вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3496/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)
до
комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 19-А, код 24879282)
про стягнення 332940,46 гривень
за участю представників учасників справи, згідно протоколу судового засідання
04.12.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - НАК «Нафтогаз»/позивач) про стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (далі по тексту - Підприємство/відповідач) заборгованості за договором постачання природного газу від 03.10.2018 № 2510/18-КП-17 в розмірі 332940,46 гривень, з яких: 261479,87 гривень основний борг, 45847,14 гривень пеня, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційні втрати, 809,56 гривень збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 03.10.2018 № 2510/18-КП-17, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 262049,19 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 261479,87 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, враховуючи, що відповідач у березні 2019 року фактично спожив природного газу у обсязі меншому, а в квітні 2019 року спожив природного газу у більшому обсязі, ніж узгоджено сторонами умовами договору стягненню з відповідача також підлягають завдані позивачу збитки у розмірі 809,56 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3496/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.01.2021.
На адресу суду 13.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред'явлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 13.01.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 03.02.2021.
На адресу суду 25.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.
Ухвалою суду від 03.02.2021, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 17.02.2021.
В судове засідання 17.02.2021 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.10.2018 НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2510/18-КП-17, із подальшими змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 22.10.2018 № 1, від 27.10.2018 № 2, від 02.11.2018 № 3, від 26.11.2018 № 4, від 18.03.2019 № 5, від 20.03.2019 № 6, від 29.03.2019 № 7, від 15.04.2019 № 8 (далі по тексту - договір), згідно умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2.);
- постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2,500 тис. куб. метрів, а з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 2,500 тис. куб. метрів (пункт 2.1., в редакції додаткових угод від 27.10.2018 № 2 та від 02.11.2018 № 3, які набули чинності з дати їх підписання та поширюють свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.10.2018 та 01.11.2018 відповідно);
- ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 гривень (пункт 5.2.);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1., в редакції додаткової угоди від 02.11.2018 № 3, яка набула чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.11.2018).
Додатковою угодою від 02.11.2018 № 3 сторони погодили внести зміни, зокрема, у пункт 5.2. договору, який сторонами викладено в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн».
Додатковою угодою від 26.11.2018 № 4 сторони погодили внести зміни у розділи 1-12 договору, які викладено у такій редакції:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2.);
- постачальник передає споживачу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 39,15 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2018 року - 0,060; у листопаді 2018 року - 9,965; у грудні 2018 року - 7,672; у січні 2019 року - 7,732; у лютому 2019 року 5,721; у березні 2019 року - 6; у квітні 2019 року - 0,335 (пункт 2.1., в редакції додаткових угод від 20.03.2019 № 6, від 15.04.2019 № 8);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2. цього договору (пункти 3.8., 3.8.1.);
- якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1.) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2.) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (пункт 3.13.);
- ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 6235,51 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 гривень. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (пункти 4.2., 4.3.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1.);
- відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. пункту 3.13. цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.7.).
- споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору (пункт 6.2.);
- постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (пункт 6.3.);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2.).
- пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7., абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3., абзац 3 підп. 2) п. 6.4. цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (пункт 11.2.).
Згідно п. 3 додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 визначено, що остання набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.12.2018.
Додатковою угодою від 18.03.2019 № 5 сторони дійшли згоди про те, що пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7. абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019. Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1., абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абзац 4 підп. 5) 6.2., абз. 2 підп. 2, п. 6.4. цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність (пункт 2 додаткової угоди № 5).
Додатковими угодами від 20.03.2019 № 6 та від 15.04.2019 № 8 сторонами погоджено внести зміни у п. 2.1., який викладено у новій редакції.
Пунктами 3 додаткових угод від 20.03.2019 № 6 та від 15.04.2019 № 8 визначено, що такі набувають чинності з дати їх підписання і поширюють свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.10.2018 та з 01.04.2019 відповідно.
Так, на виконання умов договору позивач у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 262049,19 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 31.10.2018 за жовтень на суму 569,32 гривень;
- від 30.11.2018 за листопад на суму 74564,23 гривень;
- від 31.12.2018 за грудень на суму 57406,60 гривень;
- від 31.01.2019 за січень на суму 57855,55 гривень;
- від 28.02.2019 за лютий на суму 42808,02 гривень;
- від 31.03.2019 за березень на суму 25882,36 гривень;
- від 30.04.2019 за квітень на суму 2963,11 гривень.
