Справа № 653/3924/20
Провадження № 2-а/653/31/21
іменем України
19 лютого 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
за участю секретаря Циби Г.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Волвенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Херсонській області в особі його територіального підрозділу Генічеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області, поліцейського СРПП Мироненка Олександра Вікторовича про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивує тим, що 06 листопада 2020 року він на мопеді виїхав до м. Генічеська з смт. Рикове, оскільки йому було необхідно звернутись до лікаря. В цей час, в с. Подорожнє він був зупинений працівниками патрульної поліції, які заявили про порушення ним правил дорожнього руху та що відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення і дозволено продовжувати рух.
27 листопада 2020 року позивач отримав по пошті чотири постанови, за якими його було притягнуто за порушення правил дорожнього руху.
Наголошує на тому, що під час його зупинки поліцейським 06 листопада 2020 року він не отримував на руки жодної постанови, оскільки він взагалі не володіє українською мовою, так як по національності являється узбеком. Крім того, під час зупинки він знав, що відносно нього складають одну постанову, після того, як він пред'явив працівнику поліції наявні в нього документи на мопед. Таким чином, про існування інших постанов він не знав, які саме порушення вчинив не розуміє та наголошує що якщо ним й вчиненні якійсь порушення, то тільки через збіг тяжких особистих обставин.
У зв'язку із викладеним, просить суд визнати протиправними та скасувати постанови серії БАВ № 104453, БАВ № 104451, БАВ № 104452, БАВ № 104432 від 06 листопада 2020 року та № 04451, а також закрити справи про адміністративні правопорушення.
Відповідач Головне управління національної поліції в Херсонській області направило до суду відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 06 листопада 2020 року поліцейським був виявлений мопед без державного номерного знаку, водій якого керував ним поза населеним пунктом у світлу пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушим п. 9.8 ПДР, був незастебнутому мотошолому, чим порушив п. 2.3 «г» ПДР, керував мопедом, який був незареєстрований в установленому законом порядку, чим порушив п.2.9 «в» ПДР та керував мопедом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 ПДР. Наголошує, що позивач не надав копію посвідчення водія на право керування транспортним засобом та копію реєстраційного документа на транспортним засіб й до позовної заяви. Вважає, що відомості викладені в позовні заяві стосовно суті правопорушення та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є такими, що не відповідають дійсності.
11 січня 2021 року у справі за даним позовом було відкрите спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 286 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а саме 22 січня 2021 року шляхом направлення на офіційну електронну адресу.
29 січня 2021 року суд постановив ухвалу, в якій здійснив виклик сторін для розгляду справи в судовому засіданні, про що повідомив сторони.
Таким чином, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Волвенко О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили, що позивач не володіє українською мовою, про що повідомив поліцейського під час зупинки мопеду, проте із суті розмови позивач зрозумів, що відносно нього складають одну постанову, яку саме йому не повідомили та дозволили подальший рух, оскільки позивачу вкрай необхідно було направитись до лікарні. В подальшому позивач поштою отримав чотири постанови, зі змісту яких вбачається порушення правил дорожнього руху.
Вказують, що він дійсно керував мопедом без права на його керування та що мопед не зареєстрований в установленому порядку, проте він вважав, що має право це робити, оскільки, як йому було відомо, транспортні засоби, що мають об'єм двигуна менше 50 кубиків не підпадають під ці правила. Інші правопорушення, що вказані в постановах вважають неправомірними, оскільки ближнє світло на мопеді було ввімкнене, а також він здійснював рух в застебнутому мотошоломі.
Наголошують, що вважають винесені постанови такими, що підлягають скасуванню, оскільки фактично жодного розгляду справи не відбувалось, оскільки постанови були винесені за його відсутності, що свідчить про порушення процедури розгляду справи, не надано жодних доказів вчинення правопорушень. Також звернув увагу на тому, що під час зупинки на місці був один поліцейський, а зі змісту постанов вбачається, що їх було два.
Просять позов задовольнити та скасувати постанови.
Відповідачі в судовому засіданні були відсутні. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі що у відповідності до положень ч. 1 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову з наступних підстав.
Реалізовуючи свої повноваження, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.
