Єдиний унікальний номер 722/139/21
Номер провадження 1-кп/719/8/21
26 лютого 2021 року м.Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новодністровськ, Чернівецької області, кримінальне провадження № 12021260140000009 від 14.01.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ожеве, Сокирянського району, Чернівецької області, громадянина України, українця, розлученого, непрацюючого, освіта професійно-технічна, раніше судимого Сокирянським районним судом Чернівецької області 05.04.2012р. за ч. 1 ст. 310 КК України, 03.03.2016р. за ч. 1 ст. 185 КК України, 19.07.2016р. за ч. 3 ст. 185 КК України, 01.11.2016р. за ч. 2 ст. 389 КК України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 у період не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості за вчинення умисного злочину проти власності 13 січня 2021 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Головна, що в с. Ожеве, Сокирянського району, Чернівецької області, виявив незачинений автомобіль марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , з якого, діючи умисно, протиправно, таємно, повторно, з метою збагачення за рахунок чужого майна, проникнувши через незачинені на ключ водійські двері, викрав автомагнітолу марки «Prology», модель «DVS 1240», вартість якої згідно висновку експерта №СЕ-19/126-21/308-ТВ/45-Р 800,00 грн., акустичну систему марки «Shuttle Skylor» модель «CLS -6925», вартість якої згідно висновку експерта №СЕ-19/126-21/308-ТВ/45-Р 395,63 грн., та акустичну полку «Audiopro», вартість якої згідно висновку експерта №СЕ-19/126-21/307-ТВ/45-Р 121,67 грн. Після цього ОСОБА_4 разом із викраденим майном місце вчинення злочину залишив та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1317,67 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у таємному повторному викраденні чужого майна визнав та показав, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та відсутністю підробітку, неможливістю після звільнення з місць позбавлення волі працевлаштуватися, 13 січня 2021р., перебуваючи неподалік приміщення сільської ради в с.Ожеве, Сокирянського району, Чернівецької області, виявив незачинений автомобіль марки ВАЗ 2105, який належить ОСОБА_5 . Зазначив, що, маючи на меті таємне викрадення чужих речей з метою їх подальшої реалізації для отримання грошей, через незачинені на ключ двері автомобіля попав у салон, з якого викрав автомагнітолу, акустичну систему (колонки) та акустичну полку. Підтвердив, що після крадіжки залишив місце події та сховав викрадене майно в домогосподарстві сусідів. Вказав, що в подальшому, орієнтовно через 1 годину, побачивши працівників поліції, зізнався останнім у вчиненому, добровільно видав викрадені речі та активно сприяв досудовому розслідуванню. Обвинувачений із вартістю викраденого майна погоджується. Зазначив, що на даний час щиро розкаюється у вчиненому, розуміє, що діяв неправомірно. Просить суд при кваліфікації вчиненого врахувати, що двері автомобіля були незачинені на ключ, а тому не було перешкод для проникнення в салон автомобіля, а, обираючи міру покарання, просив призначити йому обмеження волі.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, проте подав заяви від 16.02.2021р. та 18.02.2021р., згідно яких просить справу розглянути у його відсутності, за наявними матеріалами кримінального провадження; повідомив, що матеріальна шкода, спричинена злочином, відшкодована та претензій матеріального характеру до ОСОБА_4 не має; при визначені міри покарання - покладається на думку суду (а.с. 30, 47).
За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 325 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку проводити розгляд справи у відсутності потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням окремих письмових доказів та характеризуючих даних на особу.
Так, судом досліджено наступні письмові докази, що підтверджують вину обвинуваченого: витяг з кримінального провадження №12021260140000009 від 14.01.2021, згідно якого 14.01.2021р. внесено відомості до ЄРДР щодо крадіжки із попередньою кваліфікацією вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК України; протокол прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення та іншу подію від 13.01.2021р.; протоколи огляду місця події від 13.01.2021р. та 14.01.2021р., заява ОСОБА_5 від 16.01.2021р. про залучення до провадження як потерпілого, заява ОСОБА_4 від 14.01.2021р. та протоколи добровільної видачі від 14.01.2021р., висновки експерта № СЕ-19/126-21/308-ТВ/45-Р від 21.01.2021р. та № СЕ-19/126-21/307-ТВ/44-Р від 26.01.2021р., протокол проведення слідчого експерименту від 28.01.2021р., постанови про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження від 27.01.2021р. та квитанції про отримання на зберігання речових доказів (а.с. 59-107).
Враховуючи позицію ВС, викладену у постанові від 17.03.2020р. по справі №653/3/18, питання щодо наявності кваліфікуючої ознаки крадіжки - «проникнення у сховище» було предметом вирішення об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка в постанові від 19.11.2018р. (справа № 205/5830/16-к, провадження № 51-2436кмо18) акцентувала увагу на тому, що у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009р., під сховищем пропонувалося розуміти «певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо». Схоже визначення поняття «сховище» міститься у постанові Верховного Суду України від 31.01.2013р. в справі № 5-33кс12: «під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища».
Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
За визначенням, передбаченим ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-III, автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
При цьому, легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306).
Одночасно салони та багажні відділення автомобілів, зокрема і легкових, дозволять використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції, як для перевезення пасажирів та їх багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що наявність засобів охорони транспортного засобу, у тому числі і технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що знаходиться в салоні або багажному відділенні автомобіля, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.
Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь-яким способом. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018р. (справа № 569/1111/16-к, провадження № 13-14кс18) при вирішення питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» вказала, що як правильно зазначається в постанові ВСУ від 15.11.2012р. в справі № 5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
З огляду на зазначене, з урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону та багажного відділення автомобіля шляхом подолання різним способом засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.
Тобто, проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
Таким чином, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене, діям обвинуваченого ОСОБА_4 надана правильна правова кваліфікація та вчинене слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинене повторно.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. із змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.
Судом встановлено, що обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Матеріальна шкода заподіяна потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 1317,30 грн.
Доказами, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , є досліджені в судовому засіданні наступні письмові документи: копія паспорта ОСОБА_4 ; довідка про звільнення серії ВІН № 016957 від 22.06.2020р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , довідка про судимість № 21015376407383887442 від 15.01.2021р., згідно якої ОСОБА_4 неодноразово судимий, зокрема, Сокирянським районним судом Чернівецької області 05.04.2012р. за ч. 1 ст. 310 КК України, 03.03.2016р. за ч. 1 ст. 185 КК України, 19.07.2016р. за ч. 3 ст. 185 КК України, 01.11.2016р. за ч. 2 ст. 389 КК України, довідка № 56 від 19.01.2021р. та характеристика № 11 від 19.01.2021р. на ОСОБА_4 , згідно яких останній проживає за адресою АДРЕСА_1 , характеризується позитивно та скарги щодо нього не надходили; довідка КНП «Сокирянська лікарня» № 01/46 від 20.01.2021р., згідно якої ОСОБА_4 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра; довідка Сокирянського МРС філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області № 44/11/33-20 від 26.01.2021р., згідно якої з 26.12.2016р. на обліку в органі пробації ОСОБА_4 не перебуває (а.с. 108-116).
Згідно досудової доповіді про обвинувачення у кримінальному провадженні № 12021260140000009 від 14.01.2021 щодо ОСОБА_4 орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. для окремих осіб). У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків відповідно до ст. 76 КК України. (а.с.55-57).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує, що останній визнав себе винним; має постійне місце проживання; позитивно характеризується за місцем проживання; з врахуванням вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я є особою молодого віку; активно сприяв розкриттю злочину; щиро кається у вчиненому; не має постійного місця праці та вчинив повторно тяжкий злочин в період не знятої та непогашеної судимості, в тому числі за злочини проти власності, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем; обставини вчинення злочину; вартість викраденого; відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, зокрема, добровільну видачу викраденого майна та відсутність претензій зі сторони потерпілого; відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Враховуючи наявність декількох вищевказаних обставин, що пом'якшують покарання та, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини вчинення злочину, з огляду на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених з метою запобігання вчиненню нових злочинів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за можливе при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.
Разом з тим, враховуючи характеризуючі дані на обвинуваченого, реальне відбування останнім покарання, в тому числі за злочини проти власності та вчинення повторного тяжкого злочину в період не знятої та непогашеної судимості, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.
На думку суду таке покарання буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , який обраний згідно ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.01.2021р. по справі № 722/92/21, у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази, які знаходяться в камері зберігання речових доказів, відповідно до ст. 100 КПК України повернути власникам.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягнення судові витрати на проведення експертиз № СЕ-19/126-21/308-ТВ/45-Р від 21.01.2021р. та № СЕ-19/126-21/307-ТВ/44-Р від 26.01.2021р. на загальну суму 1634, 50 грн.
На підставі ст.ст. 12, 61, 63, 65-66, 69, 185 КК України, керуючись ст.ст. 94, 100, 325, 349, 368-371, 373-376, 392-395, 532 КПК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» та № 10 від 06.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , який обраний згідно ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.01.2021р. по справі № 722/92/21, у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання по даному кримінальному провадженню обчислювати ОСОБА_4 з моменту його фактичного затримання.
Речові докази за постановами про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження від 27.01.2021р.:
- автомагнітолу марки «Prology DVS 1240», акустичну систему марки «Skylor CLS -6925» та акустичну полку «Audiopro», які передані до камери зберігання речових доказів Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_5 ;
- пару чоловічого взуття (черевиків), які передані до камери зберігання речових доказів Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені витрати на залучення експерта на загальну суму 1634, 50 грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 50 копійок) на користь держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження, які були присутні під час проголошення вироку, мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя