Справа № 737/16/21
Провадження № 3/737/26/21
15 лютого 2021 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Коренькова А.А.
за участю секретаря судового засідання Чередниченка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Куликівка Чернігівської області матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, -
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
13.01.2021 року до Куликівського районного суду Чернігівської області надійшов складений 08.01.2021 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Куликівського ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області Зубок П.А. протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 08 січня 2021 року о 01 год. 50 хв., в смт. Куликівка, Куликівського району, Чернігівської області, по вул. Амосова, 44 керував транспортним засобом Mazda 5, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, перевірка на стан сп'яніння проводилась в Куликівській ЦРЛ, результат 1,7 проміле.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, заперечив керування ним автомобіля у стані алкогольного сп'яніння та показав, що 07.01.2021 року були поминки після смерті його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07.01.2021 року він приїхав у Куликівку, протопив у хаті, приготував їсти та запросив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його дружину, щоб вони прийшли повечеряли та пом'янули матір. ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 прийшли десь о 6 годині вечора, а ОСОБА_5 приїхав пізніше, оскільки йому потрібно було поратись по господарству. Вони посиділи, пом'янули матір. Коли збирались розходитись по домівкам, він збирався викликати таксі, щоб відвезти ОСОБА_3 з дружиною додому, проте, ОСОБА_5 запропонував відвезти їх додому на автомобілі ОСОБА_1 , оскільки не пив та був тверезий. Після першої години ночі він на своєму автомобілі разом з ОСОБА_5 відвезли ОСОБА_3 та його дружину додому. При цьому за кермом був ОСОБА_5 , а він сидів поруч. Після цього повернулися додому, поставили машину, ОСОБА_5 сів на велосипед та поїхав. Він зайшов до себе додому та виявив, що у нього відсутній телефон. Вважаючи, що телефон залишився у машині, він вийшов на вулицю до свого автомобілю. В цей час до нього під'їхали поліцейські, почали розмови про те, чи буксувала машина чи не буксувала, він сказав такого не було. Поліцейські казали, що він керував автомобілем, але він це заперечував, просив, щоб подзвонили ОСОБА_3 , аби той підтвердив, що він за кермом не був. Після цього поліцейські відвезли його до лікарні, де склали протокол.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 7 січня у мами ОСОБА_1 було сорок днів після смерті. Він з дружиною прийшли додому до ОСОБА_1 пом'янули і в час ночі вирішили йти додому. З ними ще був ОСОБА_6 .. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 відвезти його з дружиною додому, на що той погодився. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 відвезли його з дружиною на автомобілі ОСОБА_1 , при цьому за кермом був ОСОБА_6 .. Це було приблизно о 2 годині ночі.
Свідок ОСОБА_4 дала аналогічні показання.
Свідок ОСОБА_6 показав, що 07.01.2021 року ввечері ОСОБА_1 запросив його до себе пом'янути свою матір. В той день він алкогольні напої не вживав. Він приїхав до ОСОБА_1 і коли вже потрібно було йти додому, ОСОБА_1 сказав, що викличе таксі, щоб відвезти ОСОБА_3 та його жінку ОСОБА_4 додому. ОСОБА_1 запропонував йому відвезти їх на своєму автомобілі, на що він погодився, так як він був тверезий і у нього було з собою водійське посвідчення. Він сів за кермо, та вони разом з ОСОБА_1 відвезли ОСОБА_3 з дружиною додому, після чого повернулись додому до ОСОБА_1 . Він віддав ключі ОСОБА_1 , сів на велосипед і поїхав додому. Коли я їхав додому, то побачив ззаду в себе фари машини, перша була темна машина, а друга поліцейська, вона розвернулася і поїхала. Коли вони з ОСОБА_1 приїхали додому, він поліцейської машини не бачив, коли приїхали то відразу вийшли з машини, після чого ОСОБА_1 зразу ж пішов у двір.
Допитаний як свідок поліцейський СРПП № 4 Куликівського ВП ЧВП ОСОБА_8 , показав, що 07.01.2021 року в ході патрулювання до нього звернулася громадянка, вона не назвалася та повідомила, що червона Мазда поїхала по всій дорозі. Вони з інспектором вирішили проїхатися та відреагувати на заяву. На вулиці вони побачили, автомобіль Мазда. Вони поїхали за ним, потім автомобіль повернув. Вони збільшили швидкість та наздогнали той автомобіль коли він вже стояв. З часу як автомобіль повернув до моменту як вони під'їхали до нього пройшло приблизно дві хвилини. Коли воли під'їхали, то побачили що ОСОБА_1 виходить з машини. Він спитав у ОСОБА_1 чи він водій, на що той відповів що так, казав що когось відвіз. Він попросив у ОСОБА_1 посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. Той почав шукати телефон, збирався комусь дзвонити, щоб хтось йому допоміг у даній справі. Він запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності свідка. Водій відмовився проходити освідування на місці, оскільки йому не сподобався свідок, а тому вони поїхали до Куликівської ЦРЛ. Він виписав ОСОБА_1 направлення, прийшов лікар, провів огляд ОСОБА_1 за допомогою прибору в присутності свідка, який поїхав з ними у лікарню. Стверджував, що бачив як ОСОБА_1 керував автомобілем, вказував, що ОСОБА_1 , не говорив про те, що автомобілем керувала інша особа, бодікамера не працювала безперервно, бо на ній було мало пам'яті.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 не доведений належними та достатніми доказами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну справу і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (див. «Надточій проти України»), хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 обвинувачується в порушенні вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, передбачена ст. 130 КУпАП.
Для притягнення особи до відповідальності за вказане правопорушення, обов'язковим є доведення факту керування особою транспортним засобом, а також факту перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями статей 251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом положень статей 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин разом з протоколом про адміністративне правопорушення суду були надані такі докази: пояснення свідка ОСОБА_9 , який був присутній в Куликівський ЦРЛ при медичному огляді ОСОБА_1 на стан сп'яніння та під час складання протоколу на останнього; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1, складеного черговим лікарем Куликівської ЦРЛ о 2 год. 10 хв. згідно якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, 1,7 проміле. Також до протоколу наданий відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , коли до нього під'їхали працівники поліції знаходився біля свого дому та автомобіля, факт керування транспортним засобом не заперечував, але і не підтвердив. При цьому на відеозаписі є перерви. За твердженням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, він повідомляв працівників поліції про те, що автомобілем не керував, проте вказані пояснення на відеозаписі відсутні. Доказів, які б беззаперечно вказували на керування ОСОБА_1 автомобілем суду не надано.
В той же час свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вказували, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, за кермом був ОСОБА_6 який після того, як привіз ОСОБА_1 додому сів на велосипед та поїхав. Вказані показання є узгодженими між собою, не спростовуються жодними дослідженими судом доказами, а тому оцінюються судом як достовірні.
Показання поліцейського ОСОБА_8 не можуть вважатися єдиним належним доказом винуватості особи у вчинені правопорушення, оскільки відповідно до пункту 7 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, не допускається залучення як свідків поліцейських або осіб, щодо неупередженості яких є сумніви. Тобто обвинувачення не може ґрунтуватися на показаннях працівників поліції.
Єдиним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_1 та спростування його тверджень про свою непричетність до вчинення правопорушення, є показання працівника поліції.
Таким чином, суд виходить з того, що докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні. Матеріали справи не містять даних, зокрема відеодоказів, що беззаперечно спростовували б твердження обвинуваченого.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, показання поліцейського, з огляду на його зацікавленість у вирішенні справи, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Не надані такі докази і в ході судового розгляду, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.А. Кореньков