Справа № 761/5748/21
Провадження № 1-м/761/25/2021
12 лютого 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) для забезпечення видачі особи, а саме громадянина Республіки Туреччина
ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ірану, з вищою освітою, фотографа, не одруженого, який постійно проживає в АДРЕСА_1 ,
до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до Ісламської Республіки Іран,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
особи, відносно якої заявлено клопотання - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
перекладача - ОСОБА_10 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся перший заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) для забезпечення видачі громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до Ісламської Республіки Іран,
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що 06.01.2021 під час оформлення пасажирів рейсу № 713 сполученням «Київ - Стамбул» працівниками Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України виявлено та затримано громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який значиться в міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Ісламської Республіки Іран для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми та відмиванням грошей.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2021 стосовно громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано тимчасовий арешт на 40 діб, до 14.02.2021 включно.
Офісом Генерального прокурора отримано запит компетентних органів Ісламської Республіки Іран про видачу ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за участь у відмиванні грошей, незаконному придбанні майна, участі в мережі незаконних гральних закладів, участь в торгівлі людьми.
Доручення Офісу Генерального прокурора на проведення екстрадиційної перевірки стосовно громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2021 надійшло до Київської обласної прокуратури.
Відповідно до інформації іноземної сторони, відділенням 2 Державної і революційної прокуратури 33-го округу Тегерана 07.12.2020 видано вирок про арешт обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким наказано арештувати останнього.
Як зазначено у клопотанні, ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується за вчинення злочинів, які у порівнянні з законодавством України про кримінальну відповідальність відповідають ч. 2 ст. 190 (шахрайство, вчинене групою осіб), ст. 209 (легалізації (відмиванні) майна, здобутого злочинним шлях), ст. 203-2 (зайняття гральним бізнесом), ч. 2 ст. 149 (торгівля людьми щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб) КК України, строк покарання за які передбачено понад 1 рік позбавлення волі та відповідно є екстрадиційними злочинами.
Строк давності притягнення громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення ним злочинних діянь, відповідно до ст. 49 КК України, не закінчився.
Враховуючи викладене, для вирішення Офісом Генерального прокурора питання про видачу ОСОБА_3 та здійснення його фактичної передачі до Ісламської Республіки Іран, перший заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся з зазначеним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотання підтримала в повному обсязі та зазначила, що 12 лютого 2021 року розпочалася екстрадиційна перевірка щодо ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо клопотання, обумовлюючи свою позицію тим, що запит про видачу ОСОБА_3 надійшов із Ісламської Республіки Іран до Офісу Генерального прокурора лише на 38 добу, що є порушенням у відповідності до Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників. Вказав, що інкримінований ОСОБА_3 злочин, відповідно до наявної інформації, вчинено поза межами території Ірану. Стверджував, що його підзахисний в Ісламській Республіці Іран не перебував протягом останніх п'яти років, а томі не міг вчинити злочин за обставин, які викладені у запиті про його видачу.
Захисник ОСОБА_9 заперечувала щодо клопотання, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_3 , який працює фотографом та фотографує жінок, переслідується в Ірані лише через свою професійну діяльність, у зв'язку з чим був вимушений виїхати до Туреччини, де в жовтні 2020 року отримав громадянство.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вваживши його необґрунтованим. Зокрема зазначив, що запит про його видачу до Ісламської Республіки Іран, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та договору між Україною та Ісламською Республікою Іран.
Особа відносно якої заявлено клопотання - ОСОБА_3 , у судовому засіданні пояснив, що в Ісламській Республіці Іран інші закони, які трактують своє бачення щодо мистецтва фотографії, яке він реалізовував у Республіці Туреччина. Вказав, що розповсюдження зроблених ним фото неможливе в Ірані, оскільки такі фото заборонені законодавством Ірану. Стверджував, що останні п'ять років він не знаходився в Ірані, у зв'язку з чим не розуміє чому його притягують до кримінальної відповідальності. Також вказав, що в 2020 році він отримав громадянство Республіки Туреччина, а до України прибув задля участі у спільній бізнес-діяльності.
