Справа № 648/497/21
Провадження № 2/648/413/21
25 лютого 2021 року смт Білозерка
Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Рибас А.В., розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна, -
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175 та 177 ЦПК України, а саме:
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду.
Проте, в супереч ст.175 ЦПК України, позивачем не надано доказів визначення ціни позову, зазначення ціни позову майнового характеру є обов'язковою до визначення оцінки відповідним спеціалістом, при цьому позивач зазначає, що на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, оскільки проведення оцінки спільного майна подружжя можливо за наявності оригіналів правовстановлюючих документів, які відсутні у позивача.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З поданих матеріалів суду неможливо встановити дійсну вартість спірного майна.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Оскільки позивачем вартість майна не визначена, суд вважає необхідним встановити суму судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 2270 грн.
Крім того, відповідачем надано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначив, що має скрутний матеріальний стан, на підтвердження чого надав довідку з Пенсійного фонду за звітні періоди 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік, та довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період з першого кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст.136 ЦПК України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 81, 83 ЦПК України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
При розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору суддя не вбачає достатньо підстав для його задоволення, тобто позивачем не доведено підстав, достатніх для відстрочення сплати судового збору. Доказів на підтвердження відсутності коштів позивачем до позовної заяви не долучено, оскільки суду не надані довідки щодо річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку підстав для відстрочення сплати судового збору немає.
З урахуванням викладеного, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 2270 гривень за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Херсон обл/Білоз СТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959517, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA818999980313171206000021371.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, зазначається точна сума судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 183, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рибас А.В.