Справа № 750/11757/20
Провадження № 2/750/460/21
24 лютого 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Харевич Н.Є.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
23.12.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у сумі 20424 грн. 56 коп. за період з 01.05.2012 по 31.07.2020 та відшкодування понесених судових витрат в розмірі 2102 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, Акціонерне Товариство «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для суб'єктів усіх форм власності, у тому числі і для споживачів, які є власниками або місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За даними відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 грудня 2020 року власником 2/3 частини вищевказаної квартири є ОСОБА_2 та власник 1/3 частини даної квартири є ОСОБА_4 . Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 1/3 частину квартири у ОСОБА_4 зареєстроване з 04.07.2011 року, право власності на ОСОБА_2 з моменту купівлі даної квартири на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 року ОСОБА_2 було куплено квартиру у ОСОБА_7 , законний представник, якого його мати - ОСОБА_5 . В пункті 4.13. договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 р. за адресою АДРЕСА_1 зазначено, що сторони домовились про те, що продавець зобов'язується повністю звільнити відчужувану частину квартири для вільного користування і безперешкодного володіння нею покупцем, будуть сплачені усі комунальні платежі до підписання договору. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення згідно з Договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (надалі - Правила 630), на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875- IV від 24.06.2004 (що діяв на момент спірних відносин), такий Договір є договором приєднання. В порушення вимог чинного законодавства боржники не здійснювали оплату за надані послуги у повному обсязі, що порушує право позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 20 424 грн. 56 коп. за період з 01.05.2012 року по 31.07.2020 року.
25.01.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала письмовий відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, застосувати строки позовної давності та стягнути з позивача в разі відмови в задоволенні позову витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. В обґрунтування заперечень представник зазначила, що відповідно до Договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. та зареєстрованим в реєстрі за №5523, ОСОБА_2 набув право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 з 05.10.2017 року. За розрахунками позивача за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року включно за опалення даної квартири було нараховано до сплати всього 24 514,83 грн. Оплачено ОСОБА_2 , як співвласником 2/3 частини квартири, за цей же період за опалення всього 26 951,31 грн., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем, а також копіями дублікатів квитанцій (додаються). Тобто, заборгованості у ОСОБА_2 перед позивачем за послуги з опалення зазначеної вище квартири не існує. Послуги з гарячого водопостачання ОСОБА_2 взагалі не надавались з моменту набуття ним у власність (з 05.10.2017) частини зазначеної квартири, суми до сплати за гаряче водопостачання йому не нараховувалися до оплати, що підтверджується розрахунком, наданим самим позивачем.
28.01.2021 ОСОБА_5 подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2017 нею було продано належну їй частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, просила застосувати строки позовної давності.
01.02.2021 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 12891 грн. 94 коп. за період з 01.05.2015 року по 30.11.2020 року та сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.
В обґрунтування зазначив, що відповідно до відомостей з оплати послуги з централізованого опалення по особовому рахунку НОМЕР_1 в листопаді 2018 року боржниками було здійснено оплату в розмірі - 2000 грн., при нарахованих до сплати за послугу, що надавалася - 1332,32 коп., таким чином було здійснено переплату у розмірі 667 грн. 68 коп., що знаходиться на особовому рахунку за послуги з централізованого опалення. В подальшому переплати були здійснені в грудні 2018 року - 2155 грн. 08 коп., в квітні 2019 року - 9398 грн. 56 коп., в травні 2019 року - 860 грн. 04 коп., в грудні 2019 року - 1207 грн. 17коп., в березні 2020 року - 167 грн. 55 коп., в квітні 2020 року - 1195 грн. 28 коп., в листопаді 2020 року - 6 грн. 01 коп., загальна сума здійсненої переплати поверх нарахованого за послугу з централізованого опалення з листопада 2018 року становить 2562 грн. 09 коп., що свідчить про визнання, підтвердження боржниками боргу за послугу з централізованого опалення на особовому рахунку НОМЕР_1 та часткового його погашення цими переплатами. Звернень про зарахування даної суми в рахунок авансових платежів зі сторони відповідачів не було. Також підтвердженням боргу за надану послугу з централізованого опалення по особовому рахунку НОМЕР_1 є зазначені в історії оплати послуг споживачем періодів проведення оплат за послугу самими боржниками. Одночасно зазначив, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1,2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц). Вищевказані факти свідчать про визнання та підтвердження боржниками боргу за надану послугу з централізованого опалення по особовому рахунку НОМЕР_1 , тому з грудня 2018 року строк позовної давності в 3 роки переривається і його перебіг починається заново з моменту коли перервався первісний. Вважає з урахуванням переривання позовної давності період розрахунку боргу за особовим рахунком НОМЕР_1 повинен бути 01.05.2015 року по 30.11.2020 року та з урахуванням проведених оплат відповідачами, розмір боргу, на момент подання позову, складає 12 891 грн. 94 коп.