Разом з тим, за клопотанням сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 є його двоюрідним братом, та вказав, що надає згоду на проживання ОСОБА_3 у квартирі, яку він орендує, в разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисників, свідка та особи, відносно якої розглядається клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, встановлено, що проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_3 Офісом Генерального прокурора, відповідно до ст. 587 КПК України, доручено Київській обласній прокуратурі.
08.01.2021 ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області стосовно громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано тимчасовий арешт до 14.02.2021 включно.
Офісом Генерального прокурора отримано запит компетентних органів Ісламської Республіки Іран про видачу ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за участь у відмиванні грошей, незаконному придбанні майна, участі в мережі незаконних гральних закладів, участь в торгівлі людьми.
Відповідно до інформації іноземної сторони, відділенням 2 Державної і революційної прокуратури 33-го округу Тегерана 07.12.2020 видано вирок про арешт обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким наказано арештувати останнього.
Встановлено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), розшукується за вчинення злочинів, які у порівнянні з законодавством України про кримінальну відповідальність відповідають ч. 2 ст. 190 (шахрайство, вчинене групою осіб), ст. 209 (легалізації (відмиванні) майна, здобутого злочинним шлях), ст. 203-2 (зайняття гральним бізнесом), ч. 2 ст. 149 (торгівля людьми щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб) КК України, строк покарання за які передбачено понад 1 рік позбавлення волі та відповідно є екстрадиційними злочинами.
Строк давності притягнення громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення ним злочинних діянь, відповідно до ст. 49 КК України, не закінчився.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не являється громадянином України, зокрема відсутні відомості про надання останньому статусу біженця, інкримінований ОСОБА_3 злочин є екстрадиційним, при цьому згаданий злочин передбачає покарання на строк більше одного року позбавлення волі, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 не сплив.
Враховуючи, що на території України ОСОБА_3 не має місця роботи та офіційного джерела доходу, враховуючи тяжкість покарання, яке може бути призначене в разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, обґрунтування якого не являється предметом перевірки слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя оцінює дані обставини в сукупності, як суттєвий ризик ухилення ОСОБА_3 від правоохоронних органів з метою перешкодити своїй видачі компетентним органам Ісламської Республіки Іран.
В зв'язку з наведеним, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_3 будь-якої іншої міри запобіжного заходу, крім екстрадиційного арешту, може бути недостатнім для запобігання існуючим ризикам, а саме його спроб переховуватися з метою ухилення від передачі компетентним органам Ісламської Республіки Іран, враховуючи тяжкість покарання за правопорушення, в якому він обвинувачується, відсутність характеризуючих документів, які б переважали над існуючими ризиками.
Крім того, вважаю, що на даний час існують достатні підстави для застосування відносно ОСОБА_3 екстрадиційного арешту до його видачі для притягнення до кримінальної відповідальності і здійснення фактичної передачі компетентним органам Ісламської Республіки Іран, який є єдиним достатнім запобіжним заходом для запобігання можливим спробам ОСОБА_3 переховуватись з метою уникнення передачі його компетентним органам Ісламської Республіки Іран.
Доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків, працевлаштування, не гарантують запобігання втечі останнього та забезпечення у подальшому його видачі, а тому не спростовують висновків суду про необхідність застосування відносно ОСОБА_3 екстрадиційного арешту.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що слідчий суддя при розгляді даного клопотання не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави, керуючись положеннями Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників від 11.05.2004, ст. 584 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 - задовольнити.
Застосувати до громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , екстрадиційний арешт до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до Ісламської Республіки Іран, а саме до 12 квітня 2021 року включно.
Термін екстрадиційного арешту не може перевищувати дванадцять місяців з моменту затримання.
У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.
Контроль за виконанням ухвали покласти на першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1