Провадження № 1-кп/537/1/2021
Справа № 537/1464/15-к
26.02.2021 р.Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
представника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
представника обвинуваченого адвоката ОСОБА_12 ,
представника потерпілого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м.Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12013180070000455 від 01.12.2013року про обвинувачення :
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, раніше не судимого, освіта середньо-технічна, не одруженого, працюючого гірничим майстром у Крюківському кар'єроуправлінні, зареєстрованого та фактично проживаючого: АДРЕСА_1 ,
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, працюючого приватним підприємцем, освіта середньо-технічна, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,-
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочин за наступних обставинах:
01 грудня 2013 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, в темний час доби при ввімкненому міському електроосвітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю вул. набережна Лейтенанта Дніпрова в м. Кременчуці, зі сторони пров. Червоноармійський в напрямку вул. Дем'яна Бєдного, керуючи автомобілем «ВАЗ 2170» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_9 , який перевозив у якості пасажира на передньому сидінні ОСОБА_16 .
В цей саме час, з виїзду прилеглої території буд. 54-а по вул. набережна Лейтенанта Дніпрова на головну дорогу виїхав автомобіль MAZDACX-7 державний номерний знак НОМЕР_2 ,під керуванням водія ОСОБА_11 .
Рухаючись у вказаному напрямку, на ділянці дороги, де швидкість руху обмежена дорожнім знаком 3.29 до 40 км./год., зі швидкістю не менше 65,8 км/год.,наближаючись до виїзду з прилеглої території буд. 54-а по вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, водій ОСОБА_9 , маючи можливість виявити автомобіль MAZDACX-7, який виїжджав з прилеглої території на головну дорогу, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, чим порушив вимоги п.п. 12.3, 12.9. «б», п. 3.29. розділу 33 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:
12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (див. додаток 1), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту “и” пункту 30.3 цих Правил;
?Розділ 33. Дорожні знаки.
п. 3.29. «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Порушивши вказані пункти «Правил дорожнього руху України», водій ОСОБА_9 допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 2170» з задньою правою частиною автомобіля MAZDACX-7 під керуванням водія ОСОБА_11 , який при цьому також порушив вимоги п.п. 10.1., 10.2. «Правил дорожнього руху України», не переконався у безпеці виконуваного маневру та не надав переваги у русі автомобілю «ВАЗ 2170».
В результаті зіткнення пасажир переднього пасажирського сидіння ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки, яка викликала розрив низхідного відділу аорти та ускладнилася внутрішньою крововтратою (в ліву плевральну порожнину 2700 мл., в праву плевральну порожнину 700 мл темної рідкої крові та дрібних згортків).; крововиливів під плевру легенів, ран на обличчі, саден на обличчі та нижніх кінцівках, синця на лівій кисті, які за ступенем тяжкості в своїй сукупності стосовно живої людини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх утворення.
Смерть ОСОБА_16 настала внаслідок: закритої тупої травми грудної клітки, яка викликала розрив низхідного відділу аорти та ускладнилася внутрішньою крововтратою (в ліву плевральну порожнину 2700 мл, в праву плевральну порожнину 700 мл. темної рідкої крові та дрібних згортків).
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_11 вчинив злочин за наступних обставинах:
01 грудня 2013 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, в темний час доби при ввімкненому міському електроосвітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю з виїзду з прилеглої території буд. 54-а по вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова м. Кременчука, в напрямку вул. Дем'яна Бєдного, керуючи автомобілем MAZDACX-7 державний номерний знак НОМЕР_2 рухався водій ОСОБА_11 .
В цей же час, по проїзній частині вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова зі сторони пров. Червоноармійського в напрямку до вул. Дем'яна Бєдного, керуючи автомобілем «ВАЗ 2170» державний номерний знак НОМЕР_1 , на ділянці дороги, де швидкість руху обмежена дорожнім знаком 3.29 до 40 км/год., зі швидкістю не менше 65,8 км/год., рухався водій ОСОБА_9 , який перевозив у якості пасажира на передньому сидінні ОСОБА_16 .
Рухаючись у вказаному напрямку, у заданій дорожній обстановці, виїжджаючи з дворової території на головну дорогу, водій ОСОБА_11 порушив вимоги п.п. 10.1., 10.2. «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:
-п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п.10.2. «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає».
Порушивши вказані пункти «Правил дорожнього руху України», водій ОСОБА_11 не переконався у безпеці виконуваного маневру та не надав дорогу автомобілю «ВАЗ 2170» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 , виїхав на вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова та допустив зіткнення задньою правою частиною автомобіля MAZDACX-7 з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 2170» під керуванням водія ОСОБА_9 , який при цьому також порушив вимоги п.п. 12.3., 12.9. «б» «Правил дорожнього руху України», маючи можливість своєчасно виявити автомобіль MAZDACX-7, рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
В результаті зіткнення пасажир переднього пасажирського сидіння автомобіля «ВАЗ 2170» ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки, яка викликала розрив низхідного відділу аорти та ускладнилася внутрішньою крововтратою (в ліву плевральну порожнину 2700 мл., в праву плевральну порожнину 700 мл. темної рідкої крові та дрібних згортків).; крововиливів під плевру легенів, ран на обличчі, саден на обличчі та нижніх кінцівках, синця на лівій кисті, які за ступенем тяжкості в своїй сукупності стосовно живої людини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх утворення.
Смерть ОСОБА_16 настала внаслідок: закритої тупої травми грудної клітки, яка викликала розрив низхідного відділу аорти та ускладнилася внутрішньою крововтратою (в ліву плевральну порожнину 2700 мл., в праву плевральну порожнину 700 мл. темної рідкої крові та дрібних згортків).
В результаті зіткнення водій автомобіля «ВАЗ 2170» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому середньої третини лівого стегна; рваної рани правої гомілки в середній третині; закритої черепно-мозкової травми, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В умовах місця пригоди водій автомобіля MAZDACX-7 ОСОБА_11 мав технічну можливість уникнути зіткнення.
В умовах місця пригоди дії водія автомобіля MAZDACX-7 ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 10.1., 10.2. «Правил дорожнього руху України» і, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з пригодою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину не визнав та пояснив,що дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 2170 . В салоні перебував його товариш ОСОБА_16 .. Вони рухалися по вул.Набережній лейтенанта Дніпрова в сторону міста, В цей час коли вони перебували на вул. Набережній Л.Дніпрова, після роз*їзду зі зустрічним автомобілем, побачив, що зліва направо з прилеглої території виїздить автомобіль МАЗДА, повертаючи також в напрямок міста. Він намагався уникнути зіткнення, але було марно, оскільки була незначна відстань. Після відбулося зіткнення, автомобіль перекинувся. Пасажир отримав тілесні ушкодження, від яких помер. Вважаю що винним в даній ДТП є водій МАЗДИ. Цивільні позови визнає пропорційно вини.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 вину визнав частково та пояснив, що дійсно перебував за кермом автомобіля і разом з батьками вони їхали до магазину. При виїзді на дамбу він виконав всі правила дорожнього руху, пропустив транспортні засоби і виїхав на дорогу і в цей час почув удар. Після цього він побачив, що інший автомобіль перекинувся та зупинився в зворотному напрямку. Після цього на місце ДТП прибула пожежна, потім швидка та працівники міліції. До їх приїзду автомобілі не переміщувалися. Були складені процесуальні документи. Вважає себе частково винним. Прохав суд застосувати Закон України «Про Амністію 2014року». Проти заявлених цивільних позовів не заперечує, вважає ,що відшкодувати шкоду потрібно в солідарному порядку.
В судовому засіданні представник потерпілих ОСОБА_13 підтримав цивільний позов, прохав суд задовольнити позов. Щодо покарання обвинуваченим, то він підтримує думку прокурора.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомила, що дійсно в той день перебувала на зупинці громадського транспорту разом з чоловіком та дитиною. З боку с.Садки рухався ВАЗ бежевого кольору. З боку вул.Наб. лейтенанта Дніпрова рухався автомобіль МАЗДА, який виїжджав на головну дорогу. Потім автомобілі зіткнулися, автомобіль МАЗДА пошкодила ВАЗ. Погода була гарна. Нічого зору не заважало. ВАЗ був дуже пошкоджений. ЇЇ чоловік та інші допомагали пасажирам ВАЗ. Була також присутня на слідчому експерименті.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що дійсно 01.12.2013року був свідком ДТП. Перебував на балконі, коли почув гальми автомобіля та удар. Побачив як одна машина стоїть носом до нього, інша в кутку. Він зателефонував до поліції та швидкої. До машини підбігли люди, допомагали витягувати чоловіка. Самого зіткнення не бачив.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що 01.12.2013року вона чекала подругу біля магазину , розмовляла по телефону. Почула удар, побачила автомобілі. ВАЗ рухався в напрямку міста. Після побачила як на допомогу бігли люди, пожежна машина приїхала. Потім приїхала швидка. Погода була суха. ВАЗ дуже пошкоджений, особливо перед машини.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що мешкає на АДРЕСА_4 . В той вечір збиралися за продуктами харчування. За кермом був син. Чоловік перебував на передньому сидінні, а вона сиділа позаду. Що відбувалося попереду вона не бачила. Коли вони рухалися, то вона почула лише удар.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що в той день вони разом з сином та дружиною їхали до магазину. За кермом був син, а він перебував на передньому пасажирському сидінні. Перед виїздом на дамбу вони пропустили автомобілі, після чого виїхали на дамбу. Потім почули удар, більше нічого не бачив.
Експерт ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що свій висновок підтримує. Водій ОСОБА_24 повинен був гальмувати, знижувати швидкість. При проведенні експертизи врахована тільки його деформація, а також враховано переміщення після зіткнення до його кінцевого положення. Був присутній при проведенні слідчого експерименту.
Експерт ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що для проведення експертизи дані були вказані в постанові. Має відношення до проведення експертизи та досвід роботи. Для застосування методики визначення місця зіткнення, при таких даних, за відсутності слідів руху встановити розташування відносно меж проїзної частини неможливо. Також неможливо встановити характер їх переміщення. На момент проведення експертизи в матеріалах справи відсутній комплекс необхідних даних, за допомогою яких можливо було встановити експертним шляхом швидкість руху автомобіля ВАЗ та МАЗДА. Водій ОСОБА_9 не міг уникнути зіткнення. Покази водія ОСОБА_11 в частині механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобілів з технічної точки зору є не спроможними. В діях водія автомобіля ВАЗ 2170 ОСОБА_9 не вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв*язку з виникненням даної ДТП.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснив, що дійсно в той день разом з дружиною знаходилися на зупинці біля магазину «САФАРІ» чекали автобус. По головній дорозі рухався автомобіль ВАЗ, а з другорядної виїжджав автомобіль МАЗДА. Бачив як вони заткнулися. Автомобіль Мазда перебувала на під*йомі та почала рух. В автомобілі приора перебувало дві особи. Медичну допомогу надавала швидка. Водію ВАЗ допомогли вилізти з автомобіля.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_27 підтвердила, що при проведенні експертизи неможливо встановити швидкість транспортних засобів МАЗДА та ВАЗ. Відсутній механізм контактування. Інші дані в матеріалах справи відсутні.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_28 пояснив, що в його висновку не було , що це попутне зіткнення. В його розрахунках прийнята формула при попутному напрямку зіткнення, тому що фактично автомобіль МАЗДА виїжджав на дорогу, кут зіткнення був гострий. Дійсно провів оціночні розрахунки швидкості руху автомобілів ВАЗ . Виїзд автомобіля МАЗДА не створював ніяких перешкод для ВАЗ.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального їм правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.2 КК України за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами представника потерпілого та свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:
-Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.12.2013, схема пригоди та фото таблиця, відповідно до яких встановлено місце пригоди, розташування транспортних засобів;
-Протокол огляду транспортного засобу автомобіля МАЗДА днз НОМЕР_2 від 01.12.2013року;
-Протокол огляду транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2170 днз НОМЕР_1 ;
-Протокол огляду місця події від 01.12.2013рку;
-Протокол огляду трупа від 01.12.2013року;
-Висновок експерта №747 від 02.12.2013 року, яким встановлені тілесні ушкодження трупа ОСОБА_16 ;
-Висновок експерта №272 від 01 грудня 2013року;
-Висновок експерта №72 від 14.01.2014року, яким виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 ;
-Акт судово - психіатричного експерта №75, відповідно до якого ОСОБА_11 будь якими психічними захворюванням не страждав та не страждає;
-Висновок експерта №1552 від 16.12.2013року, яким не виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 ;
-Висновок експерта №1551 від 16.12.2013року,, яким не виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_22 ;
-Висновок експерта №1550 від 16.12.2013року,, яким не виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_21 ;
-Акт обстеження дорожніх умов на ділянці вулиці від 01.12.2013року;
-Висновок експерта №113 від 10.01.2014року про технічний стан автомобіля ВАЗ;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2014року;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 13.03.2014року;
-Висновок №1/2 комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи від 23.04.2014року;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 20.11.2014року;
-Висновок додаткової судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №14073/2016 від 26 лютого 2015року;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2015року;
-Висновок додаткової судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №1367/3817 від 29 квітня 2016року;
-Висновок додаткової судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №9715 від 23 грудня 2016року;
-Висновок №18-2059/2060 комісійної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів ВАЗ 2170 та Mazda CX7 від 04 лютого 2019року.
Суд дійшов висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження.
Твердження сторони захисту про визнання недопустимими протоколу огляду місця ДТП від 01.03.2013 року та протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2014 року з підстав, невірного розташування транспортних засобів, суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Загальні вимоги до порядку здійснення слідчих дій, в тому числі і слідчого експерименту, визначені статтею 223 КПК України, відповідно до якої слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для слідчого експерименту. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії.
Особливості здійснення слідчого експерименту містяться у статті 240 КПК України, яка вказує, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Вказані вимоги закону було дотримано слідчими СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_29 , який проводив дану слідчу дію та складав відповідно протоколи проведення слідчого експерименту.
Приймаючи до уваги пояснення обвинувачених, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує:
- за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Дії обвинуваченого ОСОБА_11 суд кваліфікує:
- за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння вчиненого обвинуваченими, всі обставини по справі в їх сукупності.
Обставин, що пом*якшує покарання згідно ст..66 КК України ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України ОСОБА_30 , судом не встановлено .
Обставин, що пом*якшує покарання згідно ст..66 КК України ОСОБА_11 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України ОСОБА_11 , судом не встановлено .
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При призначенні покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_11 за ч.2 ст.286 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, що внаслідок вчиненого ними злочину загинула молода людина - ОСОБА_16 , отже наступив невідворотний наслідок для потерпілих - батька та матері загиблого.
При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Судом враховані обставини дорожньо-транспортної пригоди, з яких випливає,що порушення правил дорожнього руху носило умисний характер з боку ОСОБА_31 , який проігнорував вимоги п.п. 12.3., 12.9 «Правил дорожнього руху», з боку ОСОБА_11 , який проігнорував вимоги п.п. 10.1., 10.2 «Правил дорожнього руху», грубо порушили їх , внаслідок чого трапилася ДТП, в результаті якої настала смерть потерпілого ОСОБА_16 .
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Зазначені обставини у сукупності з даними про особу обвинувачених і їх поведінку свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.
