Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2021 р. Справа№200/561/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, Донецька область, м. Карматорськ, вул. Поштова, 5, 84302) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначив, що він звернувуся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з 28.02.2020 року. Після призначення пенсії за віком, позивачем було виявлено, що відповідач не врахував до загального стажу періоди роботи з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік в ПАТ «Норд» та за період роботи з 12.12.1985 року по 05.06.1986 рік в Легкоатлетичному манежі ДСТ «Авангард» м. Донецьк, у зв'язку з чим позивач звернувся до установи відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак, згідно отриманого Рішення № 347 від 13.11.2020 року про відмову в перерахунку пенсії згідно ст. 24 ЗУ від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та роз'яснень відповідача, страховий стаж складає 32 роки 01 місяць 04 дні, що на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки відповідач не врахував вищезазначені періоди роботи у зв'язку з тим, що запис у трудовій книжці за період роботи з 12.12.1985 року по 05.06.1986 рік внесено з порушенням п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників», період роботи з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік - у зв'язку з не чіткою печаткою підприємства на записі про звільнення, що не відповідає вимогам п. 2.4 та п.41 Інструкції № 58. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.
04 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: 11.11.2020 до управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії, згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 у (зі змінами) (далі Закон № 1058-ІV).
Позивачем були надані через web-портал наступні документи: заява про призначення пенсії № 10495 від 11.11.2020 року; сканкопія паспорту ВА 506867 від 28.09.1996 року; сканкопія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; сканкопія довідки про період роботи № 312 від 03.04.2020 року, яка завірена печаткою Донецької Народної Республіки місто Донецьк ; сканкопія довідок про заробітну плату № 525 від 13.09.2019 року ПАТ «Норд», №33 від 02.04.2020 року ДП «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», завірені печаткою Донецької Народної Республіки місто Донецьк; сканкопія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця АА03 № 051949 від 01.12.2017 року на ОСОБА_2 ; сканкопія історичної довідки АТ «Норд»; сканкопія договору № б/н від 20.12.2018 року; сканкопія опису документів по особистому складу АТ «Норд» до договору № б/н від 20.12.2018 року; сканкопія наказу № 145 від 19.12.2018 року ТОВ «Донфрост» про прийняття архівних документів АТ «Норд». При розгляді довідок про стаж та заробітну плату, управлінням встановлено, що документи містять штамп та печатку підприємств, які розташовані за адресою: м. Донецьк, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі. У зв'язку з цим, неможливо зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.05.1993 року по 03.02.1997 року на підприємстві АТ «Норд» згідно довідок № 312 від 03.04.2020 року та № 525 від 13.09.2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України сер. НОМЕР_2 виданого 28 вересня 1996 року. 11 листопада 2020 року звернувся до установи відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до листа відповідача № 95/Б-01-01-06 3408/02/34 у відповідь на звернення ОСОБА_1 зазначено, що на підставі особистої заяви від 28.02.2020 № НОМЕР_3 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Оскільки запис у трудовій книжці за період роботи з 12.12.1985 по 05.06.1986 рік внесено з порушенням п. 4.1 Інструкції № 58 та зарахувати вищевказаний період немає законних підстав. Період роботи з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік неможливо зарахувати для призначення пенсії за віком, оскільки на запису про звільнення не чітка печатка підприємста, що не відповідає вимогам пп. 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Відповідно до Рішення № 347 від 13 листопада 2020 року відмовлено гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно ст. 24 Закону № 1058 у зв'язку з неможливістю зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік на підприємстві АТ «Норд» згідно довідок № 312 від 03.04.2020 року та № 525 від 13.09.2019 року.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_4 (в частині спірних періодів) позивач працював:
- з 12.12.1985 року по 05.06.1986 рік у Легкоатлетичному манежі ДСТ «Авангард» на посаді техніка (запис 11-12);
- з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік в Акціонерному товаристві «Норд» на посаді майстер з оснащення у складальному виробництві №1 (запис 18-19).
Відповідно до довідки № 312 від 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 27.05.1993 року прийнятий майстром з оснащення у складальному виробництві №1 (ПР. № 136-к від 24.05.1993 року та 03.02.1997 року був звільнений за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗПП України (Пр. № 15-к від 03.02.1997 року).
Згідно з довідкою № 525 від 13.09.2019 року ОСОБА_1 у період з 24.05.1993 року та 03.02.1997 року отримував дохід (заробіток) в Публічному акціонерному товаристві «Норд», всі виплати нараховані та виплачені страхові внески в Пенсійний фонд України.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС Україниїх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача (в частині спірних періодів) ОСОБА_1 працював:
- з 12.12.1985 року по 05.06.1986 рік у Легкоатлетичному манежі ДСТ «Авангард» на посаді техніка (запис 11-12);
- з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік в Акціонерному товаристві «Норд» на посаді майстер з оснащення у складальному виробництві №1 (запис 18-19).
Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 12.12.1985 року по 05.06.1986 рік у Легкоатлетичному манежі ДСТ «Авангард» на посаді техніка та з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік в Акціонерному товаристві «Норд» на посаді майстер з оснащення у складальному виробництві №1.
Разом з тим, щодо спірного періоду з 27.05.1993 року по 03.02.1997 рік в Акціонерному товаристві «Норд» на посаді майстер з оснащення у складальному виробництві №1, суд зазначає наступне.
При розгляді довідок про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 , установа відповідача посилається на те, що документи містять штамп та печатку підприємств, які розташовані за адресою: м. Донецьк, тобто на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі.
Суд наголошує, що на практиці Міжнародного суду ООН щодо окупованих територій сформульовані висновки («намібійські винятки»), згідно яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження права громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, § 142).
З огляду на принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 95 від 12.05.2021 року.
Таким чином, з урахуванням висновку про задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, Донецька область, м. Карматорськ, вул. Поштова, 5, 84302) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 347 від 13.11.2020 року про відмову в перерахунку пенсії згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 12.12.1985 року по 05.06.1986 року та з 27.05.1993 року по 03.02.1997 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, Донецька область, м. Карматорськ, вул. Поштова, 5, 84302) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 28.02.2020 року про призначення пенсії за віком з зарахуванням до загального трудового стажу періодів роботи з 12.12.1985 року по 05.06.1986 року в Легкоатлетичному манежі ДСТ «Авангард» м. Донецьк та з 27.05.1993 року по 03.02.1997 року в Публічному акціонерному товаристві «Норд» з урахуванням отриманих довідок в визначений період доходів (заробітку), отримання яких підтверджується довідкою № 525 від 13.09.2019 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, Донецька область, м. Карматорськ, вул. Поштова, 5, 84302) на користь ОСОБА_3 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.О. Галатіна