Справа № 653/3350/20
Провадження № 2-о/653/19/21
іменем України
03 лютого 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
присяжних Кичі Л.А., Кулаковської О.В.
за участю секретаря Волвенко А.О.
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Генічеський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою,яку мотивує тим, що 10 квітня 1991 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , з яким вони разом мешкали в будинку АДРЕСА_1 . Восени 1999 року чоловік пішов з дому та більше не повернувся. Вказує, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2004 року було задоволено її заяву про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім. Наголошує, що з того часу минуло більше п'ятнадцять років, однак ніяких відомостей про місце перебування її чоловіка так і не надійшло.
У зв'язку із цим, з метою оформлення спадщини, вимушена була звернутись до суду з заявою, в якій просить оголосити її чоловіка - ОСОБА_2 померлим.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 повністю підтримала свої вимоги з підстав викладених у заяві, просила їх задовольнити. Пояснила, що чоловік раніше часто виїжджав з дому та не повідомляв де буде знаходитись. Бувало таке, що він пропадав та потім вона дізнавалась, що він місяць жив з іншою жінкою. Де він знаходиться та куди він пропав наразі вона не знає, оскільки одного разу він просто пішов з дому та не повернувся.
Представник зацікавленої особи - Генічеський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судовому засіданні був відсутнім. Ним надано заяву, в якій просить розгляд справи провести за їх відсутності. Проти задоволення заяви не заперечує.
Суд, вислухавши заявницю, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Заявниця та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, про що в книзі реєстрації актів про шлюб 10 квітня 1991 року зроблено запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про заключення шлюбу, серії НОМЕР_1 переклад якого посвідчив приватний нотаріус Новотроїцького районного нотаріального округу 10 липня 2001 року.
Рішенням Генічеського районного суду від 23 листопада 2004 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано безвісно відсутнім з 22 листопада 1999 року.
Звернення заявниці до суду зумовлено тією обставиною, що з часу визнання чоловіка безвісно відсутнім відомості про нього відсутні та наразі вона має на меті оформити спадщину, оскільки у власності чоловіка перебуває житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що відомості про ОСОБА_2 відсутні з 22 листопада 1999 року, коли той пішов з місця проживання та не повернувся.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до положень ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Отже, ЦК України передбачає кілька видів фактів з яких випливає обчислення, що мають правове значення для визнання особи такою, що померла: 3 роки загальний строк; 2 роки від дня закінчення воєнних дій у разі, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з цими діями; 6 місяців якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (внаслідок катастрофи, стихійного лиха тощо); строк, визначений судом, але не менший шести місяців залежно від конкретних обставин.
Щодо вимог заяви, то суд, враховуючи, правила ст. 46 ЦК України, оцінивши обставини, на які послалася заявниця, виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи такою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст. 47 ЦК України). Відтак, після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).
Законодавство виділяє ряд підстав, за наявності яких громадянин може бути оголошений померлим.
До таких підстав належать: відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, визначених законодавством, - протягом шести місяців; неотримання відомостей про місце перебування фізичної особи протягом визначеного законодавством часу; неможливість встановити, чи є живою фізична особа.
Заявник вказує, що відсутність контактів із чоловіком більш як 3 роки, а саме з 1999 року дає підстави констатувати його ймовірну смерть.
Суд вказує, що оголошення особи померлою проводиться судом у порядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, які дають підставу суду припускати смерть такої особи.
Визнання громадянина померлим тягне за собою ряд правових наслідків, але не впливає на його правоздатність та дієздатність, оскільки громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права.
Визнання фізичної особи померлою у випадках, коли така особа переховується від розшуку або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування, потребує достатніх та переконливих доказів для подальшої констатації наявності правових підстав для встановлення такого факту.
Суд констатує, що заявниця не надала суду жодних доказів, що свідчать про здійснення дій щодо пошуку ОСОБА_2 . Зі змісту заяви та з наданих нею пояснень в судовому засіданні - після звернення нею до суду, рішенням якого її чоловіка було визнано безвісно відсутнім - жодні данні про нього не надходили. Разом з тим, як вбачається з її пояснень - жодних звернень до правоохоронних органів та дій, направлених на пошуки останнього нею не вчинялись.
За таких обставин неможливо дійти висновку про повний і вичерпний обсяг вжитих заходів щодо розшуку зниклого ОСОБА_2 .
Суд вказує, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції смертності (тобто на припущенні, що громадянин, який відсутній, - мертвий).
В той же час у заявника відсутні як інформація, так і припущення, згідно яких судом можливим було б зробити висновок про смерть ОСОБА_2 . Заявниця не вказує на жодні обставини, які могли б спричинити смерть ОСОБА_2 .
При цьому, ст. 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, а також обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Проте під час судового розгляду, жодна із цих обставин не підтверджується реальним фактом, або рядом подій які мали б в кінцевому результаті такі наслідки.
Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з'ясованих судом обставин справи, суд вважає, що заявниця не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 можливо оголосити померлим, а інші матеріали справи таких доказів не містять, а тому не доведені обставини, що дають підставу суду припускати смерть цієї особи, або обставини, що загрожували смертю цій фізичній особі.
Також як й неможливо оцінити покази свідків, як такі, що можуть вказувати на наявність обставин, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Їх пояснення фактично підтверджують лише той факт, що з 1999 року жодні відомості про чоловіка заявниці не надходили, що, в свою чергу, не може бути єдиною та самостійною підставою для визнання особи померлою, з вищенаведених обґрунтувань.
Сам по собі факт не проживання особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 померлим.
На підставі наведеного, керуючись ст.46, 47 ЦК України, ст.ст. 293,305-309 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Генічеський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12 лютого 2021 року.
Суддя Генічеського районного суду
Херсонської області Ю.Г. Берлімова
Присяжні Л.А. Кича
О.В. Кулаковська