31 серпня 2016 року, 11:06:20; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31164473 від 31 серпня 2016, 11:06:28; обтяжувач: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, код ЄДРПОУ: 35011660, адреса: м. Київ, вул. Краківська, 20). Постанова державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малкової М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року винесена в межах виконавчого провадження № 51584755 з примусового виконання виконавчого листа № 910/1961/16, виданого 05 квітня 2016 року Господарським судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості. Відповідно до відомостей, наданих Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 51584755 було відкрито 08 липня 2016 року та закінчено 29 вересня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-14 «Про виконавче провадження» (заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними), арешт з майна не знімався. ОСОБА_2 у зв'язку з указаними вище обставинами із заявами про видачу свідоцтва про право на 1/3 спадкового майна до нотаріуса не звертався, до того ж, державний нотаріус повідомив про недоцільність подання таких заяв у зв'язку з відмовою у видачі свідоцтва з аналогічних підстав, - накладеного арешту на майно.
17 серпня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.49-51).
Листом від 17 серпня 2020 року копія вказаної ухвали направлена на адресу позивачів, відповідача та третьої особи разом з копією позовної заяви та додатками (а.с.52).
Копію вказаної ухвали позивачем ОСОБА_1 отримано 24 вересня 2020 року, відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими документами отримано 28 вересня 2020 року, третьою особою - 29 вересня 2020 року (а.с.53-55). Відомості щодо отримання копії ухвали суду позивачем ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутнівідсутні.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
11 листопада 2020 року представником АТ КБ «ПриватБанк» - Олейнік Н.О. направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, отриманий судом 17 листопада 2020 року, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.63-66).
02 грудня 2020 року від представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Трутнєва С.В. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечуючи проти позову відповідач не наводить належних аргументів які б спростовували підстави та матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог. Так підставою звернення позивачів до суду є захист прав, пов'язаних із оформленням права власності на спадкове майно. Дійсно постановою державного виконавця від 08 липня 2016 року, яка винесена в межах виконавчого провадження №51584755, з примусового виконання виконавчого документу №910/1961/16, виданого 05 квітня 2016 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь
ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором, накладено арешт на майно боржника. Разом з тим, виконавче провадження №51584755 закінчено 29 вересня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними), арешт з майна не знімався. ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 помер, право на спадкування майна померлого, як спадкоємці першої черги, набули позивачі, проте через накладення арешту на спадкове майно не можуть отримати свідоцтва про право на спадщину. Порядок зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, врегульований ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, право позивачів, які є власниками спадкового майна з часу відкриття спадщини, підлягає захисту шляхом пред'явлення позову до особи в інтересах якої накладено арешт, - про його зняття. Крім того, банк у запереченні на позов посилається на невиконання ОСОБА_3 рішення господарського суду щодо сплати на користь банку заборгованості за кредитним договором. Проте, усвідомлюючи, що позивачі успадковуючи права батька - ОСОБА_3 , успадковують і його обов'язки, останні звернулися до АТ КБ «ПриватБанк» із пропозицією про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості за рішенням Господарського суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі №910/1961/16, за результатами розгляду якої, АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на банківську таємницю відхилив вказану пропозицію та роз'яснив, що для встановлення факту того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є спадкоємцями боржника ОСОБА_3 , необхідно надати свідоцтва про право на спадщину, чого без зняття арешту з майна померлого боржника не можливо виконати. Окрім цього, посилання відповідача на постанову про прийняття виконавчого провадження №54443237 від 01 лютого 2020 року, а також твердження про її направлення сторонам виконавчого провадження та не оскарження її в установлені Законом України
«Про виконавче провадження» порядку і строки не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також не відносяться до предмету доказування в даному проваджені. Також у відповіді на відзив представник позивачів просить перевірити дотримання відповідачем строків подання відзиву, а в разі їх пропуску - вирішити справу у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України (а.с.78-81).
У відповідності до вимог ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 8 ст. 178 ЦПК України)
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 серпня 2020 року відповідачеві встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву, з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження.
Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано уповноваженим представником відповідача 28 вересня 2020 року (а.с.54), проте відзив не містить заяви про визнання поважними причин попуску строку на подання відзиву, направленого до суду лише 10 листопада 2020 року (а.с.77), як і заяви про продовження строку на подання відзиву. Тобто, всупереч вимогам
ст.178 ЦПК України, відзив подано з пропуском строку, встановленого ухвалою суду, а відповідна заява про продовження встановленого судом процесуального строку, до закінчення цього строку подана не була.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку на подання відзиву відповідача не є поважними, заява на його продовження в строки, визначені
ч.2 ст. 127 ЦПК України не подана, у зв'язку з чим відзив підлягає залишенню без розгляду.
Стосовно долучених до відзиву доказів суд зазначає наступне.
Згідно положень ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами 4 та 5 вищевказаної статті визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.83 ЦПК України).
