534/1250/20
2/532/94/2021
04 лютого 2021 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - УСЗН Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів,
04 вересня 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 суми виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, яку обґрунтував наступним.
В період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2015 року Управління здійснювало ОСОБА_2 виплату тимчасової допомоги на утримання сина, ОСОБА_3 , 2005 р.н. Загальна сума виплаченої допомоги становить 15582,90 грн. Виплата допомоги припинена в зв'язку з закінченням терміну виплати. Під час проведення щорічної інвентаризації було виявлено припинення виплати тимчасової допомоги, а тому Управління 09.10.2017 року направила ОСОБА_1 , який зобов'язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання дитини, вимогу про добровільну сплату сплачених коштів, однак добровільно кошти не повернуті, в зв'язку з чим представник позивача прохає суд стягнути виплачену допомогу.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року справу передано на розгляд до Кобеляцького районного суду Полтавської області.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, УСЗН Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, будучи завчасно, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі. Позов прохав задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи завчасно, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак 25.11.2020 року подав до суду заяву, в якій позов не визнав та прохав суду відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 (а.с.5).
18 січня 2012 року Комсомольським міським судом Полтавської області видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.10.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).
31 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до органу праці та соціального захисту населення із заявою про призначення тимчасової державної допомоги дітям (а.с.7).
04 вересня 2012 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 тимчасової допомоги в зв'язку з ухиленням батька від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 на період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 рік (а.с.8).
В подальшому на підставі заяв ОСОБА_2 прийняті рішення про призначення їй допомоги тимчасової допомоги в зв'язку з ухиленням батька від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 (а.с. 9-12).
Загальний період виплати допомоги: з 01.08.2012 року по 31.12.2015 рік.
Виплату допомоги припинено з 01.01.2016 року. 04.01.2016 року начальником управління на адресу ОСОБА_2 направлено розпорядження на припинення тимчасових виплат дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів (а.с.12 зворотня сторона).
На підставі розпорядження від 28.09.2017 року особову справу ОСОБА_4 закрито з 01.01.2016 року в зв'язку з закінченням терміну дії, відсутністю документів на продовження (а.с.13).
Загальний розмір виплаченої допомоги склав 15582,9 грн (а.с.3).
Механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину передбачається «Порядком про призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» затвердженим постановою КМУ від 22.02.2006 року № 189.
Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 Порядку визначено, що призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.
Згідно п. 10 Порядку виплата тимчасової допомоги припиняється у разі виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину, про що одержувач допомоги зобов'язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення, на підставі чого виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна з зазначених обставин.
Відповідно до п. 12 Порядку якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання
дитини, орган соціального захисту населення: визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця); повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення; у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки
вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, протягом 10 календарних днів зараховуються на рахунок органу Казначейства.
Згідно п. 10 ст. 181 Сімейного кодексу України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Отже законодавством передбачено безспірне стягнення з платника аліментів суми державної допомоги, сплаченої стягувачу ( заявнику) у зв'язку з ухиленням батька від сплати аліментів.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила ч.1ст.261 ЦК України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252, 255 Цивільного кодексу України.
При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Крім того, стаття 268 Цивільного кодексу України визначає вимоги, на які позовна давність не поширюється.
Слід зазначити, що вимога позивача про стягнення з відповідача, ОСОБА_5 коштів тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не передбачена в переліку цих статей, а тому строк звернення позивача до суду із даним позовом обмежується у три роки.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 639/1384/17, та від 29.08.2019 року у справі № 130/1881/16-ц.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, позовна давність-це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до судупісля закінчення певного періоду після вчинення правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання щодо пропуску кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки щодо права кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й щодо права боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення ЄСПЛ від20вересня 2011року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»),
Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав- учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Серед перелічених у пунктів 12 підстав відсутня така підстава як проведення щорічної інвентаризації, на підставі якої виявлено припинення виплати тимчасової допомоги, на яку вказує позивач у позовній заяві. Враховуючи зазначене, суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності в даній справі розпочинається з моменту винесення розпорядження про припинення виплати, яке приймалось управлінням, а не проведення інвентаризації в Управлінні, в результаті якої було закрито особову справу та відповідачу направлено претензію про сплату коштів (а.с. 13).
Представником відповідача не доведено поважність причин пропущення строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Управлінням прийнято рішення про припинення виплати з 01.01.2016 року (а.с.12 зворотня сторона), однак до суду позов подано лише 04.09.2020 року з вимогою про стягнення коштів за періоди: з 01.08.2012 по 30.09.2012; з 01.10.2012 по 30.11.2012; з 01.12.2012 по 31.12.2020; з 01.01.2013 по 30.11.2013; з 01.12.2013 ро 31.08.2015; з 01.09.2015 по 31.12.2015, то в задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, то не підлягають також стягненню і понесені позивачем судові витрати.
Керуючись статтями 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду або через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Управління соціального захисту населення Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39800, м. Горішні Плавні вул. Миру,29 Полтавської області, код ЄДРПОУ 05425371;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований проживаючим в АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 .
Суддя