Справа № 602/904/20
Провадження № 2/602/30/2021
"19" лютого 2021 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Радосюка А. В.
при секретарі Яблонській М. М.
з участю представника відповідача - адвоката Свиріпа-Депутат В.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року у справі № 602/89/17, встановлений згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 09.04.2012 року розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, змінено та визначено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 50 грн. на кожну дитину, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. Вказаний розмір аліментів є меншим ніж мінімально можливий розмір аліментів, визначений ч.2 ст.182 СК України, що є самостійною обставиною, яка зумовлює необхідність збільшення розміру аліментів. Заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 липня 2020 року становить 36909,42 грн. На думку позивача, наявність вказаної заборгованості зумовило виникнення права у неї на стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Просить стягнути з відповідача в її користь неустойку (пеню) за невчасну та не в повному обсязі сплату аліментів в розмірі 42552,57 грн. Крім того позивач просить стягнути в її користь з відповідача понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена, однак на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений, однак на адресу суду від нього надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що рішення суду про сплату аліментів ним виконувалось у спосіб та порядок визначений судом: в розмірі по 50 грн. на кожну дитину щомісячно. Заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин, оскільки лише з розрахунку заборгованості від 07.07.2020 року йому стало відомо, що розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Жодного повідомлення від державного виконавця про зміну розміру аліментів він не отримував і продовжував їх сплату в розмірі, визначеному рішенням суду. Після того, як з позовної заяви позивача йому стало відомо про новий розмір аліментів і наявність заборгованості по їх сплаті, він відразу її погасив і на даний час ним сплачуються аліментні платежі у цьому розмірі, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Крім того він на даний час не працює, регулярних доходів не отримує, має незадовільний стан здоров'я, має на утриманні дружину та непрацездатну матір. Просить позов задовольнити частково, стягувати з нього в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів просить відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Свиріпа-Депутат В.З. позовні вимоги визнала частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів просить відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по справі, встановив наступні факти.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , виданих 09 червня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області(а.с.14-15).
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року у справі № 602/89/17, встановлений згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 09.04.2012 року розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, змінено та визначено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 50 гривень на кожну дитину, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. Вказане рішення винесено у справі за позовом матері дітей ОСОБА_1 (а.с.8-10).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Збаразьким МР ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області 07.07.2020 року, з 01.09.2018 року розмір щомісячної суми аліментів не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а отже розмір щомісячних аліментів з 01.09.2018 року становитиме 972 грн., з 01.12.2018 року - 1013,50 грн., з 01.07.2019 року - 1059,00 грн., з 01.12.2019 року - 1109 грн. Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.07.2020 року складає 36909,42 грн.(а.с.13).
Згідно розрахунку неустойки (пені), який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.196 СК України станом на 01 серпня 2020 року, за період з 2017 року по червень 2020 року, пеня, яка підлягає стягненню складає 42552,57 грн.(а.с.6-7).
Як вбачається з повідомлення заступника начальника Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 07.07.2020 року №18082/13-31 за боржником ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва та транспортний засіб, боржник не працює та офіційних доходів не має (а.с.11-12).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 29.09.2020 року, ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року отримував доходи з таких джерел: 4 квартал 2018 року: ТОВ «Агрофірма «Щедра нива» - 6427,36 грн.; 2 квартал 2019 року - ОВК ТВО Й164-537,88 грн.; 4 квартал 2019 року - ТОВ «Агрофірма «Щедра нива» - 6427,36 грн.(а.с.53).
Згідно довідки № 552, виданої 29.10.2020 року Синягівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області, ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , в даному житловому будинку зареєстрована його мати ОСОБА_5 - 1957 р.н.( пенсіонер) і є власником житлового будинку (а.с.54).
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Синягівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 22 вересня 2019 року зареєстрували шлюб, актовий запис №1, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » (а.с.56).
Згідно діагностичного висновку МРТ попереково-крижового відділу хребта від 27.07.2015 року пацієнта ОСОБА_2 , МР-картина правобічної парамедіанної протрузії L2-L3, центрального вип'ячування L3-L4, правобічної парамедіанної кили L4-L5, циркулярного вип'ячування L5-S1 міжхребцевих дисків. Правобічний поперековий сколіоз І ст.. Хрящові вузли (Шморля). Дегенеративні зміни в ПВХ, зокрема Modic І на рівні L2-L3 (а.с.58).
Згідно діагностичного висновку на комп'ютерній томограмі попереково-крижового відділу хребта від 05.09.2017 року пацієнта ОСОБА_2 , Дегеративно-дистрофічне ураження поперекового відділу хребта. Ретролістез L1 І ст., без стенозу хребетного каналу. Дрібні хрящові вузли шморля тіл н/грудних та поперекових хребців. Протрузії м/х дисків L2-S1 4-5 мм., що компресують прилеглі нервові структури (а.с.57).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Збаразьким МР ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), станом на 01.11.2020 року у ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів відсутня(а.с.65).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно допункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В силу вимог положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дитини, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язаний утримувати своїх дітей.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст.181, 183 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Мінімальний розмір на одну дитину у відповідності до ст.182 СК України не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-XII, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Таким чином, враховуючи майнове становище відповідача, який має незадовільний стан здоров'я, регулярних доходів не отримує, наявність на утриманні у платника аліментів інших осіб, беручи до уваги норму законодавства про рівні обов'язки батьків щодо утримання дітей, виходячи з забезпечення інтересів дітей, суд вважає, що права позивача ОСОБА_1 порушені, тому її позов в частині зміни розміру аліментів підлягає до часткового задоволення шляхом визначення розміру стягнення аліментів з ОСОБА_2 в її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд, також вважає за необхідне стягнути з
ОСОБА_2 в користь держави 840 гривень 80 копійок судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст..196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.11.2020 року у
ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а також те, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від відповідача причин, оскільки йому стало відомо, що розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку лише з розрахунку заборгованості від 07.07.2020 року, у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за невчасну та не в повному обсязі сплату аліментів у розмірі 42552,57 грн., слід відмовити.
Той факт, що відповідач дізнався про збільшення розміру стягуваних з нього аліментів та наявну заборгованість зі сплати аліментів з розрахунку заборгованості по їх сплаті від 07.07.2020 року також підтверджується повідомлення заступника начальника Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 07.07.2020 року №18082/13-31, в якому зазначено, що лише 07.07.2020 року на адресу стягувача та боржника направлено копії розрахунків заборгованості за сплати аліментів (а.с.11-12).
Позивачем не надано суду та в судовому засіданні не здобуто доказів того, що боржник ОСОБА_2 повідомлявся державним виконавцем про необхідність сплати аліментів в більшому розмірі, ніж це було визначено рішенням Лановецького районного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 602/89/17.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., також слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно договору про надання правової допомоги від 24 червня 2010 року,
ОСОБА_1 доручила адвокату Покотило Ю.В. підготовку та написання позовної заяви про зміну розміру аліментів, а також витребування в усіх установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах ДВС, документів, необхідних для підготовки позовної заяви(а.с.18).
Згідно акту виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 03 серпня 2020 року, адвокатом Покотило Ю.В. надано ОСОБА_1 наступні послуги: здійснення збору інформації та документів, які можуть бути використані для захисту інтересів клієнта, вивчення та узагальнення законодавства та судової практики у сфері подібних правовідносин; обговорення з клієнтом усіх можливих варіантів правової позиції, вироблення правової позиції по даній справі; підготовка, написання та оформлення позовної заяви з додатками, здійснення розрахунків; вартість виконаних робіт складає 1000 грн..
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 03/08/20 від 03 серпня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила за надання правничої допомоги 1000 грн..
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення, в зв'язку з чим необхідно стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 211, 247, 263-265, 352 ЦПК України, ст.ст.180, 181,182, 184, 192 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (мешканка АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (мешканець с.Синягівка Тернопільського району Тернопільської області, паспорт НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) про зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Встановлений згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 50 (п'ятдесят) гривень на кожну дитину щомісячно, змінити, визначивши розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, які стягувати щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , в користь ОСОБА_1 1000 гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , в користь держави 840 гривень 80 копійок судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення буде складене 26 лютого 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. В. Радосюк