Як стверджує позивач та підтверджується долученими до матеріалів справи копією банківської виписки по рахунку позивача за 28.11.2018 та довідкою по операціях по підприємству «Тетіївтепломережа КП КОР» за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, за отриманий природний газ розрахувався частково, сплативши 569,32 гривень та з порушенням строків, встановлених умовами договору.
Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 261479,87 гривень.
До того ж невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого газу, стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору.
З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 45847,14 гривень пені, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 27.11.2018 по 19.10.2020.
Крім того, як зазначає позивач, відповідачем було порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитки у розмірі 809,56 гривні, які останній просить суд стягнути з відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у відповідності до умов п. 5.1. договору, з урахуванням змін внесеними додатковою угодою від 26.11.2018 № 4, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання газу.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 28.11.2019 - 569,32 гривень, що підтверджується, зокрема, довідкою по операціях по підприємству «Тетіївтепломережа КП КОР» за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року та банківською випискою по рахунку позивача за 28.11.2018.
При цьому, відповідач в перебігу розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за спожитий природний газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у повному обсязі не надав.
Відтак, як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами відповідач за спожитий природний газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року в повному обсязі не розрахувався.
Вказані вище обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувались.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 261479,87 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача облікованої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 45847,14 гривень пені та 13194,61 гривень 3% річних розрахованих за загальний період з 27.11.2018 по 19.10.2020, та 11609,28 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з листопада 2018 року по березень 2019 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 8.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 4 від 26.11.2018, яка вступила в дію за згодою сторін з 01.12.2018, передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що такий здійснено з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та окремо по кожному акту. Між тим, нарахування пені позивачем здійснено з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 61793,59 гривень пені, 8827,66 гривень 3% річних та 11811,44 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та додаткових нарахувань не надав, доводи позивача не спростував.
Водночас, відповідач у відзиві проти позовних вимог в частині стягнення наявної суми основного боргу не заперечив, однак, заперечив проти нарахованої та заявленої до стягнення суми пені.
Заперечення відповідача в цій частині аргументовані тим, що позивач у позові наводить лише формальні обставини із посиланням на норми матеріального права, проте останнім не враховано соціально-економічний стан держави та відповідача, який фактично змушений надавати послуги за нижчими за собівартість тарифами. При цьому, як вказує відповідач, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України саме на кредитора покладено обов'язок доведення вини боржника щодо несплати боргу. Відповідач стверджує, що прострочення виконання грошових зобов'язань виникло не з його вини, оскільки мав місце несвоєчасний розрахунок споживачів Підприємства, які фінансуються за рахунок державного та міського бюджету, що, на переконання відповідача, звільняє його від сплати санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань покладених на нього умовами договору. Також, за доводами відповідача, у несвоєчасному виконанні зобов'язань його вина відсутня, оскільки йому не відшкодовано різницю у тарифах, а також несвоєчасним розрахунком споживачів за отримані послуги. В зв'язку з наведеними аргументами та у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність вини відповідача у невчасній оплаті та надання позивачем доказів понесення збитків відповідач, із посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, просить суд зменшити розмір пені на 70% від заявленої до стягнення позивачем.
Заперечуючи проти доводів відповідача та проти задоволення клопотання про зменшення пені позивач вказує на те, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках.
Водночас, як зазначає позивач, несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених державою на НАК «Нафтогаз» обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу та закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального сезону 2020-2021 років.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 70 % від заявленої позивачем до стягнення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 26.03.2019 у справі № 913/284/18,від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.
Судом встановлено, що відповідач не є підприємницьким товариством, а є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. При цьому, Підприємство змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/112/20, яке набрало законної сили та яким встановлено, що внаслідок протиправної бездіяльності виконавчого комітету Тетіївської міської ради щодо не встановлення для відповідача економічно обґрунтованого тарифу на постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води стало те, що відповідач в період з 2016 року по 2018 рік був вимушений надавати споживачам послугу з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води по тарифу, який не тільки унеможливлював отримання прибутку, але й не забезпечував йому відшкодування всіх економічно обґрунтованих фактичних витрат на надання такої послуги.
Дослідивши доводи відповідача та обставини справи, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами через невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 60%, та, відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 18338,86 гривень.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у позові позивачу слід відмовити, оскільки позивач не довів вину відповідача у порушенні зобов'язання. Адже відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов'язання, та покладають на таку особу обов'язок доведення відсутності вини, а не навпаки.
Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 809,56 гривень.
