Справа № 686/28574/20
Провадження № 2/686/1825/21
15 лютого 2021 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О. В.
при секретарі Рідкодубській Л.М.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно. На обґрунтування свого позову він вказав, що моральна шкода, завдана йому полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади держави Україна, які не в змозі виконати рішення суду, додаткове психологічне напруження, під час спілкування як з державним виконавцем, так і працівниками МВС та міграційної служби, що викликало в мене почуття душевного болю. Активне невиконання рішення суду викликало у нього почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров'я та часткову втрату стресостійкості. Раптове хвилювання і душевні страждання під час спілкування з посадовими і службовими особами державної влади, які з винятковим цинізмом насміхалися над ним шляхом надання обіцянок виконати рішення через сто років, викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи та приниженої гідності змусило його витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя задля поновлення своїх прав. Моральні страждання, які він переносить під час читання чергової відмови адмінсуду подати звіт про виконання судового рішення він сприймає виключно як «катування правосуддям».
Крім цього він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, що він сприймає як зверхнє ставлення до нього як до людини, з чого він відчув себе приниженим і морально подавленим та ці відчуття продовжуються і понині, а підтримання стану хронічного стресу призвело до його передчасного старіння. Крім цього, він вчергове змушений звертатись до суду, що вимагає від нього додаткових витрат його дорогоцінного часу з його безцінного життя (цей факт є загальновідомим і доказуванню не підлягає) та свідчить про моральне та психологічне насилля у вигляді тортур над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами і службовими особами держави Україна причетними до цього, що привело до порушення його честі та гідності і посилення впевненості безладдя, безвладдя та безкарності у системі органів державної влади та підриву авторитету державної влади і втрати ним віри в можливість судового захисту його природних прав з боку держави Україна та необхідності в її існуванні.
Внаслідок невиконання рішення судів порушено його наступні права: конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади Україна в частині правомірності та добросовісності; право приватної власності на паспортну книжечку, яка є його власністю, оскільки він заплатив за неї кошти і фактично неповернення її до сього дня є фактом крадіжки; право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені ним на відновлення порушених його прав, яке держава Україна зобов'язана забезпечити і яке є реальним, а не уявним чи примарним (законний інтерес, який отримує законний захист є правом очікування, а покладенні обов'язки на судову владу та державу Україна, полягають в тому, щоб рішення було не просто винесено, а й виконане.
Невиконання судового рішення до сього дня є триваючим правопорушенням, оскільки принцип мовчазної згоди не може застосовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності, навіть якщо ця незаконна діяльність здійснюється винесенням очевидно незаконних рішень Хмельницьким окружним адміністративним судом для приховування кримінального правопорушення у вигляді невиконання рішення суду шляхом відмови у поданні звіту про виконання судового рішення у справі №2270/14181/11 та відмови у здійсненні правосуддя.
Рішення ВСУ та ВС незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України, вони мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади, при цьому будь-яких додаткових рішень для підтвердження обов'язковості рішень ВСУ та ВС Конституцією України не вимагається.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України він просить стягнути з Держави Україна на його користь тринадцять мільярдів гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішення ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно з врахуванням рішення ЄСПЛ від 10.04.2008 року №21071/05 (п.49) яке зобов'язуєш призначати національні суди суми компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 євро по курсу Національного банку на день винесення рішення, яке є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Направив до суду відзив, в якому вказав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача - Держави України в особі Міністерства юстиції України. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належністю відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 справа №641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом ( (стаття 170 ЦК України). Отже в цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц зазвичай, орган діями якого завдано шкоду. У справі, що розглядається, позивач просить відшкодувати моральну шкоду, що завдана тривалим невиконанням рішення суду №2270/1418/11, проте згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчий документ за таким номером не перебуває і не перебував на виконанні у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тому Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями представляти державу в даній категорії справ. Крім того, позивачем не надано жодного належного доказу протиправності рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, що могли б завдати позивачу моральні страждання, не обґрунтовано суму моральної шкоди, яку він вимагає стягнути. Також, неодноразово встановлено, що рішення суду №2270/14181/11 виконано. Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню у зв'язку із їх недоведеністю.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому Заяву ОСОБА_1 від 13.11.2020року відповідно до ст. 382 КАС України, про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 від 20.11.2020, відповідно до ст. 382 КАС України, про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, повернуто заявнику без розгляду.
Статтями 167, 170 ЦК України визначено, що Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст. 30 ЦПК України - позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 38 ЦПК України у вказаній редакції).
Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року). Суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, зокрема внаслідок несвоєчасного виконання процесуального обов'язку з вручення судового рішення.
На думку позивача моральна шкода заподіяна йому невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно, однак рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 10510 гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Вказаним рішенням суду встановлено, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, що паспорт повинен був знаходитьсь на момент винесення рішення по справі у відповідача, оскільки останнього було зобов'язано видати позивачу паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27.07.1999 року, а не новий. Внаслідок бездіяльності посадової особи управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (невиконання рішення суду) позивачеві було завдано моральних страждань, що виразились у докладанні додаткових зусиль та часу для організації свого життя, важливість для позивача питань з якими він звертався.
А тому, вимоги позивача до Держави Україна в частині відшкодування моральної шкоди, завданої йому невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до ст.. 1174 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень .
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Крім того, у пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в період з 01 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року включно, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.. 16, 23, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” ,ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішенням ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1
Відповідач: Держава Україна, представник Міністерство юстиції України, 01001 м. Київ вул.. Городецького, 13
Повний текст рішення складено 25.02.2021 року.
Суддя: