Справа № 362/6443/20
Провадження 2/362/1215/21
"16" лютого 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Одночасно з позовом, позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_2 та/або іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Так, за змістом ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України,позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, який спрямований проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду. Зобов'язання вчинити певні дії, як захід забезпечення позову, спрямоване на активні дії відповідача, невиконання яких може ускладнити виконання судового рішення
Згідно роз'яснень, що надані в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов'язання вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу
Вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не наведено доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а тому суд, враховуючи предмет позовної вимоги - стягнення заборгованості, та захід забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме мано, не вбачає підстав стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та приймаючи до уваги, що такий вид забезпечення позову є неспіввмірним із заявленими вимогами, тому суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.М.Ковбель