Справа № 752/193/21
Провадження №: 3/752/1067/21
25.02.2021 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали адміністративної справи, що надійшли
відГолосіївської районної у м. Києві державної адміністрації
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - не з'ясовано
за участю ОСОБА_1 (особисто), захисника Боруха С.В. (адвокат)
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 08.12.2020 № 17-492 (надалі по тексту - протокол від 087.12.2020), в якому зазначено, що 08.12.2020 о 10:50 адміністратор ФОП ОСОБА_2 . ОСОБА_1 допустив до роботи працівників без вдягнених засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски) за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 59, чим порушив вимоги карантинного режиму, а саме: п. 6 вимог щодо персоналу розпорядження № 62 від 01.07.2020 керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації ВО КМР (КМДА).
Таку бездіяльність кваліфіковано ст. 44-3 КУпАП як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
До вказаного протоколу приєднано опитувальник щодо організації протиепідемічних заходів на підприємства, установах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, розміщених на території міста Києва (додаток до протоколу засідання Штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 07.08.2020 № 56), роздруківку чорно-білого фото без фіксації часу зйомки, на якому зображено частину нежитлового приміщення та силует невідомої особи, копію розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації № 62 від 01.07.2020.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , які надані ним в ході фіксації адміністративного правопорушення на місці та вміщені у протоколі від 08.12.2020,вказано, що з викладеним у протоколі обставинами не погоджується. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому що у закладі не було відвідувачів і він не працював.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли до суду 12.01.2021, судове засідання призначено на 25.01.2021 у межах строку, установленого у ч. 1 ст. 277 КУпАП (п'ятнадцять днів з урахуванням вихідних днів).
За клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності 25.01.2021 розгляд справи було відкладено на 10.02.2021 з метою належної підготовки до розгляду, залучення захисника.
10.02.2021 станом на час розгляду справи від захисника Іванова О.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття до суду з поважних причин (зайнятість в іншому судовому засіданні).
10.02.2021 розгляд справи було відкладено на 25.02.2021.
22.02.2021 від захисника Іванова О.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 25.02.2021 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення за ст. 44-3 КУпАП не визнав. Захисник ОСОБА_1 адвокат Борух С.В. заявив клопотання, у якому просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях довірителя складу адміністративного правопорушення, посилався на неналежне оформлення протоколу від 08.02.2020, адже в ньому застосовано неправильну кваліфікацію (відсутнє визначення частини ст. 44-3 КУпАП). Також захисник звертав увагу на те, що ОСОБА_1 не було вручено протокол та відсутня розписка про його вручення протоколу в матеріалах справи.
Уважно дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, співставивши пояснення, отримані у судовому засіданні з даними протоколу про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями, відібраними в ході фіксації правопорушення на місці, суддя вважає за належне задовольнити клопотання захисника про закриття провадження у справі. При цьому суддя не вбачає складу адміністративного правопорушення в обставинах, за яких відносно ОСОБА_1 було складено протокол від 08.12.2020, так як вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не є доведеною з дотриманням стандарту доказування "поза розумним сумнівом". Такі висновки мотивовані наступним.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
В силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 44-3 у редакції, станом на 21.12.2020 установлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами (ч. 1).
Такі дії тягнуть за собою відповідальність у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
А також відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних самок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно (ч. 2).
Склавши протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу контролю за благоустроєм Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, який діяв в межах компетенції та наявних повноважень, передбачав, що ОСОБА_1 порушив вимоги, визначені рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, витяг з якого приєднано до протоколу, а саме п. 6 розпорядження керівника робіт ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії "Медико-біологічні НС" код 20713 "Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб" від 23.05.2020 № 47 (у редакції розпорядження керівника робіт ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії "Медико-біологічні НС" код 20713 "Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб" від 01.07.2020 № 62), де у розділі "Вимоги щодо роботи закладів громадського харчування" у п. 6 вказується, що допуск до роботи працівників здійснюється за умови наявності у них вдягнених засобів індивідуального захисту: зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, одноразових рукавичок.
У розумінні Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до зазначеного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України встановлено карантин та установлено ряд обмежень з цього приводу.
Системний аналіз вказаної постанови у сукупності з вимогами щодо роботи закладів громадського харчування, визначеними розпорядженням керівника робіт ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня дає підстави вважати, що до суб'єктів правопорушення за ст. 44-3 та п. 5 вказаного вище розпорядження віднесено не будь-яких осіб, а лише суб'єктів господарювання, якими згідно з чинним законодавством, зокрема, Господарським кодексом України є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до чинного законодавства юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Згідно з нормами Податкового кодексу України п. 4 ст. 291 фізична особа - підприємець на 2-й групі спрощеної системи оподаткування може мати не більше 10 найманих працівників, на 3-й групі, як і фізична-особа - підприємець на загальній системі оподаткування обмежень щодо кількості найманих працівників не мають.
Норми законодавства про працю поширюються і на підприємця. Первинною обліковою документацією є: наказ про прийом на роботу, про звільнення, про надання відпустки, табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати (п. 1.6 Інструкцій за статистикою кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286).
За приписами ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник може бути допущений до роботи лише після оформлення наказу про прийняття на роботу. Наказ оформлюється на основі поданої працівником заяви і працівник обов'язково має бути з ним ознайомлений.
Чинний КУпАП не містить визначення терміну "посадова особа", у зв'язку з чим для обґрунтованого правозастосування слід керуватися положеннями інших нормативно-правових актів, зокрема Законом України "Про державну службу",КК України (примітка до ст. 364). За аналізу згаданих норм можна зробити висновок, що особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Що ж стосується громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, то він може бути визнаний службовою особою (посадовою особою) лише тоді, коли у нього реально виникає можливість виконання вказаних вище обов'язків. А це можливо у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно-розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати
дисциплінарні стягнення тощо (див.: лист Міністерства юстиції України від 03.11.2006 № 22-48-548).
У розрізі наведених приписів законодавства суддя констатує, що фактичних даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 є адміністратором ФОП ОСОБА_2 та особою, відповідальною у закладі громадського харчування за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 59 за дотримання правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами до протоколу від 08.12.2020 не приєднано.
До протоколу не приєднано документів на будь-якого господарюючого суб'єкта, який проводив господарську діяльність з надання послуг громадського харчування за вказаною у протоколі адресою. При цьому відсутні і документи, які б дозволити встановити відповідальну особу, на яку покладено обов'язки з дотримання вимог карантинних обмежень щодо роботи закладу громадського харчування, за недотримання яких і було складено протокол від 08.12.2020.
У ході судового засідання не видалось за можливо встановити, що ОСОБА_1 є а ні найманим працівником (офіційно працевлаштованим), а ні суб'єктом господарювання (посадовою особою), та, відповідно зобов'язаний виконувати вказані у протоколі дії, а тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Щодо фотознімку, то слід зазначити, що він не містить у собі інформації про дату його формування, підписів, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка його виготовила, відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого його було знято. Наявне на ньому зображення не дозволяє ствердно констатувати факт того, що на фотознімку відображено події, за якими складено протокол. З наведених причин суддя не приймає його як неналежний і недопустимий доказ.
Суддя враховує, що ОСОБА_1 у поясненнях, відібраних у нього 08.12.2020, вказав, що він здійснював фінансовий переоблік у закладі і, у розрізі цих пояснень особи доцільним видається посилання на позицію, висловлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, де вказується вказав, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє орган від доведення правомірності свого рішення.
Таким чином, у цій ситуації, на переконання судді, в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушила чинні станом на 08.12.2020 правила щодо карантину людей та є суб'єктом адміністративної відповідальності.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також до суду не передано інших фактичних даних, які б дозволили достеменно визначити, що 08.12.2020 о 10:50 у м. Києві по просп. Голосіївському, 59 ОСОБА_1 вчинив порушення правил щодо карантину людей, допустивши до роботи працівників без вдягнутих засобів індивідуального захисту, як-то показів свідків, технічних приладів та засобів фото- і відео спостереження тощо.
Щодо посилань захисника на те, що ОСОБА_1 не вручили корпію протоколу від 08.12.2020, суддя їх категорично відхиляє, адже ОСОБА_1 власноручно зробив запис у відповідній графі протоколу про те, що копію протоколу він отримав. Підстави для складання розписки про вручення копії протоколу ОСОБА_1 захисником нормативно не обґрунтовані і також відхиляються.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 08.12.2020, що складений для цілей притягнення до адміністративної відповідальної винної особи за ст. 44-3 КУпАП, не відповідає вимогам, вміщеним у ст. 256 КУпАП, зокрема у протоколі відсутнє посилання на конкретну частину цієї статті, яка станом на 08.12.2020 складалася з двох частин, кожна з яких передбачає відповідну кваліфікацію протиправних дій та адміністративну відповідальність за їх вчинення.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не відповідає установленим вимогам за ст. 256 КУпАП та за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у судді. Таких доказів подано не було.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи все викладене вище, провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 9, 23, ч.1 ст. 44-3, 247, 268, 276, 277, 279, 280, 283-285, 294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Бушеленко