Частина 2 ст. 222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч. 5, ч. 6 ст. 121 КУпАП, ст. 125 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що 06 листопада 2020 року на а/д Генічеськ - Іванівка - В. Лепетиха в період часу з 09 год. 55 хв. -10 год. 15 хв. було складено відносно ОСОБА_1 , особа якого була встановлена посвідкою на постійне проживання громадянина Узбекистану на території України чотири постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме:
-о 09 год. 55 хв. поліцейським СРПП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області старшим сержантом поліції Мироненко О.В. постанову серії БАВ № 104453, згідно якої водій керував мопедом Suzuki без номерного знаку, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.;
-о 10 год. 00 хв. поліцейським СРПП Генічеського ВП старшим сержантом поліції Явдик В.М. постанову серії БАВ № 104432, згідно якої водій керував мопедом поза населеним пунктом у світлу пору доби не ввімкнув ближнє світло фар для визначення транспортного засобу на проїзній частині дороги, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 125 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження;
-о 10 год. 05 хв. поліцейським СРПП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області старшим сержантом поліції Мироненко О.В. постанову серії БАВ № 104452, згідно якої водій керував мопедом Suzuki без номерного знаку, який був незареєстрований у встановленому законом порядку в ТСЦ МВС України, чим порушив вимоги п. 2.9 «в» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за сукупністю вчинених правопорушень на підставі ст. 36 КУпАП за постановою серії БАВ № 104453 від 06 листопада 2020 року;
-о 10 год. 15 хв. поліцейським СРПП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області старшим сержантом поліції Мироненко О.В. постанову серії БАВ № 104451, згідно якої водій керував мопедом Suzuki без номерного знаку, та був в незастебнутому мотошоломі, чим порушив вимоги п. 2.3 «г» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за сукупністю вчинених правопорушень на підставі ст. 36 КУпАП за постановою серії БАВ № 104453 від 06 листопада 2020 року;
Зі змісту вказаних постанов вбачається, що від підпису та їх отримання ОСОБА_2 відмовився та вони були направленні правопорушнику на адресу його проживання поштовим зв'язком.
З пояснень сторони позивача вбачається, що позивач, будучи зупинений поліцейським повідомив йому про те, що він не володіє українською мовою та те, що йому необхідно їхати до лікарні, на що поліцейський, отримавши від водія наявні в нього документи повідомив про те, що відносно нього буде складена одна постанова та дозволив рух.
Так, наголошують, що фактичного розгляду справ не відбувалось, про наявні постанови позивач дізнався лише отримавши їх поштою, тобто розгляд справ в його присутності не відбувався.
Надаючи оцінку вказаній позиції слід зазначити, що пункт 9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 7 листопада 2015 року встановлює порядок розгляду справи поліцейським, під час якого, зокрема, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Таким чином, працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.
Дані норми вказують на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватися вимог ст. 283 КУпАП.
Також положенням п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Позивач же наголошує на порушення поліцейським порядку розгляду справи, що здійснено фактично за його відсутності.
Відповідач не з'явившись до суду пояснення позивача не спростував, докази протилежного суду не надані.
Так, в своєму відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує пояснень позивача щодо його відсутності при складанні постанов, відсутності в нього можливості спілкуватись та розуміти мову, якою з ним спілкувались та його непогодження зі змістом постанов, які були складені відносно нього.
Відзив фактично дублює зміст постанов та наголошує на тому, що при їх винесені поліцейським була надана вірна кваліфікація та накладені стягнення в межах санкції статей з урахуванням притягнення до відповідальності за сукупністю правопорушень.
При цьому, суду не надані жодні фактичні дані, в розумінні ст. 251 КУпАП, на підставі яких можливо встановити порушення позивачем ПДР України та того, що справи про адміністративні правопорушення розглядались з дотриманням вимог, зокрема, в присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, у відповідності до п. 8 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Всупереч зобов'язання, встановленого в ухвалі про відкриття провадження, суду не надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, що унеможливлює встановити обґрунтованість та законність рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, на виконання ухвали, відповідач направив до суду лише 3 оригінали та 1 копію постанов про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Посилання на жоден із доказів, що передбачені ст. 251 КУпАП у винесених постановах відсутні.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідачем, на якого законом покладений обов'язок щодо збирання доказів правопорушення та на якого покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не надано суду докази, які б безпосередньо свідчили про наявність подій правопорушення, які б були підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, дотримання процедури розгляду справи, зокрема, що розгляд справ відбувався за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Більш того, з пояснень сторони позивача вбачається, що зупинка транспортного засобу та розмова відбувалась з одним поліцейським, а зі змісту наданих постанов вбачається, що постанови були винесені двома поліцейськими, а саме: постанови № 104453, № 104452, № 104451 - Мироненко О.В., а за № 104432 - ОСОБА_3 .
