"25" лютого 2021 р. Справа № 363/3205/20
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
25 лютого 2021 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Баличевої М.Б., секретаря Рибка І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
В серпні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 31 277, 92 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2017 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 4581109-02-10-01, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов вказаного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
24.10.2018 року об 11.55 год. у м. Київ на перехресті вул. Велика Кільцева дорога - вул. Стеценка, мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вищевказаної дорожно - транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу автомобілю «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 24.10.2018 року об 11.55 год. у м. Київ на перехресті вул. Велика Кільцева дорога - вул. Стеценка.
Згідно рахунку фактури від 24.10.2018 року загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 232 279, 32 грн.
Крім того, страхувальником було понесені додаткові витрати на оплату послуг евакуації транспортного засобу в розмірі 770, 00 грн.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, на підставі страхового акту № 11813-02 від 10.12.2018 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 130 277, 92 грн., тобто загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 130 277, 92 грн.
Цивільно - правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована за Полісом №АМ/5823418 в ПАТ НАСК «ОРАНТА», яка відшкодувала ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих відповідачем збитків в розмірі 99 000 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом №АМ/5823418 склала 31 277 грн. 92 коп.
15.07.2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 15/07/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» відступає (передає), а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, у тому числі по договору страхування № 4581109-02-10-01 від 25.10.2017 року, який укладено між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 . На підставі викладеного, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.10.2020 року вищезазначену цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази.
Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, представник позивача в поданій позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує, тому суд приходить до переконання, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
25 лютого 2021 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що 25.10.2017 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 4581109-02-10-01.
Предметом вказаного договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
24.10.2018 року об 11.55 год. у м. Київ на перехресті вул. Велика Кільцева дорога - вул. Стеценка, мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та вирішено питання щодо стягнення судового збору. Постанова суду набрала законної сили
10.12.2019 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2018 рокупровадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Частинами 4, 5 та 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 .
Згідно рахунку фактури від 24.10.2018 року загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 232 279, 32 грн.
Крім того, ПрАТ «СК'ВУСО» було понесені додаткові витрати на оплату послуг евакуації транспортного засобу в розмірі 770, 00 грн.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, на підставі страхового акту № 11813-02 від 10.12.2018 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у загальному розмірі 130 277, 92 грн., тобто загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 130 277, 92 грн.
Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «Skoda Octavia» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована за Полісом №АМ/5823418 в ПАТ НАСК «ОРАНТА», яка відшкодувала ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих відповідачем ОСОБА_2 збитків в розмірі 99 000 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом №АМ/5823418 склала 31 277 грн. 92 коп.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У відповідності до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підстави для звільнення ОСОБА_2 від відшкодування шкоди в порядку регресу судом не встановлені.
15.07.2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 15/07/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» відступає (передає), а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, у тому числі по договору страхування № 4581109-02-10-01 від 25.10.2017 року, який укладено між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, до ФОП ОСОБА_1 перейшло право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 в порядку регресу збитків завданих в результаті пошкодження автомобіля «Geely Emgrand», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», яка виплатила в свою чергу ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 130 277, 92 грн.
Оскільки, ПАТ НАСК «ОРАНТА», який відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5823418 був страхувальником автомобіля, яким під час ДТП керував ОСОБА_2 виплатило ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» завдані ОСОБА_3 збитки у розмірі 99 000 грн., тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь правонаступника (нового кредитора) ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» - ФОП ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за Полісом №АМ/5823418 у розмірі 31 277 92 грн., а тому в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Питання розподілу судових витрат, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, при цьому суд враховує, що судові витрати позивача по справі складаються із судового збору, який станом на час звернення позивача до суду з позовом становив 840, 80 грн., а тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір.
Також, у п. п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 року, додаткову угоду № 92 до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019 року на суму 4 500 грн., платіжне доручення № Р24А797267823А24278 від 11.08.2020 року на суму 4 500 грн. про оплату послуг з надання правової допомоги, а тому з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму завданих збитків в порядку регресу у розмірі 31 277 (тридцять одну тисячу двісті сімдесят сім) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя М.Б. Баличева