ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2021Справа № 910/17425/20
За позовом Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Інституту археології Національної академії наук України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про виселення
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судового засідання Саницька Б.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Візор О.М.;
від відповідача: Максимов В.В.;
від третьої особи: не з'явився;
Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту археології Національної академії наук України (надалі - відповідач), в якому просить суд: усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 661, 30 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.759, 763, 764, 777, 785 Цивільного кодексу України, ст.181, 284, 291 Господарського кодексу України, ст.17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», мотивовані тим, що 17.05.2018 закінчився термін дії договору оренди нежилого приміщення від 19.05.2015 на підставі якого відповідачу були передані в оренду приміщення загальною площею 661,30 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А, однак після його закінчення відповідач не повернув нежитлові приміщення за актом приймання-передачі та не звільнив їх.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/17425/20, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа), справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.12.2020.
09.12.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що оскільки сторонами договору оренди не було зроблено заяв про його припинення або зміну протягом одного місяця після закінчення його строку дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, а тому підстави для виселення його з нежитлових приміщень відсутні.
У підготовче засідання 15.12.2020 з'явились представники позивача та відповідача. Від третьої особи представник не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відповіді на відзив. Суд, розглянувши клопотання представника позивача, з урахуванням думки представника відповідача, протокольно задовольнив вказані клопотання, продовжив строк позивачу для подання відповіді на відзив та відклав підготовче засідання на 12.01.2021.
23.12.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві, та, зокрема, зазначає, що договір оренди не може вважатися автоматично продовженим, оскільки сторонами не було укладено додаткову угоду щодо продовження його строку дії.
12.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листування між позивачем та відповідачем, рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, яким затверджено методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва.
12.01.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, нормативно-правове обґрунтування щодо не підписання відповідачем додаткової угоди до договору оренди та клопотання про долучення листування між ним та позивачем.
12.01.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача. Від третьої особи представник не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Протокольною ухвалою судом відкладено підготовче засідання на 02.02.2021.
02.02.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача. Від третьої особи представник не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.02.2021
У судовому засіданні 24.02.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 24.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
19.05.2015 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), а також третьою особою (підприємство), укладено договір №273-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 17.03.2015 №29 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 3 літ. А, для розміщення бюджетної установи, що утримується за рахунок місцевого або державного бюджетів (Інститут археології Національної академії наук України).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.4 договору, об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 661, 30 кв.м, в т.ч. у цоколі - 183,10 кв.м, 1-му поверсі - 367, 10 кв.м, мезоніні - 111, 10 кв.м, згідно з викопіюванням поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки майна станом на 31.01.2015 становить 832 629, 41 грн. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок здійснюється на підставі п.21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, та на дату підписання договору в цілому становить 1 грн на рік. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому поточному місяці.
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.3. договору).
Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) (надалі - підприємство) Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, яке знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, р/р_35429006001850 в ГУДКСУ у м.Києві, код банку 82001, ЄДРПОУ 21507625, Св. №38250822, ІПН 215076226113, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.п. 3.5., 3.6. договору).
Відповідно до п.5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежів, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити відповідних заходів для примусового виселення орендаря.
При невиконанні або порушенні однією з сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7. договору).
Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 19.05.2015 до 17.05.2018 (п.9.1. договору). Одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2. цього договору (п.9.3. договору).
Відповідно до п.9.7. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договорі вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 661, 30 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що договір є припиненим з 17.05.2018, оскільки між сторонами не було укладено відповідної додаткової угоди про його продовження, а тому орендар зобов'язаний повернути орендоване майно, однак останній не повернув зазначене майно, чим на думку позивача порушив його права як орендодавця.
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що підстави для виселення його з орендованого приміщення відсутні, оскільки договір є автоматично продовженим, адже у встановлений законом строк ні ним, ні позивачем не було висловлено заперечень проти його продовження.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У даній справі орендоване майно є об'єктом комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.
Отже, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умов, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, якщо відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Крім того, частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» установлено, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (частина 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
І навпаки, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Аналогічні висновки викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19 та Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18.
У пункті 9.4. договору передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, оскільки строк дії договору закінчився 17.05.2018, а тому відповідно до ч.2 ст. 17 вказаного Закону орендодавець мав право заперечити стосовно поновлення договору оренди, і таке обґрунтоване заперечення проти продовження строку дії договору він мав заявити до закінчення строку дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 17.06.2018.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення орендодавцем (позивачем) до закінчення строку дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення строку його дії, тобто до 17.06.2018, заяви орендарю (відповідачу) про припинення з 17.05.2018 дії договору, в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Про відсутність звернень з заявами про припинення дії договору один до одного зазначають сторони в заявах по суті.
Отже, враховуючи, що відповідач користується вказаними приміщення, сплачує орендну плату за них, ні одна із сторін договору до закінчення строку дії договору або протягом одного місяця після закінчення строку його дії не заявила заперечень щодо його продовження, суд приходить до висновку, що договір є продовженим на тих самих умовах на той самий строк, тобто на 2 роки 364 дні.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди про продовження договору оренди він є припиненим, оскільки вище зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором та для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності 27.11.2018 (протокол № 51/127) було погоджено питання щодо продовження договору оренди Інституту археології Національної академії наук України на користування нежитловими приміщеннями загальною площею 661,30 кв.м в будинку № 3, літ. А по вул. Володимирська в м. Києві та орендну ставку встановлено в розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, як для розміщення бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, що передбачено в пункті 43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» (зі змінами), у зв'язку з чим листами від 16.07.2019 за № 062/05/20-6331 та від 30.09.2019 за № 062/05/20-8457 направлялися відповідачу на підпис проекти договорів оренди на користування вказаними приміщеннями, однак до цього часу проекти договорів оренди нежитлових приміщень загальною площею 661,30 кв.м в будинку № 3, літ. А по вул. Володимирська в м. Києві відповідачем на підпис та реєстрацію не повернуто, оскільки вказані рішення приймалися після того, як договір вже було продовжено.
Крім цього, враховуючи, що вказані рішення стосуються збільшення розміру орендної ставки, розмір якої може бути змінено на вимогу однієї із сторін, зокрема, у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.3. договору) та відповідач відмовляється вносити зміни до договору, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії.
З сукупності наведених норм та доказів, що наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку, що договір №273-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.05.2015 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, а отже, підстави для виселення відповідача із орендованого приміщення відсутні.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 01.03.2021.
Суддя Я.А.Карабань