ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/5763/20
провадження № 2/753/1838/21
"11" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.
за участю сторін
позивач не з'явився;
відповідач не з'явився;
третіособи не з'явилися
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс», за участю третіх осіб - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пімахова Діна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс» (далі - відповідач, ТОВ «ПлатінумФінанс»), за участю третіх осіб - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Юлії Володимирівни, Приватного виконавця Пімахової Діни Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.06.2007 між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Альфа банк» був укладений кредитний договір № 500012030, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складало 12 900 грн. Так, відповідно до умов даного договору, нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно протягом періоду від дня надання кредиту до 01.06.2010 року. Так, відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни від 20.02.2020, вбачається, що виконавче провадження № 61223735 було порушено на підставі виконавчого напису № 2485 від 13.11.2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Юлією Володимирівною. Зазначеним виконавчим написом з позивача на користь ТОВ «ПлатінумФінанс» стягнуто заборгованість у розмірі 19 269, 84 грн. Позивач також зазначає, що про перехід права вимоги від ЗАТ «Альфа банк» до ТОВ «ПлатінумФінанс» остання повідомлена не була. Строк, за який проводиться стягнення становить з 06.05.2009 по 21.10.2019. Так, позивач вважає, що виконавчий напис № 2485 від 13.11.2019 було вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим просить визнати виконавчий напис № 2485 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «ПлатінумФінанс» на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 7 730 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 522, 40 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Дарницького районного суду м. Києва Даниленка В.В.
10.09.2020 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Дарницького районного суду м. Києва Каліушка Ф.А.
Ухвалою суду від 15.09.2020 прийнято позовну заяву до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.
В судове засідання позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс» в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надіслав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надіслала, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.
Приватний виконавець Пімахова Д.В. в засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність до суду не надала.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. зареєстровано в реєстрі за № 2485 виконавчий напис, яким, на підставі стст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат», запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс» заборгованість, оскільки Позивач є боржником за кредитним договором № 500012030 від 01.06.2007 р., укладеним з ПАТ «Альфа-банк». Загальна сума заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису, складає 19 269, 84 грн. Строк, за який провадиться стягнення: з 06.05.2009 по 21.10.2019.
Як вбачається із даного виконавчого напису, 30.09.2009 згідно договору факторингу право вимоги боргу було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи». Згідно договору факторингу № 2012-2-1/1 від 18.12.2012, укладеному між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Купер Прайс», право вимоги боргу було відступлено ТОВ «Купер Прайс». Згідно договору факторингу № 2009/2019 від 20.09.2019, укладеному між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «ПлатінумФінанс», право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «ПлатінумФінанс».
Початок відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором - 30.09.2009 р., остаточне відступлення ТОВ «ПлатінумФінанс» від ТОВ «Купер Прайс» відбулося 20.09.2019 р.
Також, 20.02.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пімаховою Д.В. за виконавчим провадженням № 61223735, прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з примусового виконання виконавчого напису № 2485 від 13.11.2019 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В.
Відповідно до п. 1 ч. 2,ч. 6 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до пп. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано на підставі яких документів останній було вчинено.
При цьому, загальна сума заборгованості у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 19 269, 84 грн.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису № 2485 від 13.11.2019 таким, що не підлягає виконанню, є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки не вказано на підставі яких документів вчинено виконавчий напис, приватним нотаріусом не встановлено безспірність суми, що стягується, крім того за строком, за який провадиться стягнення, вбачається порушення процедури вчинення виконавчого напису.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Положеннями п. 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
В пункті 10 зазначеної Постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.
Позивач зазначає, що виникла ситуація, між останньою та відповідачем, негативно відображається на психічному та емоційному стані. Позивач зазначає, що стала знервованою та дратівливою, втратила сон, оскільки постійно знаходиться у стані нервового стресу, проте, доказів на підтвердження даного до суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги те, що позивачем як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи на підтвердження факту причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням моральної шкоди, не було надано доказів, на які б вона посилалася як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. на користь позивача, за їх недоведеністю.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги населенню» укладено договір № П-226 від 03.03.2020 року про надання юридичних послуг, вартість яких складає 7 730, 00 грн.
Позивачем, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу також було надано до суду копії фіскальних чеків: на суму 800, 00 грн. від 03.03.2020, на суму 4 000 грн. від 11.03.2020, на суму 1000 грн. від 17.03.2020, та на суму 1 930 грн. від 28.03.2020.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-УІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 5076-VІ, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VІ, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Так, виходячи з викладеного, вбачається, що «Центр правової допомоги населенню» за своєю організаційно-правовою формою є Товариством з обмеженою відповідальністю, а тому не відноситься до організаційної форми адвокатської діяльності, за якою можливе здійснення адвокатської діяльності.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме адвокатом надавалася правнича допомога Позивачу, а тому надані до суду документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не можна вважати належними та допустимими доказами надання та оплати правової допомоги, а відтак суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача збитків, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг, не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись стст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, стст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, стст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс», за участю третіх осіб - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пімахова Діна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 2485, виданий 13.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 19 269,84 грн. за кредитним договором № 500012030 від 01.06.2007, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПлатінумФінанс» (код ЄДРПОУ 43133848, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Руденко, 6-А, оф. 525) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.