Справа № 683/65/21
2/683/461/2021
26 лютого 2021 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
секретаря Градомської Д.Р.
з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів Саввова В.В., ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки,
встановив:
Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.07.2018 № 22-4209-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га (кадастровий номер 6824287700:05:002:0040), що знаходиться за межами населених пунктів Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, витребувати в ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельною площею 2 га (кадастровий номер 6824287700:05:002:0040) в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 11.07.2018 № 22-4209-СГ у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, що розташоване за межами населених пунктів Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6824287700:05:002:0050, із одночасним припиненням (скасуванням) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на неї ОСОБА_4 та усіх зареєстрованих щодо неї інших прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1607236668242.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Кашин В.А. заявив клопотання про залишення позову без руху,оскільки у прокурора не має повноважень на пред'явлення даного позову до суду в інтересах держави, адже прокурором не обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави та в особі якого органу, необхідність їх захисту.
Представник позивача заперечив проти залишення позову без руху, зазначив, що перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури має визначені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - Саввов В.В. клопотання про залишення позову без руху підтримав.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Крім того, суд, вважає, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24 жовтня 2018 року № 61-18698св18.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (далі - Рішення) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Крім того, в п. 34 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16.
Відповідно до ч.11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали .
Оскільки вказані недоліки перешкоджають розгляду даної справи по суті, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху та надати позивачеві строк для усунення її недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 260 ЦПК України, суд
постановив:
Залишити без руху позовну заяву першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом направлення до суду нової редакції позовної заяви з обґрунтуванням порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора з наведеним позовом.
Роз'яснити прокурору, що в разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позов буде залишено без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
Суддя :