З урахуванням наведеного, обставин вчиненого діяння, та практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу винних і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, її поведінку за період кримінального процесуального провадження, суд вважає за можливе застосувати до них покарання у виді позбавлення волі.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_9 , суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину не визнав, частково визнав позови, його молодий вік, відносини, які існували між ним та загиблим ОСОБА_16 , виявляє щире каяття, має міцні соціальні зв*язки, працює, на диспансерних обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансері не значиться, за місцем проживання характеризується посередньо.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_11 суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково визнав свою винуватість, частково визнав позови, його молодий вік, виявляє щире каяття, має міцні соціальні зв*язки, працює, на диспансерних обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансері не значиться, за місцем проживання характеризується позитивно
З урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особи обвинувачених, їх ставлення до вчиненого ними діяння, зокрема, що обвинувачені усвідомлюють протиправну поведінку, жалкують з приводу вчиненого злочину, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі.
Суд також вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 та ОСОБА_11 додаткове покарання, передбачене ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, враховуючи вищезазначені обставини.
Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зазначене вище покарання за ч.2 ст.286 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинувачених, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає їх особам, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_12 заявили клопотання про застосування до ОСОБА_11 Закону України «Про амністію», звільнивши його від відбування покарання, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким, має двох неповнолітніх дітей, частково визнає свою вину, відшкодував завдані збитки потерпілій, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з наслідками застосування амністії ознайомлений.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону «про амністію» засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році». Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19.04 2014 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18років, дітей - інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
З долучених до матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_11 має: дочку- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; сина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обвинувачений ОСОБА_11 , вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 01.12.2013р., тобто до дня набрання чинності (19.04 2014р.)Закону України «Про амністію у 2014 році».
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_11 , поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_11 , наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Оцінюючи доводи в судових дебатах захисника ОСОБА_10 обвинуваченого ОСОБА_9 про необхідність виправдання ОСОБА_9 є хибними, та не відповідаючими дійсності.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відтак, виходячи з норми ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_9 злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є суспільно небезпечним та тяжким; внаслідок вчиненого злочину загинула людина, що є невідворотним наслідком для потерпілих.
Обвинувачений ОСОБА_9 жалкує щодо цих подій , позитивно характеризує його як особу після вчинення злочину, але на переконання суду, не змінюють того, що вчинений ним злочин є тяжким, суспільно небезпечним, винним діянням, яке призвело до невідворотного наслідку - позбавлення життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суд вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щире каяття обвинуваченого в даній ситуації ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, бажанням виправити ситуацію, а також готовність нести кримінальну відповідальність.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 523/12810/15-к.
При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.
Верховний Суд зазначив, що ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Системне тлумачення правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Так, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв'язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними у статті наслідками.
В судовому засіданні встановлено про порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_9 , який керував транспортним засобом, що заподіяло потерпілому смерть, підтверджено рядом досліджених доказів.
На підставі аналізу висновку судової автотехнічної експертизи.
Дослідивши висновоки автотехнічних експертиз у сукупності з показаннями обвинуваченого, свідків, даними, зафіксованими в протоколах слідчих експериментів, протоколі огляду транспортного засобу та експертні висновки щодо його технічного стану, суд установив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, стало порушення обвинуваченим ОСОБА_9 вимог п.п. 12.3, 12.9. «б», п. 3.29. розділу 33 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:
?12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
?12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (див. додаток 1), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту “и” пункту 30.3 цих Правил;
Суд відхилив аргументи захисника про те, що протиправність дій іншого учасника ДТП виключає винуватість засудженого.
Такої ж позиції у подібних правовідносинах дотримувався Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10 грудня 2019 року в справі № 759/2926/16-к.
Таким чином із фактичних обставин цього кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому смерті був породжений конкретними діями обвинуваченого, який порушив правила дорожнього руху, що свідчить про наявність однієї з обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину - причинного зв'язку між порушенням правил безпеки дорожнього руху і зазначеними наслідками.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання суд врахував характер та ступінь тяжкості злочину, який вчинено з необережності, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки. Також суд узяв до уваги особисте ставлення ОСОБА_9 до вчиненого діяння.
