ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" березня 2021 р. справа № 300/181/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації, середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.01.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 30 268, 36 гривень; зобов'язання видати довідку про належне до видачі речове майно за період з 30.05.2002 до 30.10.2020; стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
26.01.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, в супереч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 178 від 16.03.2016, після його звільнення зі служби не провів з ним остаточний розрахунок та не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 30 268, 36 гривень. Внаслідок непроведення такого своєчасного, повного розрахунку при звільненні позивача стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України за період з 31.10.2020 до ухвалення судового рішення по справі.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 в період з 30.05.2002 до 30.10.2020 проходив військову службу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національного гвардії України (по строковій службі) за № 240 від 30.10.2020 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 та матеріально-технічного забезпечення та звільненого відповідно до підпункту «б» пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 23 жовтня 2020 року № 53 о/с у запас, за станом здоров'я, 30 жовтня 2020 року та для взяття на військовий облік направити до Івано-Франківського МВК.
20.10.2020 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про видачу йому довідки про вартість речового майна, що належне до видачі за весь період проходження військової служби.
Відповідачем видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за № 36 від 20.11.2020, у якій зазначено відомості про: найменування речового майна, місця і рік виникнення права на отримання предметів речового майна за період з жовтня 2002 року до липня 2020 року, кількість предметів, вартість за одиницю та суму грошової компенсації в загальному розмірі 30 268, 36 гривень (а. с. 15).
Також, відповідач на заяву позивача від 14.12.2020 направив позивачу листа за № 50/41-2023 від 29.12.2020 із повідомленням про те, що виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 30 268, 36 гривень, згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, буде проведено у найкоротший термін.
Позивач, не отримавши грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогами про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 30 268, 36 гривень; зобов'язання видати довідку про належне до видачі речове майно за період з 30.05.2002 до 30.10.2020; стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються, а також єдина система їх соціального та правового захисту встановлюється і гарантується законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За правилами статті 1-1 Закону №2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно із частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178).
Пунктом 3 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункти 4-5 Порядку №178).
Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція №232) основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України <...> в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) <...>; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України <...> на речове забезпечення; організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції №232).
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Таким чином, з вищевикладених норм права випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Зазначені норми права та висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі за № 480/3105/19, провадження №К/9901/5696/20 та застосовні в даній адміністративній справі.
Як встановив суд, відповідно до виданої відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за № 36 від 20.11.2020 сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно становить 30 268, 36 гривень. Згідно цієї довідки право на отримання позивачем предметів речового майна виникало у: жовтні 2002 року, жовтні 2011 року, квітні 2015 року, липні, грудні 2017 року, липні 2018 року, липні, жовтні 2019 року, липні, жовтні 2019 року, липні 2020 року і ці періоди включені до вартості речового майна, що належало до видачі позивачу. Вказані обставини, є підставою вважати, що за інші періоди позивач забезпечувався речовим майном, тому, позовні вимоги про зобов'язання видати довідку про належне до видачі речове майно за період з 30.05.2002 до 30.10.2020 задоволенню не підлягають, оскільки за ці періоди відповідачем видано вказану довідку.
За таких обставин, суд робить висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 30 268, 36 гривень, та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно) за період з 31.10.2020 до ухвалення судового рішення по справі, суд зазначає наступне.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно - яка не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
Стаття 116 Кодексу законів про працю України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Відповідно до копії з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.10.2020 за № 240 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 30.10.2020, тоді як фактичний розрахунок щодо грошової компенсації за неотримане речове майно до 30.10.2020 не було проведено.
Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок, зокрема, не виплачено компенсацію за неотримане речове майно, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).
Відповідно до довідки відповідача сума грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становила 28 054, 50 гривень, а саме: у серпні 2020 року - 14 027, 25 гривень, у вересні 2020 року - 14 027, 25 гривень (а. с. 13).
Розмір одноденного заробітку склав 459, 91 гривень (28 054, 50 гривень / 61 день).
Кількість днів, впродовж яких затримано позивачу виплату грошової компенсації з 31.10.20 до дня прийняття судом рішення становить - 83 робочі дні.
Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 38 172, 53 гривень (459,91 гривень х 83 дні).
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за неотримане речове майно) за період з 31.10.2020 до 01.03.2021 в розмірі 38 172, 53 гривень, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов позивача підлягає до задоволення частково.
Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 30 268 (тридцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 36 копійок.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) середній заробіть за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2020 до 01.03.2021 в розмірі 38 172 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні 53 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.