Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2021 р. Справа №200/12213/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 200/12213/19-а за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати заборгованості пенсійної виплати з серпня 2014 року по червень 2019 року, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з серпня 2014 року по червень 2019 року,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2014 року по червень 2019 року, зобов'язано Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2019 року.
29.01.2020 року видано виконавчий лист в адміністративній справі щодо зобов'язання Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2019 року.
17 лютого 2021 року від Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення у справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду не виконано, відповідач повідомив, що здійснив нарахування пенсії позивачу, але до теперішнього часу не виплатив. Заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у разі неможливості його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Приписами статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Таким чином, вказаним законом передбачена можливість зміни способу і порядку виконання рішень суду про зобов'язання державного органу вчинити певні дії.
14.01.2020 року рішення суду набрало законної сили, 29.01.2020 судом видано виконавчий лист у даній справі про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2019 року, з виконання якого 20.10.2020 року Слов'янським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 63299957.
30.11.2020 року держвиконавцем отримано листа відповідача від 27.11.2020 № 0567-07-5/12954 про самостійне виконання рішення, де повідомлено, що на виконання судового рішення позивачу було поновлено та нараховано виплату пенсії. Пенсія виплачується з 01.06.2019 року. Борг з 01.08.2014 року по 31.05.2019 року в сумі 80541,13 грн. нарахований, однак виплата буде проведена після фінансування боргів за рішенням суду.
Правильність визначення розміру боргу з невиплаченої пенсії у сумі 80541,13 грн. сторонами не оспорюється.
Суд зауважує, що лише нарахування суми пенсії, що підлягає виплаті за рішенням суду, свідчить про невиконання рішення у даній справі, оскільки ним зобов'язано відповідача виплатити пенсію.
У даному випадку пенсія підпадає під поняття “майно”, рішення суду, яке виконує державний виконавець, носить зобов'язальний характер стосовно державного органу, звернення до суду мало місце після спливу строку, що встановлений приписами статті 7 Закону, стягувач не чинив перешкод провадженню виконавчих дій.
Суд наголошує, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, у постанові Верховного Суду України від 07.12.2012 у справі № 21-977во10 тощо, який підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях, зокрема, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.
Таким чином, враховуючи доводи заявника про невиконання судового рішення у визначений в ньому спосіб, триваюче виконавче провадження з його виконання більше чотирьох місяців та зважаючи на висновки суду за наслідком розгляду цієї заяви, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву частково і змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію на її стягнення за період з 01.08.2014 рку по 31.05.2019 року у сумі 80541,13 грн.
При цьому, визначення судом конкретної суми стягнення не змінює суті і обсягу судового рішення, оскільки нею визначено період заборгованості та зобов'язано відповідача виплатити пенсію за цей період в повному обсязі.
Керуючись наведеним вище, ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, ст.ст. 243, 248, 256, 295, 297, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 200/12213/19-а за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати заборгованості пенсійної виплати з серпня 2014 року по червень 2019 року, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з серпня 2014 року по червень 2019 року - задовольнити частково.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у справі № 200/12213/19-а від 11.11.2019 року в частині зобов'язання Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 пенсію з серпня 2014 року по червень 2019 року, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення: “Стягнути зі Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 пенсію за період з 01.08.2014 року по 31.05.2019 року у сумі 80541 (вісімдесят тисяч п'ятсот сорок одна) гривня 13 копійок”.
Ухвалу складено та підписано 26 лютого 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Є.В. Череповський