Справа № 726/89/21
Провадження №2-а/726/4/21
Категорія 140
25.02.2021 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі - Абрамчук Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора КПП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції Маніліча Володимира Івановича, третя особа УПП в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-суд
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення в якому вказує, що постановою ВР № 318057 від 04.01.2020 року на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушеня передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає вказану постанову не законною та такою що підлягає скасуванню.
Зазначає, що її було безпідставно зупинено та вподальшому відповідач висловив їй незаконну вимогу пред'явити документи на транспортний засіб та на право керування, поліс страхування.
На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 318057 від 04.01.2020 року.
В судове засідання позивач не з'явилась, що не є перешкодою для розгляду справи у відповідності до ст. 262 КАС України.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, однак надіслали до суду відзив в якому пояснили, що під час патрулювання було виявлено автомобіль «Мазда», який перебував на іноземній реєстрації. Зупинивши вказаний автомобіль, водію було висловлено вимогу пред'явити для огляду посвідчення водія та інші необхідні документи, однак у водія було відсутній реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування. Внаслідок таких дій стосовно позивача було складено постанову та накладено адміністративне стягнення.
Суд, вивчивши заяву позивача, вислухавши пояснення сторін, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення ВР № 318057 від 04.01.2020 року, 04.01.2021 року по вул. Героїв Майдану, на підставі п. 10. ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» було зупинено автомобіль «Мазда», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та в ході перевірки документів було виявлено відсутність у водія реєстраційного документу на транспортний засіб та поліс страхування, що є порушенням п. 2.1., 2.2. ПДР України, за що наступає відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), тощо.
У оскаржуваній постанові зазначено, що правопорушення вчинено по вул. Героїв Майдану, однак не зазначено точної адреси, прив'язки до номеру будівлі. Окрім того, у постанові, над записом «вул. Героїв Майдану» дописано «вул. Небесної сотні», що є недопустимим. Таким чином не виявляється встановити місце скоєння правопорушення. Окрім того, постанова не містить посилання на конкретний підпункт (яких є шість) пункту 2.1. правил дорожнього руху, який порушила позивач.
Разом із тим, у постанові зазначено, що автомобіль було зупинено на підставі п. 10. ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію».
Статтею ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Перед проведенням опитування особи поліцейський роз'яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом. Пункту 10 стаття 33 ЗУ «Про національну поліцію» не містить.
Натомість у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» наведено вичерпний перелік випадків, за існування яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
У відзиві на позов, представник відповідача вказує, що зупинка транспортного засобу була здійснена у зв'язку із тим, що автомобіль було зареєстровано в іншій країні. Разом із тим, у оскаржуваній постанові не міститься відомостей про такі обставини, зазначено номерний знак НОМЕР_1 , який не містить ознак іноземної реєстрації автомобіля. Таким чином, у зв'язку із недоліками та неточностями постанови, існують об'єктивні сумніви у законності зупинки транспортного засобу та проведення подільших дій, в тому числі і щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Варто вказати, що ЄСПЛ, у своєму рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув і таку ситуацію, коли, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем не доведено факт існування підстав для зупинки транспортного засобу та обставин, викладених у оскаржуваній постанові.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон), чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тощо.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, підстав для зупинки транспортного засобу відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Оскільки відсутні підстави для зупинки транспортного засобу вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія або страхового полісу є неправомірними. Зазначене свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі обставини узгоджуються із позицією КАС ВС викладеній у відповідній постанові від 15.03.2019 за № 686/11314/17 (К/9901/15541/18).
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, та на підставі ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 126, 245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 КУпАП, ст. ст. 72-77, 245-246, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 318057 від 04.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України - закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук