01 березня 2021 року Справа №343вр-21/160/3539/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєва С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО" до Відповідача-1: Державної податкової служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №1442206/38199907 від 21.01.2020р., зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2020р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО" було задоволено повністю та, зокрема, зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 19.12.2019р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. (а.с. 71-76).
18.11.2020р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано три виконавчі листи на виконання вищенаведеного судового рішення (а.с. 93).
19.02.2021р. Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО") звернулося із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, в якій просить зобов'язати Державну податкову службу України подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення по справі №160/3539/20, в частині реєстрації податкової накладної №1 від 19.12.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 95).
Дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви заявника щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана норма кореспондується з положенням пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у резолютивній частині рішення суду першої інстанції може бути встановлений строк для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення, якщо воно вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може лише під час прийняття рішення у справі.
Крім того, вказаними нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Під час прийняття рішення суд першої інстанції не встановив судового контролю за виконанням рішення відповідачем.
Враховуючи, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією наведеною в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14 та додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.
Разом з тим, згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, як встановлено з матеріалів справи, 18.11.2020р. судом було видано позивачеві (заявнику) виконавчий лист у даній справі з метою примусового виконання зобов'язальної частини судового рішення у цій справі (а.с.93).
Наведений виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження №63837283 від 07.12.2020р., наявною у справі (а.с. 99).
Згідно ч. 8 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини щодо перебування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2020р. у справі №160/3539/20 на примусовому виконанні в органах виконавчої служби, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю, зокрема, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у даній справі задоволенню не підлягає, оскільки відсутні достатні правові підстави для встановлення судового контролю в даній адміністративній справі, так як, в даному випадку, судовий контроль за виконанням зазначеного судового рішення повинен здійснюватись у порядку, встановленому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТИВНЕ БУДІВНИЦТВО" до Відповідача-1: Державної податкової служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №1442206/38199907 від 21.01.2020р., зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва