Справа № 727/1361/21
Провадження № 1-кс/727/485/21
26 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2
скаржника: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці заяву скаржника ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури та зобов'язати вчинити певну дію ,-
17.02.2021 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури та зобов'язати вчинити певну дію.
В обґрунтування даної заяви скаржник посилався на те, що слідчий суддя ОСОБА_4 вже приймав участь у справі по аналогічній категорії та виніс ухвалу про залишення без руху, яку він оскаржив. У подальшому зазначена ухвала була скасована судом апеляційної інстанції.
Вважає, що в даному випадку неможлива участь судді у розгляді справи, оскільки у сторони наявний сумнів щодо неупередженості слідчого судді.
Тому на підставі ст.ст.75,80, 369-372 КПК України заявив відвід слідчому судді ОСОБА_4 .
Скаржник ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про відвід підтримав, просив задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розглянути заяву про відвід судді у його відсутності та відмовити у задоволенні заявленого відводу.
Вислухавши скаржника, дослідивши подану заяву, суд приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику вказує на те, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Положеннями частини 1 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
Згідно до частини 1, 2-3 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-76 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Нормами частини 5 статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Положеннями статей 75-76 КПК України, передбачені підстави для відводу судді.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
За змістом ч.2 ст.76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Разом з тим, у поданій заяві про відвід не наведено фактів, які б свідчили про те, що слідчий суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду скарги. Крім того, не наведено інших обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді при розгляді справи, передбачених ст. 75, 76 КПК України.
Аргументи заявника про те, що слідчий суддя ОСОБА_4 вже приймав участь у справі по аналогічній категорії та виніс ухвалу про залишення без руху, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не стосуються даної скарги, у провадженні №727/1361/21 ухвала про залишення скарги без руху не виносилась.
Наведені у заяві від 17.02.2021 року мотиви для відводу слідчого судді ОСОБА_4 фактично є припущеннями скаржника, якими не наведено переконливих доводів, що свідчать про необ'єктивність чи упередженість слідчого судді ОСОБА_4 під час розгляду скарги ОСОБА_3 .
Даних, які б свідчили, що відповідні процесуальні рішення приймались слідчим суддею саме тому, що останній відчував упереджене ставлення до тих чи інших учасників кримінального провадження, суду не надано. Так, всі доводи скаржника фактично зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями, які прийняті слідчим суддею ОСОБА_4 під час розгляду іншої скарги в межах іншого судового провадження.
Суд зауважує, що положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках.
Водночас, до компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.
Рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку. Незгода учасників кримінального провадження з рішеннями суду не може викликати обґрунтованих сумнівів в неупередженості судді або колегії суддів при розгляді кримінального провадження. Також це не є підставою для відводу судді або колегії суддів.
Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури та зобов'язати вчинити певну дію - відмовити.
Суддя ОСОБА_1