Справа № 603/6/21
Провадження № 3/603/27/2021
"25" лютого 2021 р. м. Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М. розглянувши матеріали, що надійшли від Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Доброводи Монастириського району Тернопільської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого, притягувався до адміністративної відповідальності 21.08.2020 року за ст. 173-2 КУпАП, 13.08.2020 року за ст. 173-2 КУпАП, 11.11.2020 року за ст. 173-2 КУпАП
- за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Монастириським відділенням поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області на адресу Монастириського районного суду Тернопільської області направлено матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), які надійшли в Монастириський районний суд 04.01.2021 року.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №174463 від 04.01.2021 року, що 05.12.2020 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_2 , з якою спільно проживають в одному домогосподарстві, що виражалось в нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою, чинив психологічний тиск.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав та суду пояснив, що у нього з колишньою дружиною ОСОБА_2 з якою він проживає в одному домогосподарстві але в різних будинках, уже тривалий час неприязні стосунки. Проте 05.12.2020 року близько 18 год. 00 хв. повернувшись додому не ображав свою колишню дружину нецензурними словами та не погрожував їй так як її не бачив. Також пояснив, що того вечора повернувшись додому в нього не було ключів від його будинку в зв'язку з чим він розбив вікно в своєму будинку щоб зайти туди та викинув раму на подвір'я коло свого будинку. Після цього він через вікно заліз до свого будинку а тому будь-яких протиправних дій по відношенню до своєї колишньої дружини не вчиняв так як її того вечора не бачив. Окрім цього вказав, що його колишня дружина ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 (колишня його теща) намагаються його виселити із будинку в якому він проживає, у зв'язку з цим постійно провокують конфлікти після чого викликають працівників поліції з метою притягнення його до відповідальності.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Хоча повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що проживає спільно із своєю дочкою ОСОБА_2 в одному будинку, а ОСОБА_1 в іншому будинку, але на одному подвір'ї домогосподарства. 05.12.2020 року близько 18 год. 00 хв. прийшовши додому вибив вікно в їхньому будинку та викинув його під їх будинок при цьому виражався нецензурними словами в її сторону та сторону її дочки ОСОБА_2 погрожуючи їм фізичною розправою.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши процедуру складення посадовою особою поліції протоколу про адміністративне правопорушення на предмет відповідності законодавству, суд констатує таке.
Так, відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме за вчинення домашнього насильства.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - (саме такий вид діяння домашнього насильства, інкримінований ОСОБА_1 ) - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням якого кореспондує стаття 62 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального (адміністративного) правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Тобто, судове рішення про визнання винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення може бути постановлене судом лише в тому випадку, коли вина особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і конкретна особа є винною у вчиненні цього правопорушення.
Дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, орган, що висунув особі звинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення (поліція), має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якого її звинувачують.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №174463 від 04.01.2021 року, ОСОБА_1 близько 18 год. 00 хв. 05.12.2020 року перебуваючи за адресою с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_2 , з якою спільно проживають в одному домогосподарстві, що виражалось в нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою, чинив психологічний тиск.
Отже, задля притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 потрібно довести належними, допустимими та достовірними доказами, що дійсно мало місце психологічне насильство, а саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 відбувся вплив на психіку останньої шляхом словесних образ, погроз, залякуванні, і цими діяннями умисно спричинено емоційну невпевненість, нездатність потерпілої захистити себе, і як наслідок це могло завдати шкоди її психічному здоров'ю.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася в зв'язку з чим не надала підтверджуючих пояснень викладених нею раніше в наданих 05.12.2020 року письмових поясненнях які містяться в матеріалах справи та не спростувала заперечень ОСОБА_1 , який в судовому засіданні своєї вини не визнав.
Також, суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_3 так як надані нею в судовому засіданні покази не відповідають письмовим поясненням наданими нею 15.12.2020 року, які містяться в матеріалах справи.
Так, свідок ОСОБА_3 в письмових поясненнях вказала, що ОСОБА_1 в своєму житловому будинку побив вікно та кинув старі дерев'яні рами і скло під їх вхідні двері проте в судовому засіданні остання вказала, що ОСОБА_1 побив вікно в будинку де вона проживає з дочкою.
Окрім цього, з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що вона з дочкою ОСОБА_2 були в своєму будинку, коли ОСОБА_1 виражався в їх сторону нецензурними словами та погрожував їм, проте з письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_2 нецензурними словами на подвір'ї домогосподарства де вони проживають і остання робила йому зауваження.
Отже, судом встановлено, що у сім'ї ОСОБА_4 між колишніми чоловіком та дружиною склалися стійкі неприязні стосунки, вони завжди конфліктують між собою, проте, жодного впливу на психіку потерпілої ОСОБА_2 , яка б могла викликати у неї, за встановлених судом обставин, емоційну невпевненість та/або, нездатність себе захистити, і як наслідок завдати шкоди психічному здоров'ю, не могло бути заподіяно.
Саме до такого висновку, суд дійшов, у тому числі, заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 , яка підтвердила тільки факт того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і нею склались неприязні відносини і в основному це пов'язано зі спором щодо сумісного нерухомого майна, що не доводять вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.
Також, надані суду письмові матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , а підтверджують наявність лише факту неприязних стосунків, що також було встановлено у судовому засіданні з пояснень учасників провадження.
Сам лише факт неприязних стосунків між сторонами, який носить тривалий характер, не свідчить про наявність психологічного насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_2 .
Таким чином, наведені в протоколі обставини правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян