Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 березня 2021 р. Справа№200/11574/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером. За період з 01.12.2017 р. по 31.10.2018 р. не отримував пенсію, що підтверджується листом відповідача №0577-05-8/12178 від 23.11.2020 року про надання інформації щодо припинення виплати пенсії.
Окрім цього, позивач зазначає, що виникли витрати від інфляції у порядку ст.625 ЦК України.
Не погоджуючись з припиненням виплати пенсії позивач просить суд
1. Визнати бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 у розмірі 93 496,67 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року протиправною.
2. Стягнути з Відповідач на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у розмірі 93 496.67 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року та суму від інфляції 7635,1 о грн.
Ухвалою від 30 грудня 2020 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 01 лютого 2021 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначив за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 01 березня 2021 року о 12 год. 00 хв.
12 лютого 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з доводами ОСОБА_1 викладеними у адміністративному позові, не згодне. Зазначає, що відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону № 1706 визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Позивач перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії було призупинено з 01.12.2017 р. на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Розпорядженням по управлінню від 23.09.2018 року на підставі особистої заяви від 14.12.2017 та рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Костянтинівської районної державної адміністрації (протокол № 52 від 26.12.2017) ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.11.2018. Заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.10.2018 року у сумі 93496,67 грн. нарахована та щомісяця при формуванні потреби на виплату пенсії враховується у відомості нарахування в загальній сумі боргу. Виплата пенсії у місячному розмірі здійснюється з листопада 2018 року шляхом перерахування коштів через банківську установу AT «Ощадбанк». На підставі викладеного Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
01 березня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду доповнення до відзиву на адміністративний позов, відповідно до якого зазначає, що позивач, викладаючи свої вимоги щодо суми інфляції, посилається на ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового) сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи та структуру системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, види пенсійних виплат, є Закон України від 09.07.2003р №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються ст. 55 зазначеного Закону. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Костянтинівсько-Дружківське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вказує, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідним для відшкодування збитків (шкоди):
1) Протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача;
4) вини.
На підставі викладеного у задоволенні всіх позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління ПФУ Донецької області просить відмовити у повному обсязі.
01 березня 2021 року представники сторін у призначене судове засідання не з'явились. Були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Позивач надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
З метою запобігання поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб суд зазначає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи немає, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , 1436 - орган, що видав, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 (а.с.46).
Відповідач, Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Ціолковського, 25 та суб'єктом владних повноважень.
24 січня 2017 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_3 , про що свідчить довідка № 1440-9956 від 24.01.2017 року.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному УПФУ Донецької області. Виплату пенсії було призупинено з 01.12.2017 р. на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Розпорядженням по управлінню від 23.09.2018 року на підставі особистої заяви від 14.12.2017 та рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Костянтинівської районної державної адміністрації (протокол № 52 від 26.12.2017) ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.11.2018. Заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.10.2018 року у сумі 93496,67 грн. нарахована, але не виплачена.
Таким чином, спірним питанням є не виплати позивачу нарахованої пенсії у розмірі 93 496,67 гривень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Нарахована позивачеві пенсія не отримана без вини з його боку, а тому вважається такою, що не отримана з вини відповідача. Адже щодо пенсійного забезпечення тільки відповідач знаходиться у безпосередніх правовідносинах з позивачем. Бездіяльність інших органів державної влади у бюджетних відносинах між собою не може оцінюватися у спорі щодо невиплати позивачеві 93 496,67 грн. через їх знеособлені дії при фінансуванні Пенсійного Фонду України. Правові наслідки для позивача має саме бездіяльність органу Пенсійного фонду України, який є кінцевим представником держави у відносинах щодо виплати особі коштів, необхідних для забезпечення мінімально встановленого законом рівня життя.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, і яке ґрунтується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, ст.1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».
Держава в особі відповідача обмежила позивача у праві власності на його актив (нараховану пенсію) без законних підстав для цього та відповідної легітимної мети. Відсутність фінансування або інші особливості бюджетного законодавства не впливають на вказаний висновок, оскільки закон не звільняє з таких підстав відповідача від покладених на нього обов'язків. Фінансове забезпечення виплат позивачеві знаходиться у сфері відповідальності держави та не може виправдовувати обмеження права власності особи.
Суд зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії з 01.12.2017 по 31.10.2018 року у сумі 93496,67 грн. Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.
Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 у розмірі 93 496,67 грн. за період з 01.12.2017 по 31.10.2018р. протиправною та стягнення з Відповідач на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у розмірі 93 496.67 грн. за період з 01.12.2017 по 31.10.2018р. підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми від інфляції в розмірі 7635,10 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 8 лютого 2018 у справі №826/22867/15 Верховий Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
Між тим спірні правовідносини врегульовані пенсійним законодавством, зокрема, статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.
Таким чином, проаналізувавши зміст наведених норм, суд вважає, що передбачене нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.
Разом з цим суд зазначає, що частою другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159
Проте позивачем не заявлено відповідних позовних вимог у цій справі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.
Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.
І таким чином, його право було порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає, що у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачкою сума судового збору у розмірі 908 гривень, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по пенсії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 у розмірі 93 496,67 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року протиправною.
Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по пенсії у розмірі 93 496,67 (дев'яносто три тисячы чотириста дев'яносто шість) гривень 67 копійок за період з 01.12.2017 по 31.10.2018р..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вулиця Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Хохленков