Справа № 752/2243/21
Провадження №: 1-кп/752/1350/21
26.02.2021 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
у ході проведення в приміщенні суду у місті Києві підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №42020020000000180 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження, які з'явилися до суду:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
До Голосіївського районного суду міста Києва від Вінницької обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_5 22.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2020 за №42020020000000180 та реєстр матеріалів досудового розслідування.
З огляду на надходження зазначених документів у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд в якому винесені питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.
У ході проведення підготовчого судового засіданні прокурор надав пояснення щодо правильності визначення підсудності кримінального провадження, відповідності обвинувального акта вимогам КПК України та відсутності підстав для закриття провадження, а також просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Захисники обвинувачених заперечували проти закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, пояснивши, що не вбачають для цього передумов та заявили суду письмові клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, вказуючи на те, що після повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підозр у межах строку досудового розслідування, продовженого ухвалою слідчого судді, обвинувальний акт не було направлено до суду, прострочення складає з 24.12.2020 по 14.01.2021, а тому наявні достатні підстави для закриття цього кримінального провадження. На переконання сторони захисту досудове розслідування закінчилося 23.12.2020, адже у період часу з 02.12.2020 по 22.12.2020 відбувалося ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, відкритими стороною обвинувачення.
Обвинувачені підтримали правову позицію своїх захисників та просили закрити кримінальне провадження.
Прокурор категорично заперечував проти задоволення клопотань про закриття кримінального провадження, пояснивши, що строк досудового розслідування закінчився 14.01.2021 - у день фактичного направлення обвинувального акта до суду. За твердженнями прокурора до моменту направлення обвинувального акта до суду сторона захисту спроможна була ознайомитися з матеріалами досудового розслідування, з якими захисники та обвинувачені не ознайомилися до 22.12.2020 і прокурор сприяв їм у реалізації такого права.
Заслухавши мотивовані та обґрунтовані пояснення прокурора і захисників, їх репліки та думку обвинувачених суд зазначає наступне.
01.06.2020 та 06.06.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальні правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України.
06.06.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва за клопотанням слідчого продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 03.12.2020 включно.
02.12.2020 підозрюваних та їх захисників повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
22.12.2020 складено протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та речових доказів підозрюваним та їх захисниками.
Як наголосила сторона захисту, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тривало з 02.12.2020 до 22.12.2020. Прокурор такі твердження не заперечив та не спростував.
22.12.2020 складено та затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які разом зі своїми захисниками склали і підписали розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстрів матеріалів досудового розслідування.
13.01.2021 прокурор оформив супровідний лист про направлення до суду обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
14.01.2021 обвинувальний акт направлено до суду засобами поштового зв'язку.
Проаналізувавши обставини, що підтверджуються реєстром матеріалів досудового розслідування, поданим обвинувальним актом та заслухавши правові позиції сторін суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість клопотань захисту про закриття кримінального провадження, адже обвинувальний акт було направлено до суду поза строками досудового розслідування, які закінчилися 23.12.2020. Ухвалюючи зазначене рішення, суд зважаючи на наступне.
Так, завданнями кримінального провадження, що закріплені у ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ч. 2 ст. 9 КПК України на прокурор, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладаються зобов'язання всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 113 КПК закріплено поняття процесуальних строків, як проміжку часу, що встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Як визначено у ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Положенням ст. 116 КПК України передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим кодексом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Частиною 4 ст. 294 КПК України передбачено можливість продовження строку досудового розслідування, що як вбачається з матеріалів справи, мало місце за ухвалою слідчого судді до 03.12.2020.
У ч. 5 ст. 219 КПК України установлено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Частиною ч. 5 ст. 294 КПК України унормовано, що строк досудового розслідування, який закінчився, не підлягає поновленню. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.
Судом встановлено, що з урахуванням періоду ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження, строк досудового розслідування, продовжений до 03.12.2020, добіг свого завершення 23.12.2020 (03.12.2020 мінус один день 02.12.2020). Виходячи з імперативних приписів ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно було бути закінчене направленням наявного обвинувального акта, складеного з дотримання процесуальних строків до суду. Проте, матеріалами справи підтверджується, так само і прокурором не заперечується, що направлення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування до суду відбулося 14.01.2021, тобто з простроченням, яке тривало з 24.12.2020 до 13.01.2021.
На запитання суду прокурор чітко визначив, що вважає строк досудового розслідування таким, що закінчився 14.01.2021, тобто в день направлення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування до суду. Проте суд не погоджується з такою позицією, адже відлік процесуальних строків в даному разі не може визначатися конкретними процесуальними діями (самим фактом надіслання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування до суду), а направки, ці процесуальні дії обумовлюються та залежать від визначених законодавством строків, які поновленню не підлягають.
Також незмістовним у правовому сенсі видається посилання прокурора на те, що після складання обвинувального акта і до моменту направлення його до суду стороною обвинувачення вчинялися дії, спрямовані на забезпечення ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, з якими захист не ознайомився станом на 22.12.2020, зокрема і звернення слідчого до суду з клопотання про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами. Так, відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Матеріалами справи підтверджується, що ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування завершилося 22.12.2020. Прокурором не доведено обставин того, що у проміжок часу з 23.12.2020 по 14.01.2021 мало місце відкриття додаткових матеріалів стороні захисту. Посилання прокурора на те, що сторона захисту ознайомилася не зі всіма доказами судом враховуються, проте не є такими, що можуть мати легітимний наслідок у вигляді продовження та або відновлення установленого законодавством процесуального строку, адже відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На переконання суду положення про розумні строки, що закріплене ч. 1 ст. 28 КПК України, до ситуації, що має місце у цьому кримінальному провадженні, застосуванню не підлягають, оскільки щодо описаних процесуальних процедур діють чітко регламентовані імперативні проміжки часу.
Дотримання процесуальних строків є однією з основних гарантій справедливого кримінального процесу, так як має вберегти особу від безпідставного, надміру тривалого перебування під загрозою можливого кримінального покарання та суттєвого обмеження прав та свобод, яких неминуче зазнає особа, перебуваючи у статусі підозрюваного або обвинуваченого.
Згідно з ч. 5 ст. 28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
За своєю правовою природою закриття кримінального провадження являє собою систему кримінальних процесуальних норм, що регулюють процедуру розгляду кримінального провадження судом, який, в результаті аналізу та оцінки зібраних у справі доказів, на підставах, передбачених КПК України, робить висновок про недоцільність або неможливість продовження судового розгляду та приймає рішення про відмову від подальшого його проведення, про що вказує у відповідній ухвалі.
Як слідує з положень ст. 314 КПК України одним з альтернативних рішень, якими може завершуватися стадія підготовчого провадження, є закриття кримінального провадження, у тому числі в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, де закріплено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
У кримінальному провадженні, щодо якого відбувається підготовче провадження, відсутні підозри у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Отже, закон містить чітку і недвозначну заборону вчинення будь-яких слідчих та процесуальних дій поза межами строку досудового розслідування. Строк досудового розслідування, який закінчився, не підлягає поновленню.
Таким чином, обґрунтованим з точки зору засад кримінального провадження вбачається саме прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження. Адже будь-яке інше рішення становитиме порушення права на справедливий суд та права на захист в розумінні Конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини з цього питання.
Суд підкреслює, що строк досудового розслідування не є простою формальністю. Передбачення процесуальним законом обов'язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбаченого ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Велика палата Європейського суду з прав людини у п. 68 рішення у справі Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само Європейський суд з прав людини у п. 18 рішення в справі Вемхофф проти Німеччини (Wemhoff v. Germany, заява №2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 556/1381/18, залишив без змін ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, та відповідну ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні, в якому: з моменту оголошення особі про підозру до направлення обвинувального акта до суду минув обмежений процесуальний строк.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і в ухвалах від 26.05.2020 у справі № 712/6375/18, від 13.10.2020 у справі №243/11589/19 (відмовлено в відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами прокурора в кримінальних провадженнях, закритих на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України судом першої інстанції у зв'язку з направленням обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування).
Отже, особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного - якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку - особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування - є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.
Тому, застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними, а положення ч. 5 ст. 294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.
Оскільки судом установлено наявність підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, суд згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, приймає рішення про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 284, 290, 314, 315, 316 КПК України, суд
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 01.06.2020 за №42020020000000180, закрити на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1