З огляду на викладене, враховуючи, що долучені до відзиву докази (а.с.69-76) подані з пропуском встановленого ч.3 ст.83 ЦПК України строку, жодних письмових повідомлень про неможливість вчасного подання відповідних доказів позивачем подано не було, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для прийняття доказів, долучених до відзиву, а тому ці докази до розгляду судом не приймаються.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши подані стороною позивачів документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено
ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконані Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №51584755, з примусового виконання виконавчого документу №910/1961/16, виданого 05 квітня 2016 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 10 576,76 грн заборгованості за кредитом, 10 873,82 грн заборгованості за процентами, 2 126,79 грн заборгованості по комісії, 12 313,82 грн пені, а всього 37 269,19 грн. Вказане виконавче провадження закінчено 29 вересня 2016 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна боржника не знімався (а.с.46).
У межах виконавчого провадження №51584755 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 . (а.с.42-43).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.33).
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі вищевказаної постанови державного виконавця від 08 липня 2016 року накладено арешт на земельну ділянку площею
0,25 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, яка розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с.Панікарча, з цільовим призначенням для особистого селянського господарства. Особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 . (а.с.40-41)
Даних про обтяження об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 вказана інформація не містить.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його сини, позивачі у
справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подала заяву, в якій відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 28, 32, 34, 36).
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка не містить відмітки про дату її надходження/подання до нотаріальної контори (а.с.35).
Постановами державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Мотицького І.Л. від 23 червня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташованої в
с. Панікарча Кагарлицького району Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що на все нерухоме майно
ОСОБА_3 накладено арешт (а.с.37-39).
Таким чином, факт накладення арешту на підставі постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 липня 2016 року підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна лише щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташованої в с.Панікарча, Кагарлицького району, Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві власності
ОСОБА_3 , про що зазначено у вказаній інформації.
Доказів на підтвердження того, що на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м, накладено арешт на підставі постанови державного виконавця від 08 липня 2016 року, позивачами не надано.
Не містять таких даних ані Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ані постанови державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Мотицького І.Л. від 23 червня
2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Правовстановлюючий документ на вищевказану квартиру стороною позивачів не наданий.
Разом з тим, технічний паспорт, виданий ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , який хоча й не є правовстановлюючим документом, проте містить запис, що вказана квартира зареєстрована компанією «Уніціатор» ЛТД на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло і записаний у реєстрову книгу за №1924 (а.с.22-24).
Разом з тим, як убачається з позовної заяви, позивачі ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , посилаючись на порушення своїх прав, пов'язаних із оформленням права власності на спадкове майно, оскільки через арешт майна спадкодавця вони позбавлені можливості оформити у встановленому законом порядку спадщину, конкретизували свої позовні вимоги, й просили зняти арешт, не з всього майна спадкодавця, а саме з квартири та земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється в разі припинення юридичної особи чи смерті власника.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вважаючи свої права, як спадкоємців, порушеними внаслідок існування арешту на спадкове майно померлого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають всі правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтями 79, 80 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи, що право позивачів на отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно після смерті їх батька ОСОБА_3 є порушеним, а також, що спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини, проте через арешт спадкового майна позивачі позбавлені можливості отримати свідоцтва про право на спадщину, воно підлягає захисту шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,5 кв.м та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташованої в с. Панікарча Кагарлицького району Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що стороною позивачів не оспорюється правомірність винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, а також наявність у спадкодавця заборгованості за кредитним договором перед АТ КБ «ПриватБанк». Через свого представника Трутнєва С.В. позивачі зверталися до банку з пропозицією від 18 серпня 2020 року щодо порядку задоволення вимог кредитора, у якій повідомили, що якщо вимоги банку за судовим рішенням (рішенням Господарського суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі №910/1961/16) не задоволені спадкодавцем ОСОБА_3 , то його спадкоємці заявляють про готовність їх задовольнити та запропонували варіант погашення такої заборгованості (а.с.86).
Проте АТ КБ «ПриватБанк» листом від 27 серпня 2020 року повідомило позивачів про неможливість виконати їх вимогу, оскільки не надано дозволи від фізичних осіб на розкриття банківської таємниці, а для встановлення того факту, що вони є спадкоємцями боржника, необхідно надати свідоцтва про право на спадщину (а.с.87).
Крім того, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1404-VIIІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виходячи з наведених положень Закону України «Про виконавче провадження»
№ 1404-VIIІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника-фізичної особи. А, закінчивши виконавче провадження, державний виконавець повинен зняти арешт, який було накладено на майно такого боржника при здійсненні виконавчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зняття арешту з майна, оскільки право власності на вказані об'єкти нерухомості не зареєстроване за ОСОБА_1 , проте згідно вимог позовної заяви позивачі просять зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна, право власності на яке, згідно прохальної частини позову «зареєстровано за ОСОБА_1 », проте вказана обставина не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 840,80 грн кожному, який був сплачений позивачами при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 346, 1216, 1220, 1268, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570), третя особа - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Краківська, 20), про зняття арешту з
майна - задовольнити частково.
Зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малковою М.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2016 року, винесеною в межах виконавчого провадження №51584755 (номер запису про обтяження: 16148481 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 31 серпня
2016 року 11:06:20; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31164473 від 31 серпня 2016 11:06:28; обтяжувач: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ЄДРПОУ 35011660, адреса: м.Київ, вул.Краківська, 20), на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м. та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 3222284402:50:015:0003, розташовану за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с.Панікарча, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,00 грн на користь ОСОБА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,00 грн на користь ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: