Справа № 357/9586/20
2/357/898/21
Категорія 38
12 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 22.04.2019 року, відповідно до якого відповідачка отримала від позивачки грошові кошти у сумі 100 дол. США та зобов'язалась повернути борг до кінця серпня 2019 року. Крім того, відповідачка умовила її взяти картковий кредит в сумі 10 000 грн. з нарахуванням відсотків, який не повернула, у зв'язку з чим позивачкою було витрачено 15 200 грн. на його погашення. Також, відповідачка в різний період часу брала у позивачки в борг гроші та майнові цінності на загальну суму 31 000 грн. Однак, у визначений договором строк відповідач не виконав зобов'язання, суму боргу не сплатив. Зазначає, що зверталась з заявою до Білоцерківського ВП про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за шахрайство та 04.10.2019 року було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке постановою слідчого від 18 червня 2020 року закрито за відсутністю складу злочину, також слідчим зазначено, що в даному випадку мають місце цивільні правовідносини. А тому позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 48 900 грн та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 10.12.2020 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скориставламсь.
Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 4 ст. 77 ЦПК України визначено, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 22.04.2019 року ОСОБА_2 написала розписку, за змістом якої, вона бере в борг у сусідки ОСОБА_1 100 дол. США та зобов'язується повернути до кінця серпня (мається на увазі цього ж року) (а.с. 5).
Оригінал вказаної розписки міститься у матеріалах справи.
У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормою ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме в борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
В свою чергу, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
У постанові від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення і дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту і достовірності документа, на підставі якого доводиться факт укладення договору позики та його умов.
Постановою від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц Верховний Суд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.
При цьому,факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи відповідні правові висновки.
Як зазначає позивачка в позовній заяві, відповідачка умовила її взяти кредит, яким користувалась ОСОБА_2 та, який з врахуванням відсотків складає 15 200 грн.
Також ОСОБА_2 в різний період часу брала в борг у позивачки грошові кошти та майнові цінності на загальну суму 31 000 грн.
Позивачка звертаючись із даним позовом посилається на те, що неодноразово зверталась до відповідачки з вимогою повернути борг, однак остання ухиляється від виконання свого зобов'язання.
У зв'язку з чим, на підставі заяви позивачки, Білоцерківським відділом поліції ГУ НП в Київській області 04.10.2019 року було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111030000271, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
Постановою старшого слідчого Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітаном поліції Швень Я.В. від 18 червня 2020 року кримінальне провадження № 42019111030000271 від 04.10.2019 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю складу злочину.
Відомості про оскарження вказаної постанови матеріали справи не містять.
Як вбачається з вищевказаної постанови, в ході досудового розслідування, ОСОБА_2 надала пояснення, в яких зазначила, що дійсно позичала кошти в різних сумах у ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , так як в момент позичання їй необхідні були кошти для різних потреб, які не повернула по теперішній час у зв'язку з скрутним становищем.
На підтвердження боргу у розмірі 15 200,00 грн. та 31000,00 грн., які позивачка просить стягнути з відповідачки, ОСОБА_1 надано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 16.12.2019 року про рух коштів та рукописні записи, однак надані записи не містять зобов'язального характеру відносно вказаних коштів, оскільки змістовне навантаження тексту не вказує на наявність у ОСОБА_2 боргу на вказані суми перед будь-якою особою, в тому числі перед ОСОБА_1 .
З записів неможливо встановити яке відношення зазначені зобов'язання перед банківськими установами мають до відповідача, коли такі зобов'язання виникли, у зв'язку з чим правової підстави розцінювати дані суми як суми боргу ОСОБА_2 перед позивачем відсутні. У записах мова не йде про передання ОСОБА_2 та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 15 200 грн та 31 000,00 грн.
Таким чином, аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за борговою розпискою від 22.04.2019 у розмірі 100 доларів США.
Оскільки наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, підтвердженій у постановах від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц та від 31.10.2018 при розгляді справи № 707/2606/16-ц.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, зокрема, боргову розписку, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики в сумі 100 доларів США, що станом на 12.02.2021 року за офіційним курсом валют НБУ становить 2 783 грн.
'Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №117 від 14.09.2020 року, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13,76,83, 89, 133, 141, 142, 265, 354,355 ЦПК України,ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 2 783 грн. 00 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБ. І. Кошель