Справа № 663/3531/20
Провадження № 2/663/257/21
26 лютого 2021 року м. Скадовськ Херсонської області
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.
за участю секретаря судового засідання Радіонової О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що відповідач за договором позики від 03 вересня 2020 року позичив у нього 15 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 30 вересня 2020 року. Проте відповідач обов'язок по поверненню боргу у встановлений термін не виконав. З наведених причин позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 15 000 доларів США, 3% річних від простроченої суми та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 35-36).
Ухвалою суду від 26 січня 2021 року по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 84-85).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом спрямування судових повісток за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення виклику у судове засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Оскільки позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).
За змістом частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики, згідно вимог статті 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що згідно розписки від 03 вересня 2020 року ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 доларів США та зобов'язався повернути в строк до 30 вересня 2020 року (а.с. 10).
Абзацом 1 частини 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлений договором.
Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Враховуючи, що позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 15 000 доларів США, що станом на день подачі позову 13.11.2020 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 422 944,50 грн. (15 000 х 28,1963 = 422 944,50), 3% річних від простроченої суми складає 1525,37 грн. (3% х 44/366 х 422 944,50 = 1525,37).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, тому позовна заява підлягає задоволенню в межах заявлених у ній вимог.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 4 244,70 грн. судового збору (а.с. 30), сума якого підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) доларів СШАта 3% річних від простроченої суми станом на 13.11.2020 в розмірі 1 525,37 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять гривень 37 коп.), а також судовий збір у розмірі 4 244,70 грн. (чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 70 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу позивачем до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо на нього не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2021 року.
Суддя Пухальський С. В.