01 березня 2021 року Справа № 160/16523/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-433-25 щодо сплати ОСОБА_1 боргу з внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 41798,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець, підтвердженням чого є свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 28.04.2005 року. Перебував на спрощеній системі оподаткування, але останнім часом підприємницькою діяльністю не займався, хоча звітність про відсутність доходу подавав. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення позивачем підприємницької діяльності.
Разом з тим, 30.11.2020 року позивачем було отримано постанову державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відкриття виконавчого провадження ВП № 62721906 від 05.08.2020 року з виконання виконавчого документа, а саме, вимоги ГУ ДПС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-433-25 у сумі 41798,25 грн. Крім того, в рамках даного виконавчого провадження також винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 05.08.2020 року, постанову про арешт коштів боржника від 23.09.2020 року та постанову про арешт майна боржника від 23.09.2020 року. Таким чином, про існування оскаржуваної вимоги позивач дізнався лише з матеріалів означеного виконавчого провадження.
Також позивач посилається на те, що датою складання № Ф-433-25 є 11.02.2020 року. Водночас, податковим органом борг визначено станом на 24.07.2020 року, тобто на майбутнє.
Позивач вважає зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки платники податків, перелік яких визначено законодавством, мають обов'язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку). На думку позивача, до переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, тому у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід, не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.
Окрім того, позивач звертає увагу на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується внесок відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На думку позивача, оскільки податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та відповідачем не витребувались документи щодо діяльності фізичної особи-підприємця, формування та надіслання вимоги є протиправним, а відомості з інтегрованої картки платника та з реєстру не входять до переліку «інших документів», як такі, що підтверджують суми виплат (доходів).
Окрім того, позивач звертає увагу, що оскаржувану вимогу на адресу позивача направлено не було, що свідчить про порушення відповідачем процедури повідомлення платника податків про прийняту вимогу, яка передбачена приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачем було надіслано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач посилається на норми закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року № 508/26953. При цьому, відповідач зазначає, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість позивача становить 41798,25 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-433-25, відповідно до вимог чинного законодавства.
Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 387567 від 28.04.2005 року.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність позивача припинено 05.10.2020 року, про що внесено відповідний запис.
З матеріалів справи також вбачається, що за даними облікової картки платника податків за позивачем обліковується недоїмка із сплати єдиного податку на загальну суму 41798,25 грн.
11.02.2020 року Головним управлінням ДПС України в Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-433-25 в розмірі 41798,25 грн., з них недоїмка - 41458,25 грн., штраф - 340,00 грн.
Так, підставою для формування зазначеної вимоги є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги, а саме:
- за 2017 рік нарахування єдиного внеску за звітний рік складає 8448,00 грн., граничний строк 09.02.2018 року;
- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 % = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.);
- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.;
- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.;
- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 грн.
Таким чином, нараховано єдиний внесок за 4 квартали 2018 року у сумі 9828,72 грн.
- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 % = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.);
- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року - 2754,18 грн.;
- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн.;
- за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року - 2754,18 грн.
Таким чином, нарахування за 4 квартали 2019 року єдиного внеску складає 11016,72 грн.
Крім того, за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 11310,78 грн., яка виникла у 2012 році, та була збільшена за рахунок самостійно задекларованого внеску у сумі 1194,03 грн., відповідно до нарахування від 21.10.2013 року № 87444.
Таким чином, загальна сума нарахованого відповідачем єдиного внеску становить 41798,25 грн.
Сума недоїмки, яка визначена оскаржуваною вимогою, позивачем не була сплачена.
Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-433-25 у сумі 41798,25 грн., позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015р. за № 460/26905, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 435), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт (додаток 5 таб. 2) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 розділу IV Порядку № 435).
Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту, є страхувальник (п. 16 розділу II Порядку № 435).
За наведених обставин, згідно норм чинного законодавства, з набуттям чинності змін до Закону № 2464-VI - з 01.01.2017 року, позивач повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, незалежно він того чи отримував він дохід від своєї підприємницької діяльності, а доводи позивача щодо відсутності обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, є необґрунтованими.
Частиною 8 ст.9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місце знаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Доводи позивача про обов'язковість проведення податковим органом перевірки, прийняття акта перевірки, з метою винесення вимоги про сплату боргу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з приписів Інструкції наведених вище, вбачається, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), у одному з таких випадків: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-25 від 11.02.2020 року була прийнята у зв'язку з тим, що позивач на кінець календарного місяця мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 грн., сформована вона була на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника за формою визначеною для платника - фізичної особи-підприємця, про що також зазначено у самій вимозі, отже, в цьому випадку проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов'язковими умовами для прийняття вимоги.
Таким чином, стосовно твердження позивача про безпідставність оскаржуваної вимоги з тих підстав, що суми єдиного внеску донараховані контролюючим органом без проведення перевірки, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, в тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, не сплаченого у строки.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою, зокрема, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16.
Заборгованість позивача визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-25 від 11.02.2020 року на загальну суму 41798,25 грн. на момент звернення до суду не сплачена та не списана, доказів протилежного до суду не надано.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 12 ст.9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач, як платник єдиного внеску зобов'язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте, оскільки своєчасно цього не зробив, у відповідача виникло право на прийняття вимоги про сплату боргу.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Отже, наведені позивачем обставини жодним чином не спростовують обґрунтованості цієї вимоги в частині встановлення зобов'язань позивача зі сплати єдиного соціального внеску і не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку сплати єдиного соціального внеску.
Крім того, доказів перебування у трудових відносинах, де платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, у зв'язку зі здійсненням ним трудової діяльності в якості найманого працівника у період, за який нараховано суму недоїмки, позивачем не надано.
Отже, позивач до моменту припинення підприємницької діяльності вважається самозайнятою особою і зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
За наведених обставин суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування заборгованості зі сплати боргу з єдиного соціального внеску є правомірними та відповідають приписам законодавства, а вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-433-25 від 11.02.2020 року була прийнята відповідачем на підставі та у межах наданих йому повноважень, а тому, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Щодо посилання позивача на зміни, внесені до Закону України від 13.05.2020 року № 592 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими передбачено списання податковим органом наявної заборгованості по єдиному соціальному внеску, то суд зазначає наступне.
Так, дійсно згідно абз. 1 та 2 п. 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема, платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ вбачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що дійсно позивач наділений правом звернутися до контролюючого органу відповідно до внесених змін до законодавства про сплату єдиного соціального внеску щодо списання заборгованості за період, за який ним не здійснювалась підприємницька діяльність.
Водночас, суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року № Ф-433-25 та як було встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, яка є такою, що винесена відповідачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства на період виникнення спірних правовідносин між сторонами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Оскільки судом встановлено правомірність прийняття спірної вимоги № Ф-533-25 від 11.02.2020 року на суму 41798,25 грн., а позивачем не надано інших доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01.03.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька