01 березня 2021 року м.Київ №320/5847/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову №104250004436 від 06.02.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 з 01.02.2020 відповідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви було додано усі документи, які підтверджують його право на пенсію на пільгових умовах, однак рішенням відповідача від 06.02.2020 р. йому відмовлено в призначенні пенсії, оскільки всупереч п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він не має 25 років страхового стажу та з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. За підрахунками відповідача його страховий стаж складає 24 роки 2 дні, у тому числі за Списком № 1 - 4 роки. Вважає відмову відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах протиправною та такою, що порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.07.2020 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості щодо того чи працював він на роботі зі шкідливими умовами праці, чи працював він повний робочий день та щодо характеру виконуваної роботи. Згідно поданих позивачем документів, загальний стаж роботи за Списком №1 становить 4 роки 10 місяців 15 днів. На думку відповідача, у позивача відсутні підстави для дострокового виходу на пенсію. Позивач набуде право на призначення пенсії за віком після досягнення ним 60-річного віку. З цих підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 04.07.1997 Міським відділом №1 Білоцерківського МУ РУ МВС України в Київській області (а.с. 11-13, 14).
Позивач є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1989-1993 роки (категорія 4) (а.с. 25).
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27.08.1987 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював:
- з 01.09.1986 по 20.07.1987 - проходив навчання в Білоцерківському середньому професійно-технічному училищі № '' 15 за професією "Слюсар монтажник по контрольно-вимірювальним приладам та автоматиці", денна форма навчання;
- з 28.07.1987 по 06.10.1987 - працював на посаді машиніста приборів;
- з 23.11.1987 по 30.11.1989 - проходив строкову військову службу;
- з 28.04.1990 по 12.10.1990 - працював учнем збиральника цеху приводних ременів №11, збірником резиново-технічних виробів четвертого розряду;
- з 24.10.1990 по 27.08.1996 - працював на підприємстві "БІЛОЦЕРКІВШИНА" слюсарем ремонтником третього розряду по ремонту технологічного обладнання в цеху вулканізації шинного заводу №1;
- з 01.11.1996 по 11.05.1999 - працював слюсарем-ремонтником третього, четвертого розряду на шинному заводі №2;
- з 17.05.1999 по 23.02.2000 - працював слюсарем ремонтником четвертого розряду;
- з 06.07.2000 по 09.01.2001 - працював слюсарем-ремонтником четвертого розряду цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 15.01.2001 по 06.10.2001 - працював слюсарем-ремонтником цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 08.10.2001 по 24.04.2002 - працював слюсарем-ремонтником цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 07.05.2002 по 24.07.2006 - працював слюсарем ремонтником цеху вулканізації №1 в ЗАТ СП "РОСАВА";
- з 17.01.2007 по 02.07.2007 - працював вантажником за трудовим договором у ФОП " ОСОБА_2 ";
- з 24.07.2007 по 09.12.2008 - працював слюсарем-ремонтником п'ятого розряду цеху №6 в ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКШ МАЗ";
- з 18.12.2008 по 28.05.2009 - перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю;
- з 01.06.2009 по 15.10.2009 - працював слюсарем-ремонтником в ТОВ "ІМПРЕС УКРАЇНА";
- з 08.07.2010 по 02.04.2012 - працював слюсарем-ремонтником в ТОВ "УКРЮГ";
- з 27.09.2012 по 23.05.2013 - працював слюсарем-ремонтником п'ятого розряду в ПАТ "РОСАВА".
Крім того, факт зайнятості позивача повний робочий день на роботах за професією, посадою, що передбачена Списком №1, підтверджуються: довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ПрАТ «Росава», ПрАТ «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» від 28.11.2019 року №171, Державного професійно-технічного навчального закладу «Білоцерківський професійний ліцей» від 05.11.2019 №536, ПрАТ «РОСАВА» від 21.06.2019 № 163, особовою карткою працівника №2694, копіями наказів ЗАТ «СП «РОСАВА»» від 06.06.2000 №286, від 03.06.2005 №469, від 31.05.2010 №380, висновками №106 від 09.08.2013 та №68 від 12.07.2010, №71 від 22.07.2005 якості проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативними актами про охорону праці та правильності віднесення до категорії із небезпечними і важкими умовами праці у ЗАТ «РОСАВА», відповідними Переліками робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, робітниками яких підтверджено право на пільгове забезпечення за Списками №1 та №2.
30.01.2020, позивач звернувся, через Веб-портал Пенсійного фонду України, до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просив призначити пенсію на пільгових умовах, що передбачена пп.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До даної заяви позивач додав копії вищезазначених документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.02.2020 №104250004436 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років стажу за Списком №1 у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.114 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів, його страховий стаж становить 24 роки 2 дні, стаж роботи за Списком №1 становить 4 роки.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно ст. 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з абзацом 10 ч. 3, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено в статті 13 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 зокрема визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, та вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Визначено, що застосуванню підлягає ст. 13 "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років б місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".
Таким чином, на сьогодні існує колізія, нормативно-правових актів, що мають однакову юридичну силу та по-різному регулюють відносини щодо умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка має тлумачитися на користь дотримання конституційного принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність для особи, яка з 2010 року має очікування стосовно права на призначення пенсій при наявності відповідно стажу роботи у шкідливих і важкими умовами праці, - за списком № 1 із застосуванням норми ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" в редакції по стану на січень 2020 рік.
