08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/156/21
381/2251/20
01 березня 2021 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12010110310000965 від 08.08.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастова Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, не є інвалідом, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 11.08.2020 вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік (вирок набрав законної сили 11.09.2020),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України за наступних обставин.
Так, 27.07.2020 близько 14 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , проходячи по тротуару по вул. Соборній в м. Фастів Київської області, побачив в задній кишені шортів раніше незнайомої йому ОСОБА_6 мобільний телефон, після чого у нього виник умисел на відкрите його викрадення.
Відразу ж після цього, з метою реалізації свого умислу на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, швидким кроком наздогнав ОСОБА_6 та шляхом ривка відкрито викрав з задньої кишені шортів ОСОБА_6 її мобільний телефон «HUAWEY Y6 2019», вартістю 2051 грн. 67 коп.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 2051 грн. 67 коп..
Тому суд вважає обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що дійсно 27.07.2020 близько 14 години 20 хвилин, проходячи по тротуару по вул. Соборній в м. Фастів Київської області, побачив в задній кишені шортів раніше незнайомої йому дівчини мобільний телефон, після чого наздогнав її та шляхом ривка відкрито викрав з задньої кишені шортів потерпілої її мобільний телефон «HUAWEY». Вона бачила як він з місця вчинення злочину втік та попрямував додому. Телефон продав того ж дня знайомому за 800 грн. на час вчинення злочину мав проблеми з наркотичною та алкогольною залежністю. У даний час у зв'язку із цим проходить курс реабілітації з метою змінити своє життя на краще. У вчиненому щиро розкаюється, спричинені злочином збитки відшкодував у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила зазначені обвинуваченим ОСОБА_4 обставини відкритого викрадення у неї її мобільного телефону. Зазначила, що усі збитки їй відшкодовано в повному обсязі претензій матеріального та морального до обвинуваченого немає. Просила призначити мінімальне покарання без позбавлення волі.
З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред'явленого обвинувачення та обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, потерпілої ОСОБА_6 та прокурора провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як вчинення відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , за місцем проживання та місцем проходження реабілітації характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких умисних корисливих злочинів, обставини, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, повністю відшкодував завдані збитки, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Крім того, оскільки ОСОБА_4 вчинив указаний злочин до ухвалення щодо нього попереднього вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2020, що набрав законної сили 11 вересня 2020 року, згідно якого його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за правилами ч.1 вказаної статті, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При цьому, в даному випадку, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про можливість для звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановленням іспитового терміну.
На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати у розмірі 326 грн. 90 коп за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/1546 від 12.08.2020.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2020 більш суворим за даним вироком, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку 01.03.2021.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 90 коп на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи 13-1/1546 від 12.08.2020.
Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:
- 3 DVD - диски з файлами відеозаписів з камер спостереження, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12010110310000965 від 08.08.2020 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12010110310000965 від 08.08.2020 протягом всього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_7 -Тьолушкіна