При цьому, існує невідповідність нумерації постанов по відношенню до часу їх винесення, а саме: постанова № 104453 була винесена о 09 год. 55 хв., а наступна постанова винесена о 10 год. 00 хв. вже за № 104432, при цьому наступною постановою є № 104452 о 10 год. 05 хв. та останньою за № 104451 винесена о 10 год. 15 хв.
Тобто постанова, нумерація якої є останньою (№ 104453) та до якої були об'єднані дві інші постанови (№ 104452, № 104451) за сукупністю вчинених правопорушень у відповідності до ст. 36 КУпАП була винесена раніше за всіх, а саме о 09 год. 55 хв.
Такі недоліки, невідповідність та неточності свідчать про те, що розгляд справ відбувався формально, докази того, що розгляд справ відбувався у відповідності до вищевказаних вимог та з дотриманням Інструкції суду не надані.
За таких обставин, враховуючи обставини встановлені вище, категоричне заперечення позивачем вчинення правопорушень, його позицію щодо порушеного порядку розгляду справ, враховуючи також відсутність доказів протилежного, не доведення відповідачем законності прийнятих рішень, суд приходить до висновку про необхідність визнання постанов серії БАВ № 104432, БАВ № 104451, БАВ серії № 104452, № 104453 від 06 листопада 2020 року такими, що підлягають скасуванню, а провадження по цим справам про адміністративні правопорушення закриттю.
Слід зазначити, що суд враховує позицію позивача, який фактично визнав той факт, що 06 листопада 2020 року він керував мопедом, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також, що мопед, яким він керував був незареєстрований у встановленому законом порядку в ТСЦ МВС України, оскільки вважав, що керування транспортним засобом, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см не зобов'язує його дотримуватись норм Правил дорожнього руху щодо обов'язку мати посвідчення водія та зареєструвати мопед в ТСЦ МВС України.
З приводу цього слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Крім того, згідно цим же пунктом, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 кубічних см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Зазначені положення спростовують посилання позивача на те, що мопед не є транспортним засобом, що зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, якщо об'єм двигуна менше 50 кубічних сантиметрів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, ним встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Згідно з вимогами п. 7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Відповідно до пп. «в» п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
Законом України «Про дорожній рух» в ч. 3 ст. 34 передбачено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Таким чином, керування позивачем транспортним засобом - мопедом, не зареєстрованим у встановленому порядку є порушенням пп. «в» п. 2.9 ПДР України.
Також, відповідно до п. 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Вимогами пп. «а» п. 2.1. ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Категорії транспортних засобів передбачені в п. 2.13 ПДР України, відповідно до якого мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт, належать до категорії «А1», що накладає на таких водіїв обов'язок дотримуватись положень п. 2.1 ПДР України.
Разом з тим, суд вважає, що вказані обставини повинні були бути дослідженні під час розгляду відповідних справ та відображені у постанові за результатами розгляду справи, проте оскільки в ході судового розгляду встановлено порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та той факт, що постанови були винесені без присутності особи відносно якої вони складаються, то особа, за таких обставин, була позбавлена можливості бути присутньою під час розгляду справ, під час яких поліцейський, який розглядає справу представляється та оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після чого заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Так, суд вважає, що винесення постанов без дотримання встановленої процедури не може вважатися належним, оскільки за зазначених порушень, особа була позбавлена можливості, зокрема, знати в чому її звинувачують та на дослідження доказів.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування таких постанов підлягають задоволенню, а провадження по справам закриттю.
Проте, слід відмовити позивачу в його вимогах щодо визнання таких постанов незаконними, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Також слід відмовити позивачу в його вимозі, за яку ним був сплачений судовий збір, як за окрему вимогу, а саме щодо скасування постанови № 04451, оскільки існування постанови за таким номером не підтверджується жодними доказами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. (420 грн. 40 коп. * 5 оскаржуваних постанов).
Позовні вимоги позивача задоволені стосовно чотирьох вимог, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1681 грн. 60 коп. (420 грн. 40 коп. * 4) на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 241-250, 286 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Херсонській області в особі його територіального підрозділу Генічеського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області, поліцейського СРПП Мироненка Олександра Вікторовича про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАВ № 104453 від 06 листопада 2020 року, винесену в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАПу відношенні ОСОБА_1 , а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову серії БАВ № 104451 від 06 листопада 2020 року, винесену в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову серії БАВ № 104452 від 06 листопада 2020 року, винесену в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову серії БАВ № 104432від 06 листопада 2020 року, винесену в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Херсонській області (місцезнаходження: Херсонська область, м. Херсон, вулиця Лютеранська, 4, ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 23 лютого 2021 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова