Справа №705/884/21
2/705/1377/21
про відмову у відкритті провадження у справі
26 лютого 2021 року місто Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Корман О.В., вивчивши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради, третя особа: Уманський міський голова Уманського району Черкаської області Плетньова Ірина Григорівна, про стягнення середньої заробітної плати,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області в порядку цивільного судочинства звернулася ОСОБА_1 з позовом до Уманської міської ради, третя особа: Уманський міський голова Уманського району Черкаської області Плетньова Ірина Григорівна, про стягнення середньої заробітної плати.
Вивченням позовної заяви та доданих до неї документів, встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У позовних вимогах позивач просить: стягнути з бюджету Уманської міської ради Уманського району на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за шість місяців у сумі 268647 грн 09 коп.; стягнути з бюджету Уманської міської ради Уманського району на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 30000 гривень та 20% від суми визначеної до стягнення рішенням суду, що становить 53728 грн 94 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 10.04.2014 року вона була затверджена на посаді заступника міського голови м.Умані й працювала на даній посаді до 01.12.2015 року. 01.12.2015 року її було обрано секретарем Уманської міської ради. 12.11.2020 року її звільнено з посади секретаря Уманської міської ради у зв'язку з закінченням повноважень ради. Оскільки посада секретаря міської ради є виборною, тому особи, які займали такі посади і в подальшому були звільнені з них, мають певні соціальні гарантії по працевлаштуванню, або ж виплаті середньомісячної заробітної плати за шість місяців. Оскільки добровільно вирішити питання щодо виплати їй середньої заробітної плати не має можливості, тому за відстоюванням своїх прав вона вимушена звернутися з даним позовом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-третє, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що на момент звільнення вона обіймала посаду секретаря Уманської міської ради, тобто здійснювала діяльність в органі місцевого самоврядування, що є публічною службою.
Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У позивача виник спір з відповідачем, пов'язаний з проходженням та звільненням з публічної служби, і відноситься до публічно-правового спору, який належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради, третя особа: Уманський міський голова Уманського району Черкаської області Плетньова Ірина Григорівна, про стягнення середньої заробітної плати.
Роз'яснити позивачу що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали направити позивачу.
Позовну заяву з доданими до неї документами повернути позивачу після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Суддя О.В.Корман