22.02.2021 Справа №607/19176/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливки Л.М.
за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
Позивачка ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягувати із відповідача на її користь аліменти на неповнолітніх: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з врахуванням індексації, на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 08 серпня 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . На даний час на розгляді Зборівського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_6 . Неповнолітні дочка та син проживають разом із нею та повністю перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач, у добровільному порядку не надає коштів на утримання малолітніх дочки та сина, незважаючи на те, що є працездатним та за своїм станом здоров'я і матеріальним становищем спроможний утримувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Посилаючись на наведене просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2021 року провадження у зазначеній справі було відкрите, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подавав.
Позивач ОСОБА_1 ,будучи належно повідомленою у судове засідання не прибула, надіслала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності. У заяві вказала, що позовні вимоги підтримує та просила задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що заявлені до нього позовні вимоги про стягнення аліментів на його дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1500 гривень, щомісячно на кожну дитину визнає у повному обсязі.
Судом установлено:
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 08 липня 2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі відповідно до актового запису №4 від 08 серпня 2007 року зробленого Жеребківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області.
Як убачається із позовної заяви на розгляді Зборівського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 20 червня 2008 року Жеребківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області (актовий запис №47) та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 20 квітня 2012 року Жеребківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області (актовий запис №02).
Неповнолітні діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровні та проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою про склад сім'ї №7280 виданою 09 жовтня 2020 року Дочірнім підприємством «Наш дім 3» приватного підприємства «Наш дім».
Відповідно із довідкою № 1524 виданою 05 жовтня 2020 року комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», позивачка працює у вказаній установі на посаді молодшої медсестри, сума її доходу за вересень 2020 року становить 3409,09 гривень.
Відповідач є здоровою працездатною людиною, інших дітей чи утриманців не має.
Сторони не могли знайти порозуміння з приводу надання відповідачем коштів на утримання неповнолітніх сина та дочки, що призвело до звернення до суду із вказаним позовом.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав дітей сторін дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з врахуванням індексації, на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
При визначенні розміру аліментів, суд наголошує на тому, що обов'язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відтак, із відповідача у дохід держави слід стягнути 840,80 гривень судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89,141, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з врахуванням індексації, на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення 26 лютого 2021 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - с. Заруддя, Зборівського району, Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддяЛ. М. Сливка