Справа № 682/128/21
Провадження № 2/682/238/2021
26 лютого 2021 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
19.01.2021 р АТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 19388,88 грн заборгованості за кредитом, що виникла станом на 12.10.2020 р на підставі кредитного договору № б/н від 23.03.2011 р.
Як вбачається з позовної заяви, 23.03.2011 року ОСОБА_1 підписала Заяву № б/н від 23.03.2011 року та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Приватбанк виконав усі взяті на себе зобов'язання за Договором, а відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями у зв'язку із чим станом на 12.10.2020 року виникла заборгованість у розмірі 19388,88 грн з яких: 15625,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3763,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - відсотків, нарахованих на суму простроченого кредиту згідно із ст. 625 ЦК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. Тому позивач просить стягнути з відповідачки в користь Приватбанка 19388,88 грн заборгованості за кредитом і 2102,00 грн судових витрат.
Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явилась, не подала суду заперечення щодо вимог позивача у вигляді відзиву на позов або заяву про розгляд справи з участю сторін.
Дослідивши позовні вимоги, письмові докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 23 березня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 14).
З анкети-заяви вбачається, що відповідачці була видана пенсійна картка.
У заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Довідки про видачу ОСОБА_1 кредитних карток (а.с.12) та про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , в якій вказано розмір кредитного ліміту, встановленого Приватбанком на картку (а.с.13).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.10.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.03.2011 року становить 19388,88 грн з яких: 15625,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3763,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - відсотків, нарахованих на суму простроченого кредиту згідно із ст. 625 ЦК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії (а.с.5-11, 48-57).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 23 березня 2011 року сторони не узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору та працівник Приватбанку своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 була видана пенсійна картка.
У наданих суду довідках про видачу ОСОБА_1 кредитних карток базова процентна ставка не визначена. У наданому Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" містяться різні базові ставки для карток: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRAKT" та "Універсальна GOLD". Але яка саме кредитна картка була видана ОСОБА_1 , не зазначено, а відомості про встановлення процентів за користування коштами на пенсійній картці, не надані.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимоги про стягнення пені та штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, не заявлено.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 березня 2011 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові від 27 серпня 2020 року ( провадження № 61-8915св19).
Суд вважає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 березня 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (19 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідаці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальниці, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вимоги банку щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом в розмірі 3763,84 грн відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, а також відповідно до Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 23 березня 2011 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а пенсійна картка не передбачає нарахування відсотків за користування коштами, інші докази про обов'язок відповідачки сплатити проценти суду не надані.
З наведених підстав суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови і Витяг з Тарифів є складовою кредитного договору і що саме ці Умови і Тарифи відповідачка мала наувазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
На підставі викладеного суд знаходить за можливе позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватбанку 15625,04 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту. Підстав для задоволення інших позовних вимог не вбачається.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 81%.
Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 141, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 1054, 625, 634, 642, 549 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 23.03.2011 р, що утворилася станом на 12.10.2020 р, в сумі 15625 грн 04 коп (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять грн 04 коп) та 1702 грн 62 коп судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Головуючий суддя Зеленська В. І.