Провадження номер 2/741/240/21
Єдиний унікальний номер 741/71/21
іменем України
26 лютого 2021 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Качан О.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Позивач звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору. На момент ліквідації колгоспних дворів будинок належав його учасникам, які були зареєстровані в ньому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після ліквідації колгоспних дворів вони не отримали свідоцтв та не зареєстрували права власності на житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Спадщину після її смерті прийняв позивач, який є її сином. Спадкова справа відкрита в Носівській районній державній нотаріальній конторі Чернігівської області. Нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадковий будинок.
Саме тому позивач звернувся до суду та просив судовим рішенням визнати за ним право власності на 1/2 частини спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 та на 1/2 частини спірного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , що належала ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Ухвалою від 20 січня 2021 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26 лютого 2021 року.
У підготовче судове засідання позивач не з'явився, але до початку підготовчого судового засідання подав до суду заяву, у якій указав, що підтримує свої позовні вимоги, просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а. с. 30).
Представник відповідача Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області в підготовче судове засідання не з'явилася, але до початку підготовчого судового засідання подала до суду заяву, у якій указала, що міська рада визнає позовні вимоги та просила справу розглянути за відсутності представника відповідача (а. с. 38).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.
У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому зареєстрованими значаться: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується довідками Носівської міської ради Чернігівської області № 7/3-20/177 та № 7/3-20/178 від 08 вересня 2020 року (а. с. 8, 9).
У п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум ВСУ роз'яснює, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Отже, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як членам ліквідованого колгоспного двору належало по 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , але після ліквідації колгоспних дворів вони не отримали свідоцтв та у встановленому законом порядку не зареєстрували своє право власності на цей будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 6). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частини спірного житлового будинку.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 35).
Отже, спадкоємство після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
ОСОБА_3 була дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а. с. 12).
Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 33) та повідомленням Державного нотаріального архіву Чернігівської області (а. с. 36).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Абзацом 2 пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, установлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
У судовому засіданні встановлено, що в силу ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_3 , вступивши у фактичне управління та володіння спадковим майном, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на час його смерті, що підтверджується довідкою Носівської міської ради Чернігівської області № 7/3-20/230 від 09 листопада 2020 року (а. с. 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Отже, ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_2 1/2 частини спірного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 7).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 46). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, його дружина та батьки.
Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 13). Отже, він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 № 309/2012, заведеної Носівською районною нотаріальною конторою, Федоряко А.А. у визначений законом шестимісячний строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає (а. с. 43-44).
На день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , одна, що підтверджується довідкою Носівської міської ради Чернігівської області № 7/3-20/164 від 26 серпня 2020 року (а. с. 11).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до Носівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на спірний житловий будинок. Однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, спадкове домоволодіння відноситься до типу колгоспного двору, а колгоспні двори ліквідовано з уведенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1073/02-31 від 19 грудня 2020 року (а. с. 21).
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а. с. 15-17).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна ринкова вартість спірного будинку станом на 05 січня 2020 року становить 81500 грн. (а. с. 19-20).
Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.
Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 908 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а. с. 5).
Ураховуючи, що на час подачі відповідачем заяви про визнання позову розгляд справи по суті не розпочався, суд вважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1273 ЦК України, ст. ст. 200, 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв. м житловою площею 19,3 кв. м з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати управління Державної казначейської служби України в Носівському районі Чернігівської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений в АТ КБ «ПриватБанк» за реквізитами: рахунок отримувача - UA798999980313191206000025645, отримувач коштів - ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37972475, судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. відповідно до квитанції № 0.0.1978386278.1 від 16 січня 2021 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Крупина