Справа № 752/13447/17
Провадження № 2/752/389/20
Іменем України
22.07.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
з участю секретаря - Медведєвої К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 159917,52 гривень, суми інфляції у розмірі 14552,49 гривень, суми трьох відсотків річних у розмір 3023,01 гривень та 10000,00 гривень моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2016 р. в м. Києві по вулиці Саксаганського, 44а сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «SKODA Octavia» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Hyundai Accent» д.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, внаслідок чого транспортні засоби зазнали пошкоджень.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач посилається на те, що згідно з Висновком експерта щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №628/11-16 від 15.11.2016 року, йому, як власнику пошкодженого автомобіля, заподіяно збитки. Сума матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що містить у собі вартість ремонтних робіт, матеріалів та деталей, відповідно до рахунку-фактури №БА-0021054 від 27.02.2017 року та Акту виконанних робіт №БА-0061357 від 07.06.2017 року становить 159917,52 гривень. Просить стягнути зазначену суму з відповідача, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Додатково позивач, посилаючись на те, що він зазнав нервовий стрес у звязку з ДТП, зміною та порушенням звичного ходу свого життя, просив стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.07.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.09.2018 року справа була прийнята до свого провадження суддею Голосіївського районного суду міста Києва Колдіною О.О. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Установлено строки на подання відзиву відповідачем. Призначено підготовче засідання по справі.
В установлений строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Ухвалою суду від 13.09.2019 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Позивачем була подана заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час слухання справи повідомлявся судом належним чином.
На підставі ст.ст.128, 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про місце і час судового розгляду.
На підставі ст.280 ЦПК України та за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наданих доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.11.2016 р. в м. Києві по вулиці Саксаганського, 44а сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «SKODA Octavia» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Hyundai Accent» д.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, внаслідок чого транспортні засоби зазнали пошкоджень.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016р. ОСОБА_2 визнано винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди
В силу ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Позивач є власником пошкодженого транспортного засобу ««Hyundai Accent» д.н. НОМЕР_2 .
Відповідно до рахунку-фактури №БА-0021054 від 27.02.2017 року та Акту виконанних робіт №БА-0061357 від 07.06.2017 року сума матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 159917,52 гривень
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на викладене, в даному випадку позивач набув право на отримання відшкодування шкоди від відповідача, як особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що йому була завдана не лише матеріальна шкода, але і моральна шкода, яка виразилася, в тому що він сильно переживав, зазнав нервовий стрес у зв'язку з ДТП. Відсутність коштів на ремонт автомобіля змусило поивача докладати додаткових зусиль для пошуку коштів і організації його життя. В звязку з тим, що він працює директором, проживає в передмісті і потребою пересування до міста, він вимушений був орендувати транспорт, через що відчував моральний дискомфорт і стрес.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
В даному випадку, судом встановлено факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна, а саме транспортного засобу, що належить йому на праві власності, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, як власнику пошкодженого майна, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 2000 гривень, який є співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.
В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не є доведеними.
На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача, моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.
В іншій частині вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю і недоведеністю.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних з огляду на наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст..509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
В даному випадку, зобов'язання відповідача по відшкодуванню шкоди позивачу виникають на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
На момент звернення до суду вимоги позивача про відшкодування відповідачем шкоди з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат є передчасними, оскільки зобов'язання не є простроченими.
Враховуючи зазначене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 159917 гривень 52 копійки, моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, судовий збір врозмірі 1618 гривень 07 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя