ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2021Справа № 910/14738/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина"
про стягнення 7 175 714,91 грн.
Представники:
від позивача: Стасишина Т.В.
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» про стягнення 7 175 714,91 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Угодою № ОД/2018/11/23/6 від 23.11.2018, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6170655,34 грн, пеню у розмірі 764894,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 84632,11 грн та 3% річних у розмірі 155533,28 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на ціну позову, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.11.2020.
У підготовче засідання 03.11.2020 представники сторін не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.12.2020.
24.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 01.12.2020 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.01.2021.
25.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 26.01.2021 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні 26.01.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021.
У судове засідання 16.02.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в судове засідання не прибули.
У встановлений строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 16.02.2020, за відсутності представників відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 16.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
23.11.2018 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (обслуговуюча компанія, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (перевізник, відповідач) укладено Стандартну угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток «В» № ОД/2018/11/23/6 (далі - Угода), відповідно до якої сторони домовилися про те, що умови Основної Угоди та Додатка «А» до СУНО від січня 2008 року, опублікованого Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (ІАТА), будуть частиною даного Додатка «В» так, якщо б вони були викладені в цьому документі повністю. Підписавши цей Додаток «В», сторони підтверджують, що вони ознайомлені з умовами вищевказаної Основної Угоди та Додатку «А». Відповідно до цього Додатку «В» Обслуговуюча компанія зобов'язується організувати в аеропорту м. Львова прийом, випуск і стоянку повітряних суден, а також забезпечити наземне обслуговування рейсів за заявкою перевізника.
Відповідно до п. 7.1.1 Угоди перевізник не пізніше ніж за три робочих дні до виконання рейсу або серії рейсів, здійснює авансовий платіж за послуги за даним договором на поточний рахунок обслуговуючої компанії, вказаний в Параграфі 15 даного Договору в розмірі середньої вартості обслуговування запланованих рейсів.
Пунктами 7.1.4 та 7.1.5 Угоди визначено, що рахунки вважаються отриманими в день їх відправлення факсом або електронною поштою або в день їх передачі уповноваженому представнику перевізника в залежності від того, що сталося раніше; перевізник доручає обслуговуючій компанії самостійно стягувати плату за наземне обслуговування ПС перевізника, з суми авансового платежу.
Згідно з п. 7.1.8 Угоди обслуговуюча компанія направляє на адресу перевізника, вказану в параграфі 9, акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках для підтвердження наданих послуг, другий примірник акту повертається обслуговуючій компанії. Якщо перевізник протягом 10 днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) не підпише акт або не надасть мотивовану відмову, акт вважається прийнятим перевізником в редакції обслуговуючої компанії.
Пунктом 14.2 Угоди визначено, що додатки до цього Додатка «В» є невід'ємною його частиною:
1) Додаток В1.0 (Аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропорту «Львів»);
2) Додаток В2.0 (Тарифи та перелік послуг з наземного обслуговування пасажирських ПС в залежності від максимальної злітної ваги, тарифи та комплекс послуг, що надаються при обслуговуванні пасажирів та їх багажу (пасажирське обслуговування), тарифи з наземного обслуговування вантажних ПС, тарифи та перелік послуг з наземного обслуговування ПС для перевізників, що здійснюють технічну або вимушену посадку ПС);
3) Додаток В3.0 (Тарифи на додаткові послуги під час наземного обслуговування ПС в міжнародному аеропорту м. Львів).
Даний Додаток «В» набирає чинності з 23 листопада 2018 року та діє до 31 грудня 2019 року. Пролонгація цього Додатку «В» здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п. 8.2 Угоди).
Дослідивши зміст укладеної між позивачем та відповідачем угоди, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивачем на виконання Угоди виставлялися відповідачу рахунки щодо оплати основних послуг з наземного обслуговування, зокрема, Рахунок № 6652 від 30.09.2019 на суму 4 490 447,07 грн., (з яких неоплаченими є 691 485,43 грн.), підстава - Акт-форма С №0013; Рахунок № 6877 від 15.10.2019 на суму 15 501,38 грн., підстава - Акт- форма С №0108; Рахунок № 6878 від 16.10.2019 на суму 13 540,62 грн., підстава - Акт-форма С №0110; Рахунок № 7347 від 23.10.2019 на суму 30 898,51 грн., підстава - Акт-форма С №0195; Рахунок № 7348 від 23.10.2019 на суму 17 955,07 грн., підстава - Акт- форма С №0194; Рахунок № 7412 від 30.10.2019 на суму 4 014 540,70 грн., підстава - Акт- форма С №0027; Рахунок № 7615 від 01.11.2019 на суму 68 289,04 грн., підстава - Акт- форма С №0039; Рахунок № 7616 від 02.11.2019 на суму 124 672,78 грн., підстава - Акт-форма С №0040; Рахунок № 7617 від 02.11.2019 на суму 118 779,28 грн., підстава - Акт-форма С №0041; Рахунок № 7613 від 03.11.2019 на суму 16 203,94 грн., підстава - Акт- форма С №0017; Рахунок № 7618 від 03.11.2019 на суму 21 123,98 грн., підстава - Акт- форма С №0038; Рахунок № 7619 від 04.11.2019 на суму 116 025,30 грн., підстава - Акт-форма С №0042; Рахунок № 7620 від 06.11.2019 на суму 115 072,94 грн., підстава - Акт-форма С №0043; Рахунок № 7636 від 09.11.2019 на суму 114 447,59 грн., підстава - Акт-форма С №0060; Рахунок № 7669 від 11.11.2019 на суму 115 172,67 грн., підстава - Акт-форма С №0104; Рахунок № 7670 від 13.11.2019 на суму 115 940,27 грн., підстава - Акт-форма С №0113; Рахунок № 7702 від 16.11.2019 на суму 56 461,09 грн., підстава - Акт- форма С №0141; Рахунок № 7717 від 18.11.2019 на суму 113 687,11 грн., підстава - Акт-форма С №0148; Рахунок № 7728 від 19.11.2019 на суму 8 458,93 грн., підстава - Акт-форми С №0157, №0158; Рахунок № 8130 від 19.11.2019 на суму 29 849,04 грн., підстава - Акт- форма С №0162; Рахунок № 7696 від 20.11.2019 на суму 114 129,60 грн., підстава - Акт-форма С №0183; Рахунок № 7903 від 25.11.2019 на суму 114 984,09 грн., підстава - Акт-форма С №0229.
Окрім основних послуг з наземного обслуговування повітряних суден відповідача, позивачем упродовж 2019 року надавалися додаткові послуги - послуги з розшуку багажу пасажирів (додаткові послуги, що передбачено п. 2.1. параграфу 2 Угоди, перелік та вартість яких наведено у п. 1 (№ з/п 4.) Додатку В3.0), за які до оплати виставлено наступні рахунки: Рахунок № 1613 від 31.03.2019 на суму 500,00 грн. (Акт надання послуг № 2140 від 31.03.2019); Рахунок № 4392 від 30.06.2019 на суму 500,00 грн. (Акт надання послуг № 4392 від 30.06.2019); Рахунок № 5058 від 31.07.2019 на суму 1500,00 грн. (Акт надання послуг № 5058 від 31.07.2019); Рахунок № 5745 від 31.08.2019 на суму 1200,00 грн. (Акт надання послуг №5745 від 31.08.2019); Рахунок № 6526 від 30.09.2019 на суму 11650,00 грн. (Акт надання послуг № 6526 від 30.09.2019); Рахунок № 7257 від 31.10.2019 на суму 7000,00 грн. (Акт надання послуг №7257 від 31.10.2019); Рахунок № 8330 від 31.10.2019 на суму 500,00 грн. (Акт надання послуг №8330 від 31.10.2019).
Також, на підставі Угоди (п.2.1. параграфу 2) позивачем 15.05.2019 було надано іншу додаткову послугу відповідачу - послугу з використання малого конференц залу у бізнес-залі міжнародних рейсів для екіпажу ПС відповідача тривалістю 4 години на суму 586,00 грн. та виставлено до оплати рахунок № 2358 від 15.05.2019 на вказану суму. Факт надання даної послуги підтверджується Актом надання послуг №3195 від 15.05.2019 за підписом двох сторін.
Судом встановлено, що з метою досудового вирішення питання щодо оплати боргу за надані послуги відповідно до укладеної між сторонами Угоди, позивач 03.01.2020 звернувся до відповідача з претензією № 15/01.01-16.
Однак, відповіді на дану претензію відповідач не надав, оплату за послуги, отримані на підставі Угоди не здійснив.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Угодою № ОД/2018/11/23/6 від 23.11.2018, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6170655,34 грн, пеню у розмірі 764894,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 84632,11 грн та 3% річних у розмірі 155533,28 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» було укладено Стандартну угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток «В» № ОД/2018/11/23/6 від 23.11.2018, відповідно до якої, позивач зобов'язується організувати в аеропорту м. Львова прийом, випуск і стоянку повітряних суден, а також забезпечити наземне обслуговування рейсів за заявкою відповідача.
Відповідно до п. 7.1.1 Угоди перевізник не пізніше ніж за три робочих дні до виконання рейсу або серії рейсів, здійснює авансовий платіж за послуги за даним договором на поточний рахунок обслуговуючої компанії, вказаний в Параграфі 15 даного Договору в розмірі середньої вартості обслуговування запланованих рейсів.
Судом було встановлено, що протягом вересня - листопада 2019 року позивачем відповідачу надавалися послуги з наземного обслуговування повітряних суден в аеропорту «Львів». Перелік та вартість наданих послуг відображено в актах-формах С, які відповідно до п. 7.1.7 Угоди є підставою для обліку вартості наданих послуг. Зазначені акти підписано обома сторонами.
Вартість зазначених послуг відповідачем було оплачено частково. Сума боргу становить 6 147 219,34 грн.
Окрім основних послуг з наземного обслуговування повітряних суден відповідача, позивачем упродовж 2019 року надавалися додаткові послуги - послуги з розшуку багажу пасажирів (додаткові послуги, що передбачено п. 2.1. параграфу 2 Угоди, перелік та вартість яких наведено у п. 1 (№ з/п 4.) Додатку В3.0).
Судом встановлено, що Акти надання послуг № 6526 від 30.09.2019, №7257 від 31.10.2019, №8330 від 31.10.2019 не було підписано зі сторони перевізника (відповідача).
Разом з тим, згідно з п. 7.1.8 Угоди обслуговуюча компанія направляє на адресу перевізника, вказану в параграфі 9, акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках для підтвердження наданих послуг, другий примірник акту повертається обслуговуючій компанії. Якщо перевізник протягом 10 днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) не підпише акт або не надасть мотивовану відмову, акт вважається прийнятим перевізником в редакції обслуговуючої компанії.
Так, на виконання п. 7.1.8 Угоди позивач направляв відповідачу акти про надання послуг (докази відправки додано до позовної заяви), однак, як зазначає позивач, відповідачем було повернуто позивачу не всі надіслані на його адресу акти, при цьому, мотивованої відмови від їх підписання відповідачем не надано.
Суд зазначає, що факт відправлення актів наданих послуг на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому матеріали справи № 910/14738/20 не містять доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання вказаних актів, відтак, в силу приписів п. 7.1.8 Угоди, Акти наданих послуг № 6526 від 30.09.2019, №7257 від 31.10.2019, №8330 від 31.10.2019 вважаються прийнятими перевізником в редакції обслуговуючої компанії.
Судом було встановлено, що 15.05.2019 на підставі Угоди (п.2.1. параграфу 2) позивачем надано відповідачу додаткову послугу - послугу з використання малого конференц залу у бізнес-залі міжнародних рейсів для екіпажу ПС відповідача тривалістю 4 години на суму 586,00 грн. та виставлено до оплати рахунок № 2358 від 15.05.2019 на вказану суму. Факт надання даної послуги підтверджується Актом надання послуг №3195 від 15.05.2019 за підписом двох сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1.1 Угоди перевізник не пізніше ніж за три робочих дні до виконання рейсу або серії рейсів, здійснює авансовий платіж за послуги за даним договором на поточний рахунок обслуговуючої компанії, вказаний в Параграфі 15 даного Договору в розмірі середньої вартості обслуговування запланованих рейсів.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за Угодою № ОД/2018/11/23/6 щодо основних, додаткових та інших додаткових послуг на загальну суму 6 170 655,34 грн, разом з тим, відповідачем не надано доказів повної сплати вартості послуг, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а саме, 6 170 655,34 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 84632,11 грн та 3% річних у розмірі 155533,28 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення оплати, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення 155533,28 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично неправильним, з огляду на що, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, складає 72122,27 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у зазначеній сумі.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 764894,18 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1.12 Угоди визначено, що відновлення обслуговування обслуговуючою компанією починається з моменту повного погашення перевізником заборгованості, сплати пені і внесення передоплати, що передбачена даним договором. За несвоєчасну оплату послуг, наданих обслуговуючою компанією, обслуговуюча компанія має право нараховувати пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням обмежень, встановлених статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7; ідентифікаційний код: 22838502) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (79000, м. Львів, Аеропорт ЦА; ідентифікаційний код: 33073442) основний борг у розмірі 6 170 655 (шість мільйонів сто сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн 34 коп., пеню у розмірі 764 894 (сімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 72 122 (сімдесят дві тисячі сто двадцять дві) грн 27 коп., 3% річних у розмірі 155 533 (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 107 448 (сто сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 07 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.02.2021
Суддя Ю.В. Картавцева