01.02.2021 відповідачем ОСОБА_5 було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності.
05.02.2021 представником позивача подано відповідь на відзив ОСОБА_5 від 28.01.2021 року на позовну заяву про стягнення заборгованості та відповідь на відзив ОСОБА_2 від 22.01.2021 року на позовну заяву про стягнення заборгованості, в яких представник позивача просила позов задовольнити, проти застосування строку позовної давності заперечувала. Зазначила, що відповідно до відомостей з оплати послуги з централізованого опалення по особовому рахунку НОМЕР_1 в листопаді 2018 року боржниками, було здійснено оплату в розмірі - 2000 гри., при нарахованих до сплати за послугу, що надавалася - 1332,32 коп., таким чином було здійснено переплату у розмірі 667 грн. 68 коп., що знаходиться на особовому рахунку за послуги з централізованого опалення. В подальшому переплати були здійснені в грудні 2018 року - 2155 грн. 08 коп., в квітні 2019 року - 9398 грн. 56 коп., в травні 2019 року - 860 грн. 04 коп., в грудні 2019 року - 1207 грн. 17коп., в березні 2020 року - 167 грн. 55 коп., в квітні 2020 року - 1195 грн. 28коп., в листопаді 2020 року - 6 грн. 01 коп., тому загальна сума здійсненої переплати поверх нарахованого за послугу з централізованого опалення з листопада 2018 року становить 2562 грн. 09 коп., що свідчить про визнання, підтвердження боржниками боргу за послугу з централізованого опалення на особовому рахунку НОМЕР_1 та часткового його погашення цими переплатами. Дані оплати видно з розрахунків боргу та витягу з історії оплати послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що наявні в матеріалах справи, такі оплати поверх чергових платежів є нічим іншим, як погашенням заборгованості, які були здійснені в межах позовної давності. Звернень про зарахування даної суми в рахунок авансових платежів зі сторони відповідачів не було. Крім того, зазначення в пункті 4.13. договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 р. за адресою: АДРЕСА_1 , умову, що сторони домовились про те, що продавець ( ОСОБА_5 ) зобов'язується повністю звільнити відчужувану частину квартири для вільного користування і безперешкодного володіння нею покупцем і що ним будуть сплачені усі комунальні платежі саме до підписання договору, свідчить про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 знали про існування боргу по сплаті вартості отриманих комунальних послуг, до яких входять і борги по оплаті за отриману послугу з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води. Даний факт є визнанням наявності боргу і є умовою для переривання строку позовної давності, у розумінні ст. 264 ЦК України, з моменту підписання вищевказаного договору, а саме з 05.10.2017 року. Оскільки достовірно невідомо, що вищевказані переплати по особовому рахунку НОМЕР_1 в листопаді 2018 року здійснені на виконання вимог договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 року чи на виконання своїх зобов'язань перед позивачем боржниками, однак достовірно відомо, що дані переплати здійснені боржниками по особовому рахунку НОМЕР_1 і є погашенням існуючого боргу.
