Справа № 750/11894/20
Провадження № 2/750/489/21
24 лютого 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Ковальчука О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації,
26 грудня 2020 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради, в якому просить визнати незаконним його звільнення з посади сторожа згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Обгрунтував позивач свій позов тим, що він з 19 жовтня 2017 року був прийнятий на посаду сторожа Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради. 20 вересня 2020 року позивача під підпис ознайомили з наказом № 36-осн «Про скорочення штату працівників» від 18 вересня 2020 року, згідно якого скорочується з 30 листопада 2020 року посада сторож 2 одиниці. Вказаний наказ був винесений на підставі наказу № 35-осн від 17 вересня 2020 року, яким було затверджено штатний розпис комунальної установи. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач грубо порушив вимоги трудового законодавства та процедуру скорочення штату працівників, не видав йому ні наказу про звільнення, ні трудової книжки, а лише в нічний час доби усно повідомив про звільнення. Також, відповідач порушив встановлений законом порядок звільнення, не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України та не запропонував йому іншої роботи, не запитав про наявну будь-яку у нього освіту. Крім того, відповідачем не приймалося рішення про зміни в організації роботи установи і фактично з вересня 2020 року не відбулося ніяких змін. При цьому, позивачу стало відомо, що на даний час охорону приміщення комунальної установи здійснює приватне підприємство і функції таких охоронців нічим не відрізняються від функцій, які виконував позивач як сторож.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому зазначив, що позов не визнає у повному обсязі, просить відмовити позивачу у його задоволенні, посилаючись на те, що викладені позивачем у позові обставини не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, відповідач у відзиві вказує, що позивач не надавав документи, що засвідчують його членство в профспілкових організаціях, а тому положення статті 43 КЗпП України не можуть бути застосовані. Позивач під підпис був ознайомлений з наказом від 18 вересня 2020 року № 36-осн про скорочення штату працівників. Вказаний наказ у судовому порядку не скасований, навпаки, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року у справі № 750/9967/20 про визнання незаконним та скасування цього наказу, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог. У вказаному рішенні суду, зокрема, зазначено, що питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов'язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42, 49-2, 49-4 КЗпП України. При цьому, саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Також, 22 вересня 2020 року установою було подано звітність про вивільнення працівників за формою № 4ПН, а 24 вересня 2020 року позивач під підпис отримав попередження про скорочення штату працівників. У попередженні позивача також повідомлено про те, що на даний момент в установі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування. Разом з тим, зазначено, що у разі, якщо вакансія з'явиться до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована позивачу. 30 листопада 2020 року було видано наказ № 53-к про звільнення позивача, з яким позивач відмовився ознайомлюватись під підпис, хоча був повідомлений, про що свідчать відповідні акти. Також, позивач навмисно не отримав і трудову книжку. Хоча, КЗпП України покладає на роботодавця обов'язок видати трудову книжку при звільненні, разом з тим у жодному разі не покладає на роботодавця обов'язок вручати таку книжку із застосуванням сили, якщо сам працівник не має реального бажання її отримати. 01 грудня 2020 року відповідач відправив поштою лист позивачу щодо необхідності отримати трудову книжку, проте позивач так і не з'явився для її отримання та не відповів листом на звернення. Установою було створено для позивача всі належні умови для отримання трудової книжки, однак, на думку відповідача, позивач зловживає своїми правами саме задля ініціювання судового спору. Крім того, враховуючи, що позивач ухилявся фактично від отримання трудової книжки та ознайомлення з відповідним наказом, то це може свідчити також про ту обставину, що позивач певним чином зловживає своїм правом на звернення до суду. Також, затверджений новий штатний розпис на 1 грудня 2020 року був погоджений із органом управління і скорочення штату сторожів виникло через об'єктивні обставини, які мали місце протягом дуже тривалого часу, зокрема, через неодноразові повідомлення Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про посилення заходів з протидеверсійної та антитерористичної захищеності та у зв'язку з цим необхідностю вжиття заходів щодо організації охорони об'єкту масового перебування громадян (підсилення охорони будівлі установи, особливо в нічний час, встановлення додаткових технічних засобів охорони - відео спостереження, електронних кодових замків, тощо). У зв'язку з вказаними обставинами 24 грудня 2020 року відповідач уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Князь Ігор» про надання послуг по охороні об'єкта. Крім того, за результатами інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 09 листопада 2020 року в Управління держпраці у Чернігівській області не було жодних зауважень щодо дотримання установою норм законодавства про працю, в тому числі, щодо скорочення штату та дотримання процедури звільнення позивача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи - Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації.
