Справа № 426/83/21
17 лютого 2021 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Осіпенко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Чмихало М.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника адвоката Пономаренко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Наталія Миколаївна, заінтересована особа - Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті,
19 січня 2021 року до Сватівського районного суду Луганської області звернулась ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Н.М. із заявою про встановлення факту сумісного проживання з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка до моменту його смерті.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 27 червня 2002 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті вона отримувала пенсію за віком, основним джерелом доходу сім'ї була пенсія чоловіка, оскільки її розмір значно більше за її пенсію. Фактично заявник перебувала на утриманні чоловіка, пенсії якого вистачало на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, ліків тощо. По день смерті її чоловіка ОСОБА_2 вони проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції за місцем їх постійного проживання, заявник разом з чоловіком були вимушені зареєструватись як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 . За весь цей час вона піклувалась про свого чоловіка та була постійно поруч з ним.
Оскільки заявник втратила годувальника, вона звернулась до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, але їй було відмовлено на підставі того, що нею не було надано відомостей перебування її на утриманні у померлого ОСОБА_2 .
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 19.01.2021 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті та призначено судове засідання.
Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пономаренко Н.М. в судовому засіданні викладені в заяві обставини підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав відзив на заяву згідно якого просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог за необґрунтованістю оскільки відсутні правові підстави для встановлення факту перебування заявника на утриманні померлого, а також просив суд справу розглянути без участі представника управління.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , її представника - адвоката Пономаренко Н.М., які наполягають на задоволенні заяви, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.256 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що 27 червня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, актовий запис №8, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого від 27 червня 2002 року (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , даний факт підтверджується копією свідоцтва по смерть серії НОМЕР_2 від 11 грудня 2020 року (а.с. 9).
Згідно довідки пенсійного фонду №2 від 25.01.2021 року, заявник ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Білокуракинське об'єднане Управління ПФУ і отримувала пенсію за віком у період з вересня 2015 року у розмірі 1222.72 грн., з травня 2016 року 1278.72 грн., з грудня 2016 року 1395.72 грн., з травня 2017 року 1460.72 грн., з жовтня 2017 року 1598.26 грн., грудень 2018 року 1643.26 грн., з січня 2019 року 1815,46 грн., з березня 2019 року 1915,46 грн., з липня 2019 року 2000,00 грн., з січня 2020 року 2060,33 грн., у квітні 2020 року 3060,33 грн., з травня 2020 року 2160,33 грн., а у вересні 2020 року отримала у розмір 2188,32 грн., що всього складає 100397.62 грн. (а.с 40-42).
Заявник ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 31.03.2009 року (а.с. 15).
Згідно довідки пенсійного фонду №1 від 25.01.2021 року, ОСОБА_2 знаходився на обліку в Управлінні ПФУ Білокуракинське об'єднане Управління ПФУ і отримував пенсію за віком всього за період з вересня 2015 року по вересень 2020 року йому була нарахована пенсія у розмірі 622922,26 грн. (а.с. 35-37).
Таким чином, суд приходить до висновку, що пенсія чоловіка заявника була основним джерелом засобів для існування та проживання подружжя.
З довідки виданої на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі та на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження №5 від 14.12.2020 року, вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 , а саме 29.09.2020 року з ним спільно проживала його дружина ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно акту складеного сусідами про фактичне проживання з померлим на день його смерті №59 від 14.12.2020 року, що також виданий на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі та на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, заявник ОСОБА_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживала разом з померлим ОСОБА_2 (а.с.14).
З 16.11.2017 року заявник разом із її чоловіком ОСОБА_2 виїхали до міста Сватове Луганської області, де були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями їх довідок про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб від 16.11.2017 року № 0000407878 та від 16.11.2017 року № 893 (а.с.10-11).
Крім того, під час судового засідання свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили той факт, що заявник ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір пенсії померлого ОСОБА_2 був значно більшим ніж заявника оскільки померлий ОСОБА_2 за життя працював на шахті. Також свідок ОСОБА_4 повідомив, що померлий ОСОБА_2 утримував заявницю ОСОБА_1 оскільки остання часто хворіє та потребує лікування, а її пенсії на лікування не вистачає.
Зазначені обставини підтверджують сумісне проживання заявника з її чоловіком.
Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п.1 ч.2 ст.36 Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Згідно роз'яснень викладених в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
За змістом наведених норм, факт визнання членів сім'ї померлого такими, що перебували на його утриманні залежить від факту отримання ними допомоги, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї.
В розумінні закону, ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
В даному випадку, матеріалами справи доводиться, що заявник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя чоловік заявниці отримував пенсію, яка значно перевищувала розмір отримуваної пенсії його дружини ОСОБА_1 .
Зазначені обставини свідчать про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім'ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов'язок по її утриманню.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно «Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, смт. Іванівське Слов'яносербського району Луганської області, Україна, входить до вказаного переліку.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначено у ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, довідка про сумісне проживання №5 від 14.12.2020 року та акт складений сусідами про фактичне проживання з померлим на день його смерті №59 від 14.12.2020 року, що видані на території, яка тимчасово не підконтрольна Українській владі та на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не створюють правових наслідків, але в той же час вони містять фактичні дані відповідно до ст.76 ЦПК України, які підтверджують вимоги заявника.
Тому, надані заявником докази суд визнає належними та допустимими, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, та логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт знаходження заявниці на утриманні ОСОБА_2 . Даних, які б спростовували факт знаходження заявника на повному утриманні померлого чоловіка за конкретних обставин суду не надано.
Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, так як від цього залежить виникнення, зміна або припинення її майнових прав стосовно оформлення пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
На підставі викладеного, суд вважає, що факт перебування заявниці на утриманні покійного чоловіка ОСОБА_2 та їх спільного проживання достовірно підтверджені, а тому заявлені вимоги слід задовольнити.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 258, 293, 294, 315, 316, 317, 318, 319 України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Пономаренко Наталія Миколаївна, заінтересована особа - Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Іванівське, Слов'яносербського району Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складений 26 лютого 2021 року.
Суддя Л.М. Осіпенко