В той же час, суд вважає за необхідне проаналізувати наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України .
Судом встановлено , що ОСОБА_9 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, внаслідок чого настала смерть потерпілого. За формою вини вчинений злочин є необережним.
Щодо особи винного, то ОСОБА_9 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується посередньо, працює. Заслуговує на увагу і те, що з моменту вчинення злочину минуло більше 7 років 3 місяця і за цей час нових злочинів останній не вчинив.
Зазначені обставини, які підлягають обов'язковому врахуванню, та дані про особу ОСОБА_9 у своїй сукупності, на переконання суду, дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 без відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_9 положення ст. 75 КК України.
У справі потерпілими ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та прокурором заявлені цивільні позови про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та моральної шкоди:
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного.
Суд знаходить позовні вимоги потерпілої ОСОБА_34 та прокурора такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приймаючи до уваги те, що вина ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена в повному обсязі та цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди обвинувачені визнали частково, то суд приходить до висновку, що позов, щодо стягнення матеріальної шкоди задовольнити .
Беручи до уваги те, що матеріальна шкода була завдана потерпілій ОСОБА_35 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить можливим задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди і вважає потрібним стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_36 82 355(вісімдесят дві тисячі триста п*ятдесят п*ять) грн.00коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_37 залишити без розгляду. Роз*яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов прокурора - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області /р/р 31414544700008 в ГУДК м.Кременчука Полтаської області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 4698778, код платежу 24060300/ витрати на стаціонарне лікування в сумі 5397/п*ять тисяч триста дев*яносто сім/грн. 64коп.
Оскільки відповідно до вимог статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то суд вважає за необхідне, на виконання зазначених вище вимог Закону стягнути з обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в солідарному порядку документально підтвердженні витрати пов'язанні із проведенням по кримінальному провадженню експертиз в розмірі 1173.60 грн.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст. 3акону ЗУ «Про застосування амністії в Україні», п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» , ст.ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_11 визнати винним та призначити покарання:
- за ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5/п*ять/років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_11 звільнити від відбування основного та додаткового покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
- ОСОБА_9 визнати винним та призначити покарання
за ст.286 ч.2 КК Укарїни до позбавлення волі строком на 5 /п*ять/років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три ) роки.
Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування
призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши 1 один \ рік іспитового строку.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_9 покласти обов'язки:
1)періодично з*являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь держави 1173/одна тисяча сто сімдесят три/грн.60коп за проведення авто технічної експертизи.
Цивільний позов ОСОБА_36 задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_36 82 355(вісімдесят дві тисячі триста п*ятдесят п*ять) грн.00коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_37 залишити без розгляду. Роз*яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов прокурора - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області /р/р 31414544700008 в ГУДК м.Кременчука Полтавської області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 4698778, код платежу 24060300/ витрати на стаціонарне лікування в сумі 5 397/п*ять тисяч триста дев*яносто сім/грн.. 64коп.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме ком пакт - диск з надписом «Philips DVD -R», з матеріалами відео та фотозйомки під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди на вул.Набережна лейтенанта Дніпрова - залишити в матеріалах справи.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме гаманець чорного кольору в якому знаходилися грошові кошти в сумі 2006грн., посвідчення водія на ім.*я ОСОБА_38 , які передані на зберігання ОСОБА_38 - залишити ОСОБА_39 .
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2170 днз НОМЕР_1 , страховий поліс на автомобіль ВАЗ 2170 днз НОМЕР_1 які передані на зберігання ОСОБА_9 - залишити ОСОБА_9 .
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме автомобіль ВАЗ 2170 днз НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_40 - залишити власнику.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме автомобіль MAZDA CX-7 днз НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_11 - залишити власнику.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1