При вирішенні цієї колізії, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Щокін проти України" (заява NN 23759/03 та 37943/06) Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Тобто, суть цього рішення полягала у тому, що якщо відповідні норми законодавства належним чином не узгоджуються між собою та створюють передумови для неоднозначного тлумачення, як це нерідко буває у нашій державі, то суд повинен застосовувати підхід, який є більш вигідним саме для платника податків, а не для держави.
Крім того, при вирішенні спору суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини в рішеннях та від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" позицію, згідно якої застосування національного законодавства має відбуватися у найсприятливіший для заявника спосіб у випадку допущення можливості його неоднозначного тлумачення.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Легітимні очікування особи у відносинах з публічною адміністрацією неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) (див., напр., його рішення у справах "Федоренко проти України" від 01.06.2006, "Україна-Тюмень проти України" від 22.11.2007, "Рисовський проти України" від 20.10.2011).
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51).
Відтак, при розгляді заяви про призначення пенсії, відповідачем мало бути здійснено зменшення пенсійного віку відповідно до ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який кореспондується із абз. 4 п. "а" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" так як позивач має страховий стаж за списком № 1, що відповідно надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 (надалі також - Порядок N 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з п. 10 Порядку N 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та. у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цих норм вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Відтак, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи у вищевказані періоди на підприємстві. Наведені записи трудової книжки про роботу за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день на посаді формувальника ручного формування, що дає право на пільгову пенсію.
Як слідує з трудової книжки, то у позивача наявний трудовий стаж за період:
- з 01.09.1986 по 20.07.1987 - проходив навчання в Білоцерківському середньому професійно-технічному училищі № '' 15 за професією "Слюсар монтажник по контрольно-вимірювальним приладам та автоматиці", денна форма навчання;
- з 28.07.1987 по 06.10.1987 - працював на посаді машиніста приборів;
- з 23.11.1987 по 30.11.1989 - проходив строкову військову службу;
- з 28.04.1990 по 12.10.1990 - працював учнем збиральника цеху приводних ременів №11, збірником резиново-технічних виробів четвертого розряду;
- з 24.10.1990 по 27.08.1996 - працював на підприємстві "БІЛОЦЕРКІВШИНА" слюсарем ремонтником третього розряду по ремонту технологічного обладнання в цеху вулканізації шинного заводу №1;
- з 01.11.1996 по 11.05.1999 - працював слюсарем ремонтником третього, четвертого розряду на шинному заводі №2;
- з 17.05.1999 по 23.02.2000 - працював слюсарем ремонтником четвертого розряду;
- з 06.07.2000 по 09.01.2001 - працював слюсарем ремонтником четвертого розряду цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 15.01.2001 по 06.10.2001 - працював слюсарем ремонтником цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 08.10.2001 по 24.04.2002 - працював слюсарем ремонтником цеху капітальних ремонтів з ремонту технологічного обладнання у цеху вулканізації в ЗАТ "РЕМТЕХМАШСТОЙ";
- з 07.05.2002 по 24.07.2006 - працював слюсарем ремонтником цеху вулканізації №1 в ЗАТ СП "РОСАВА";
- з 17.01.2007 по 02.07.2007 - працював вантажником за трудовим договором у ФОП " ОСОБА_2 ";
- з 24.07.2007 по 09.12.2008 - працював слюсарем ремонтником п'ятого розряду цеху №6 в ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКШ МАЗ";
- з 01.06.2009 по 15.10.2009 - працював слюсарем ремонтником в ТОВ "ІМПРЕС УКРАЇНА";
- з 08.07.2010 по 02.04.2012 - працював слюсарем ремонтником в ТОВ "УКРЮГ";
- з 27.09.2012 по 23.05.2013 - працював слюсарем ремонтником п'ятого розряду в ПАТ "РОСАВА".
Однак, відповідач всупереч зазначеним вимогам Закону протиправно не зарахував періоди роботи позивача, необхідні для призначення пільгової пенсії за Списком № 1, посилаючись у своєму рішенні від 06.02.2020 №104250004436, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про наявність необхідного страхового стражу та відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а також відсутні уточнюючі довідки підприємств.
Водночас, вказані вище записи у трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Так, під час роботи по професіям, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, від 24.06.2016 року №461.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Посади, на яких працював позивач у спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Таким чином, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, та документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути, зокрема, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.09.2013р. (справа №21-183а13) та від 25.11.14р. (справа №21-519а14).
На підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорії із небезпечними і важкими умовами праці у ЗАТ СП «РОСАВА» позивачем були надані копію наказів №286 від 06.06.2000, №469 від 03.06.2005, №380 від 31.05.2010 про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці та копії відповідних висновків №106 від 09.08.2013, №68 від 12.07.2010, №71 від 22.07.2005 (а.с. 40-41, 52, 53, 54).
В той же час, суд наголошує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Крім того, Законом України „Про пенсійне забезпечення" передбачено призначення пенсій за віком на пільгових умовах при додержанні певних вимог, зокрема, особам, зайнятим на роботах із шкідливими i важкими умовами праці, призначаються пільгові пенсії за списками № 1 та № 2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36.
Цим же Законом визначено види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Зокрема, до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок i військову службу» та статтею 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, Міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, Міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
Отже, служба в армії позивача з 23.11.1987 року по 30.11.1989 підлягає також врахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки його страховий стаж є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, за наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відмова Головного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладена у рішенні від 06.02.2020 №104250004436 є протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пільгову пенсію, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах є обґрунтованою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 з 01.02.2020 відповідно до пп.1 ч.2 ст. 114 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) №104250004436 від 06.02.2020 у призначенні ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсії за віком на умовах за Списком №1 відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) призначити ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) пільгову пенсію за Списком №1 з 01.02.2020 відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.