Справа № 761/899/20
Провадження № 2/761/1354/2021
23 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва:
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, -
В січні 2020 р. ОСОБА_4 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив суд визнати себе батьком дитини, яку ІНФОРМАЦІЯ_1 народила ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу. Позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась дитина. Відомості про батька були записані зі слів матері згідно ст. 135 СК України. Позивач вважає себе батьком дитини, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
У відзиві на позов відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що в 2014 році познайомилась з позивачем. Восени 2015 року останній раз зустрічалась з позивачем в Естонії, з цього часу стосунки припинились. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_5 . На час народження дитини відповідач у шлюбі не перебувала, тому відомості про батька були записані зі слів матері. Батьком дитини був записаний ОСОБА_6 , позивач не є біологічним батьком дитини. Будь-яких доказів на підтвердження вимог про визнання батьківства не надано. (а.с. 59-62 )
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив його задовольнити.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про день та час розгляду справи, в черговий раз подала клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно положень ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнов проти України, вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Враховуючи, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, в черговий раз надіслала клопотання про відкладення розгляду справи без надання доказів поважності причин неявки в судове засідання, беручи до уваги те, що позиція відповідача була висловлена у відзиві на позов, який є в матеріалах справи, а справа перебуває у провадженні суду з 10.01.2020 р., суддя дійшов до висновку про можливість розгляду даної справи за її відсутності.
Ухвалою суду від 12.02.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.06.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_3 . Призначено у цивільній справі №761/899/20-ц судово-генетичну експертизу.
Ухвалою суду від 08.12.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками записані ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , що підтверджується копіжю свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 63)
Відповідач у відзиві на позов підтверджує, що відомості про батька дитини були записані з її слів.
Ст. 135 ч.1 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Позивач ОСОБА_4 є громадянином Естонії. (а.с. 11)
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації з 13.01.2015 р. по 13.01.2019 р. позивач ОСОБА_4 неодноразово перетинав державний кордон України.
На а.с. 12-18 - фотознімки позивача з відповідачем та дитиною.
Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №103-164-2020 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш 99,99 %. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 практично доведена. (а.с.97-100)
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.4 ст. 128 СК України)
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 надав належні та допустимі доказів, які б із достовірністю підтверджували, що він та ОСОБА_3 є батьками дитини ОСОБА_5 . За висновком експерта біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 практично доведена. Зворотнього стороною відповідача суду не доведено.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, потрібно визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 кошти судового збору в сумі - 768 грн. 40 коп.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст. 128, 134, 135 СК України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 258-259, 268, 272-273, 354-353 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 кошти судового збору в сумі - 768 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 .
Повне рішення виготовлено 26.02.2021 р.
Суддя: А.А.Осаулов