Справа № 750/7529/17
Провадження № 2/750/4/21
24 лютого 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Харевич Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що дана квартира була придбана позивачем із прилюдних електронних торгів, а відповідач ОСОБА_4 являється колишнім власником даної квартири, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами його сім'ї, право на користування квартирою яких є похідним від права власності ОСОБА_4 . Проживання відповідачів у квартирі унеможливлює використання позивачем даного житлового приміщення для свого проживання та проживання членів його сім'ї, а також, оскільки, відповідачі зареєстровані за даною адресою позивач змушений сплачувати комунальні послуги у збільшеному розмірі.
В ході розгляду справи позивач подав уточнену позовну заяву від 29.09.2017 року в якій просив усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, що розташована на АДРЕСА_2 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.09.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишено без розгляду.
Представник позивача до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва від 22.06.2017 року виданого на підставі акту державного виконавця про проведені електронні торги та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 5-6).
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб від 14.11.2017 року № 6948 (а.с. 64).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2019 року вселено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення та стягнення судових витрат скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2689 грн. 40 коп. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2019 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Судом у даній справі встановлено, що ОСОБА_2 , як член сім'ї колишнього власника житла втратив право користування ним із припиненням права власності на це майно ОСОБА_4 , тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 30.06.2015 (справа №21-1438а15).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оскільки відповідачі перешкоджають позивачу у користування своїм майном (квартирою), яке є абсолютним, зареєстровані в ній, проте не проживають, тому слід усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.
Суд вважає, що право користування квартирою, яке мали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є похідним від права користування квартирою попереднього власника ОСОБА_4 і воно припинилося разом із відчуженням цього майна.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відшкодування судових витрат по 320 грн. 00 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 26.02.2021.
Суддя Л.В. Карапута