10.02.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала письмові заперечення на відповідь на відзив АТ «Облтеплокомуненерго» від 03.02.2021 в яких зазначила, що отримані послуги з теплопостачання відповідачем, як новим власником квартири оплачені в повному обсязі, заборгованості у нього перед позивачем не має, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
24.02.2021 року відповідач ОСОБА_5 подала заперечення на відповідь позивача в яких вказала, що позивач не надав суду доказів, що саме вона сплачувала заборгованість за 2018 рік, а тому вважає, що відсутні підстави для переривання строків позовної давності та просила відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову.
Співвідповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 грудня 2020 року власником 2/3 частини вищевказаної квартири є ОСОБА_2 та власник 1/3 частини даної квартири є ОСОБА_4 . Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 1/3 частину квартири у ОСОБА_4 зареєстроване з 04.07.2011 року, право власності на ОСОБА_2 з моменту купівлі даної квартири на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 року ОСОБА_2 було куплено квартиру у ОСОБА_7 , законний представник, якого його мати - ОСОБА_5 . В пункті 4.13. договору купівлі-продажу частини квартири від 05.10.2017 р. за адресою АДРЕСА_1 зазначено, що сторони домовились про те, що продавець зобов'язується повністю звільнити відчужувану частину квартири для вільного користування і безперешкодного володіння нею покупцем, будуть сплачені усі комунальні платежі до підписання договору.
12.11.2019 АТ «Облтеплокомуненерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу. 09.01.2020 Деснянським районним судом м. Чернігова було винесено судовий наказ у справі №750/14387/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.01.2017 по 30.11.2020 в розмірі 21562 грн. 04 коп. та 192 грн. 10 коп. у відшкодування судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2020 скасовано судовий наказ Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.01.2020 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.01.2017 по 30.11.2019 в сумі 21562 грн. 04 коп. та судового збору в розмірі 192 грн. 10 коп. (а.с. 6).
Як встановлено судом, за період з 01.10.2017 року по 30.11.2020 року відсутня заборгованість зі сплати нарахованих послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_2 , а тому в задоволенні позову до ОСОБА_2 , слід відмовити.
Згідно п. 4.13 Договору купівлі-продажу частини квартири від п'ятого жовтня 2017 року визначено, що сторони домовились про те, що продавець (в тому числі представник) зобов'язується повністю звільнить відчужувану частину квартири для вільного користування і безперешкодного володіння нею покупцем, будуть сплачені всі комунальні платежі, будуть передані всі комплекти ключів до підписання цього договору (а.с. 7-9).
Таким чином, умовами договору визначено обов'язок саме продавця сплатити всі комунальні платежів.
Разом з тим, даним Договором підтверджується, що власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 на момент її відчуження був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого діяла як законний представник ОСОБА_5 - мати, а тому остання не є належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості, оскільки не мала права власності на квартиру.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідача та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
За змістом статей 51 та 175 ЦПК України на позивача покладений обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, зокрема відповідачів, які залучені до участі у справі позивачем. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).
Оскільки позивачем в позовній заяві визначено відповідачем ОСОБА_5 , а не ОСОБА_7 , в інтересах якого має діяти законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 , тому в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_5 слід відмовити.
Згідно частини 3 пункту 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004 (що діяв на момент спірних відносин), та пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992, власник, наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ).
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживачі зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води є календарний місяць.
Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Співвідповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить на праві приватної власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 з 18.08.2011 року (а.с. 11).
Таким чином, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 2577 грн. 93 коп., яка підлягає стягненню за період з 01.11.2016 року (трирічного строку з дня пред'явлення до суду судового наказу) по 30.11.2020 року (загальна сума нарахувань (36518 грн. 98 - (субсидія 125 грн. 61 коп. + перерахунок 130 грн. 00 коп. + сплачено 28529 грн. 57 коп.)) : 3 = 2577 грн. 93 коп.)
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 12,62% /2577,93 : 20424,56 х 100/, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 265 грн 27 коп. /2102 х 12,62%/.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (місце знаходження: м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 55 Б, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03357671) заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 2577 грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 265 грн. 27 коп.
В частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 26.02.2021.
Суддя Л.В. Карапута