Як встановлено судом у відповідності до п. 3.13. договору (в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, з урахуванням додаткових угод від 20.03.2019 № 6 та від 15.04.2019 № 8, постачальник передає споживачу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 39,15 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2018 року - 0,060; у листопаді 2018 року - 9,965; у грудні 2018 року - 7,672; у січні 2019 року - 7,732; у лютому 2019 року 5,721; у березні 2019 року - 6; у квітні 2019 року - 0,335.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується обсяг спожитого відповідачем газу, зокрема, згідно акту від 31.03.2019 відповідачу у березні фактично передано природний газ у обсязі 3,459 тис. куб. м, а згідно акту від 30.04.2019 відповідачу у квітні фактично передано природний газ у обсязі 0,396 тис. куб. м.
Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природного газу у обсязі меншому, а в квітні 2019 року спожив природного газу у більшому обсязі, ніж узгоджено сторонами умовами п. 2.1. договору.
Пунктом 6.3. договору, в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4, визначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 1 Розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1; 3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу VІ Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
У відповідності до п. 3.13. договору, в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2) якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 17.05.2019 звернувся до відповідача із актом-претензією від 16.05.2019 № 26-1037-19, якою вимагав від відповідача, на підставі п.п. 3.13., 5.7. договору та п. 1 Розділу VІ Правил, сплати збитків в розмірі 6844,79 гривень, розрахованих як різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом спожитим відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором.
У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив позивача, що не погоджується із нарахованою сумою, яка підлягає відшкодуванню, оскільки умовами договору постачання природного газу від 03.10.2018 № 2510/18-КП-17 не передбачено відповідальності для споживача за не споживання природного газу понад 5%. У відповіді Підприємство зазначало, що п. 3.13. договору встановлена відповідальність за споживання природного газу в обсязі більшому, ніж встановлено п. 2.1. договору, при цьому відповідальність за не споживання природного газу, в обсягах встановлених договором, визначена на рівні подвійної облікової ставки НБУ від збитків завданих заявнику. Тож посилання, відображені в акті-претензії не ґрунтуються на нормах договору, зокрема, з огляду на те, що в акті-претензії не наведено, які саме збитки завдані НАК «Нафтогаз».
23.06.2019 позивач звернувся до відповідача із актом-претензією від 20.06.2019 № 26-2420-19, якою позивач вимагав від відповідача, на підставі п.п. 3.13., 5.7. договору та п. 1 Розділу VІ Правил, сплати збитків в розмірі 228,22 гривень, розрахованих як різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом спожитого відповідачем в квітні 2019 року природного газу за договором.
Зі змісту наявного у матеріалах справи листа від 19.11.2019 № 26-3608-19 адресованого відповідачу слідує, що позивач, у відповідності до роз'яснень НКРЕКП, що стосуються тлумачення підпункту 1 пункту 1 Розділу VІ Правил, здійснив перерахунок суми збитків вказаних у акті від 16.05.2019 № 26-1037-19 і, відповідно, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню за березень 2019 року становить 581,34 гривень.
Докази направлення на адресу відповідача вказаних актів та листів та, відповідно, їх отримання відповідачем наявні у матеріалах справи.
Доказів відшкодування відповідачем завданих позивачу збитків у розмірі 809,56 гривень матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що за змістом пп. 3.13.1. договору, в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 № 4, відшкодування збитків, за спожитий природний газ в обсязі меншому від заявленого споживачем, здійснюються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період, а не як помилково вказував відповідач у відповіді на претензію від розміру збитків завданих заявнику.
Крім того, у відповідності до п. 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Проте, доказів того, що відповідач, в порядку передбаченому п. 2.4. договору, звертався до позивача із вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу у відповідні місяці, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що нарахування збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу передбачено умовами договору та те, що відповідачем не надано доказів визнання договору недійсним в цій частині, суд вважає нарахування позивачем збитків за порушення договірного споживання обсягу природного газу у березні-квітні 2019 року правомірним.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку збитків, судом встановлено, що такий відповідає обставинам справи щодо порушення відповідачем договірних величин споживання природного газу та є арифметично правильним, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 809,56 гривень збитків підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 261479,87 гривень основного боргу, 18338,86 гривень пені, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат, 809,56 гривень збитків.
Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тож, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4994,11 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок 19 А, код 24879282) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 261479,87 гривень основного боргу, 18338,86 гривень пені, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат, 809,56 гривень збитків та 4994,11 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2021.
Суддя Р.М. Колесник