Третя особа - Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації подала пояснення на позов. Зокрема, у поясненні зазначено, що розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 01 листопада 2018 року № 622 «Про прийняття делегованих повноважень» Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації визначено органом управління відповідача. 08 вересня 2020 року до органу управління надійшов лист № 204 з проектом штатного розпису від відповідача, з проханням погодити скорочення двох одиниць посад сторожів та затвердити зміни в штатному розписі відповідача, у зв'язку з неодноразовим наголошенням від Служби безпеки України в Чернігівській області зауважень щодо вжиття додаткових заходів в організації охорони Центру - об'єкту масового перебування громадян, оскільки через локальне розміщення будівлі та статусу Центру зовнішні ризики збільшені та виникає відповідна внутрішня потреба у забезпеченні безпеки та охорони Центру. Відповідачем проект штатного розпису було подано належним чином і органом управління він був погоджений та підписаний. Утримання Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради відбувається за кошти загального та спеціального фондів обласного бюджету та є достатньо обмеженим, через що розроблено проект реконструкції приміщення, що передбачає відповідне фінансування у 2021 році, та подано на конкурс Державного фонду регіонального розвитку. Реалізація цього проекту забезпечить приведення стану приміщення комунальної установи до належного стану у відповідності до вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Зокрема, представник позивача у судовому засіданні вказував на те, що ніяких змін в організації роботи комунальної установи не відбулося, а послуги з охорони приміщення відповідача, які на даний час надає відповідачу Товариство з обмеженою відповідальністю «Князь Ігор», нічим не відрізняються від тих трудових обов'язків, які виконував позивач як сторож. Також, представник позивача зазначив, що відповідач ні трудової книжки, ні наказу про звільнення позивачу не видав, а акти, які складалися не є належними доказами, підписувалися працівниками установи через залякування. Крім того, при попередженні позивача про скорочення штату працівників, у нього не запитали про наявну освіту та не запропонували іншої вакантної посади.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві та вказав, що при звільненні позивача відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства, скорочення штату працівників погоджено з органом управління та виникло через об'єктивні обставини. Також, відповідачем було повністю дотримано процедуру звільнення.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у поданому поясненні просив справу розглянути за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач з 19 жовтня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду сторожа, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 14 на звороті).
Наказом директора Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради № 35-осн «Про затвердження штатного розпису» від 17 вересня 2020 року було затверджено і введено в дію з 1 грудня 2020 року штатний розпис у кількості 33 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами (а.с. 36).
З копії штатного розпису, затвердженого 15 вересня 2020 року директором Департаменту сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації, який вводиться в дію з 01 грудня 2020 року, вбачається, що зі штату Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради виведено посаду сторожа 2 одиниці (а.с. 71-72).
Наказом директора Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради № 36-осн «Про скорочення штату працівників» від 18 вересня 2020 року, з 30 листопада 2020 року скорочено посаду сторож 2 одиниці, з метою приведення штату працівників установи у відповідність до затвердженого штатного розпису згідно наказу № 35-осн від 17.09.2020. Також, вказаним наказом доручено провідному фахівцю Медвідь Г.В. попередити працівників про звільнення 30 листопада 2020 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. З даним наказом ознайомлено під підпис двох сторожів, в тому числі і позивача (а.с. 35).
22 вересня 2020 року відповідачем до Державної служби зайнятості було подано звітність про заплановане масове вивільнення працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці за формою № 4-ПН, згідно якої заплановано вивільнення 2 особи, посада сторож (а.с. 74).
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 письмово попереджено про скорочення штату працівників. Зокрема, попереджено, що 30 листопада 2020 року посада, яку він займає, підлягає скороченню. Також, повідомлено позивача про те, що на даний момент в установі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого працевлаштування. Крім того, повідомлено, що у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована позивачу у відповідності до чинного законодавства. Вказане попередження позивач отримав 24 вересня 2020 року, про що свідчить його підпис (а.с. 73).
06 листопада 2020 року Комунальною установою «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради було складено довідку № 256 про те, що позивач не надав документи, які засвідчують його членство в Профспілкових організаціях (а.с. 75).
Відповідно до акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-006/0598 від 09 листопада 2020 року, складеного інспектором праці Управління Держпраці у Чернігівській області Кульбако О.П., під час позапланового контрольного заходу порушення законодавства про працю в частині дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 з боку керівництва Чернігівського обласного молодіжного центру документально не встановлено (а.с. 86-94).
27 листопада 2020 року позивачу за вих. № 261 було адресовано повідомлення про необхідність отримання 30 листопада 2020 року трудової книжки, у зв'язку із звільненням 30 листопада 2020 року (а.с. 96).
Згідно з актом від 27 листопада 2020 року, складеного працівниками Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради: інженером з охорони праці Петренко В.М., черговим адміністратором ОСОБА_5 , оператором звукового та протекційного устаткування ОСОБА_6 , провідним фахівцем ОСОБА_4 , сторож ОСОБА_1 у присутності вказаних осіб відмовився підписати повідомлення від 27.11.2020 № 261 про необхідність отримання трудової книжки. При цьому, повідомив, що без згоди свого адвоката нічого підписувати не буде (а.с. 97).
На підставі наказу № 53-к від 30 листопада 2020 року позивач звільнений з роботи з 30 листопада 2020 року в зв'язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 95).
Також, 30 листопада 2020 року о 23.00 год. заступником директора Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради Котеленець О.О., провідним фахівцем-юрисконсультом Коноплею Ю.М. та провідним фахівцем ОСОБА_4 було складено акт про відмову у підписанні наказу про припинення трудового договору та отримання трудової книжки. З вказаного акту вбачається, що 30 листопада 2020 року о 22 год. 50 хв. провідний фахівець Медвідь Г.В. запропонувала ОСОБА_1 ознайомитися та підписати наказ № 53-к від 30 листопада 2020 року про припинення трудового договору та отримати трудову книжку, однак він відмовився. На запитання чому відмовляється, відповів, що його адвокат заборонив підписувати будь-які документи та забирати трудову книжку, після чого він покинув приміщення обласного молодіжного центру (а.с. 98).
При цьому, свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що 27 листопада 2020 року при бесіді з позивачем, вони домовилися, що позивач прийде 30 листопада 2020 року (день звільнення) і забере трудову книжку. Однак, 30.11.2020 у період роботи свідка (з 09.00 год. до 18.00 год.), яка відповідає за кадрову роботу, позивач не прийшов за трудовою книжкою. Оскільки на роботодавця покладається обов'язок вручити трудову книжку в день звільнення, а позивач був на чергуванні в цей день (його графік роботи з 21.00 год. до 09.00 год.), то свідок вимушена була прийти на роботу в кінці робочого дня позивача для вручення позивачу трудової книжки та ознайомлення його з наказом про звільнення. Однак, позивач відмовився підписувати документи та отримувати трудову книжку.
Факт відмови від підпису та отримання трудової книжки 30.11.2020 підтвердив у судовому засіданні і позивач. При цьому, зазначив, що йому було запропоновано підписати документи, проте, які саме він не знає і це було в нічний час доби. Водночас, на запитання суду про те, чи знав позивач про своє звільнення 30.11.2020, позивач відповів, що знав.
01 грудня 2020 року за вих. № 267 позивачу було надіслано повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, у зв'язку із звільненням 30 листопада 2020 року (а.с. 99, 100).
Позивач у судовому засіданні на запитання суду про те, чому він не прийшов до установи на наступний чи в будь-який інший день після звільнення для отримання трудової книжки, вказав, що він не пам'ятає, ніяких повідомлень від роботодавця він не отримував, оскільки здійснює догляд за батьками похилого віку, які проживають поза межами міста.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зазначені подібні висновки, зокрема, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні позивач 24 вересня 2020 року був належним чином попереджений про звільнення 30 листопада 2020 року, отже, роботодавець дотримався вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Також, відповідач у попередженні про звільнення повідомив позивачу, що на даний час відсутні вакантні посади, що могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування і у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного строку попередження, вона буде запропонована позивачу.
З копії акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-006/0598 вбачається, що станом на 09 листопада 2020 року у Комунальній установі «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради були такі вакантні посади: заступника директора Чернігівського обласного молодіжного центру, начальника відділу інформаційного забезпечення Чернігівського обласного молодіжного центру, провідного фахівця відділу національно-патріотичного виховання Чернігівського обласного молодіжного центру, які передбачають наявність повної вищої освіти рівня бакалавр, спеціаліст, магістр (а.с. 93).
Судом також у судовому засіданні встановлено, що на момент попередження позивача і до його звільнення у Комунальній установі «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради було 3 вакантних посади, зокрема, заступника директора Чернігівського обласного молодіжного центру та провідного фахівця. Однак, вимоги до зайняття вказаних посад передбачають наявність повної вищої освіти.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка провідний фахівець Чернігівського обласного молодіжного центру ОСОБА_4 , яка займається кадровою роботою в установі, суду показала, що на момент попередження позивача і до його звільнення у Комунальній установі «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради було 3 вакантних посади, зайняття яких передбачає наявність у особи повної вищої освіти. При цьому, ОСОБА_1 при прийнятті на роботу та протягом всього періоду роботи документів про освіту не надавав, а в особовій картці, яка заповнювалася ним при прийнятті на роботу, зазначив, що його освіта - середня, у зв'язку з чим наявні вакантні посади не були запропоновані позивачу, оскільки вони передбачають вимоги до освіти, досвіду роботи та інші вимоги, яким позивач не відповідає.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що він має середню освіту.
Таким чином, вакантних посад, які б відповідали досвіду роботи, кваліфікації та освіті позивача в установі не було.
Також, частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У судовому засіданні позивач вказав, що він не є членом профспілкової організації.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду також показали, що дійсно в установі відбулося скорочення штату працівників, однак таке скорочення відбулося за погодженням з органом управління і зокрема, через неодноразові повідомлення Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо необхідності посилення заходів з протидеверсійної та антитерористичної захищеності (посилення охорони приміщення). Також свідок ОСОБА_3 пояснила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Князь Ігор», яке на даний час надає послуги по охороні об'єкта несе повну відповідальність за майно і стан приміщення.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що відповідачем було дотримано всіх вимог закону щодо звільнення позивача, а саме: дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, займану позивачем посаду було вилучено зі штатного розпису, відповідачем у встановлений строк повідомлено позивача про скорочення штату та про майбутнє звільнення, вакантних посад, які б міг обіймати позивач, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, на момент попередження позивача і до моменту звільнення, в установі не було, а тому суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено законно, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору. Однак, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України на позивача необхідно покласти інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Комунальна установа «Чернігівський обласний молодіжний центр» Чернігівської обласної ради, місцезнаходження: вул. Магістратська, 3, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 41565791.
Третя особа - Департамент сім'ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 02934345.
Повний текст рішення складено 26.02.2021.
Суддя