26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/421/20
адміністративне провадження № К/9901/16281/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 (суддя - Бідонько А. В.) і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020 (колегія суддів у складі: Калиновського В. А., Кононенко З. О., Сіренко О. І.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просив: визнати бездіяльність начальника ГУ НП в Харківській області Сокуренко В. В. протиправною, що полягає у відмові прийняти ОСОБА_1 на особистому прийомі та у не розгляді звернення позивача від 29.11.2019; зобов'язати начальника ГУ НП в Харківській області Сокуренко В. В. прийняти ОСОБА_1 на особистому прийомі та розглянути його звернення від 29.11.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.11.2019 він звернувся із заявою до начальника ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2 з проханням прийняти його на особистому прийомі громадян, на якому мав намір оскаржити злочинну бездіяльність працівників поліції. Проте станом на теперішній час начальник НУ НП в Харківській області ОСОБА_2 не прийняв позивача на особистому прийомі громадян. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач оскаржує її у судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного від 18.05.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що по суті звернення позивача відповідач надав своєчасну обґрунтовану відповідь. Встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що в порушення статті 77 КАС України відповідачем не надані, а у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем відповіді від 27.12.2019. Також вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що його звернення в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаних посад слідчого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, начальника Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, начальника СВ Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області не входить в межі компетенції слідчого управління ГУ НП в Харківській області, оскільки відповідно до пункту 11 статті 22 Закону України «Про Національну поліцію» керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону. Крім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що особистий прийом громадян начальником ГУ НП в Харківській області здійснюється кожної першої та третьої середи місяця з 15.00 год до 17.00 год в приміщенні приймальні ГУ НП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, оскільки відповідач постійно відмовляє йому, посилаючись на те, що начальник приймає громадян виключно за попереднім записом.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18.09.2020 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.02.2021 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
29.11.2019 ОСОБА_1 звернувся із особистою заявою до начальника ГУ НП Харківській області ОСОБА_2 , в якій просив:
- притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаних посад: слідчого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_3 ; начальника Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 , керівників СВ Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 ;
- зобов'язати Холодногірський ВП ГУ НП в Харківській області розслідувати кримінальне провадження № 12016220510004405;
- виконати усі ухвали слідчих суддів Ленінського районного суду м. Харкова та вказівки Харківської місцевої прокуратури № 1 кримінальному провадженню № 12016220510004405;
- зобов'язати слідчого Горбатенко А. А. виконати ухвалу слідчого судді Грінчук О. П. від 05.11.2019.
Також позивач просив прийняти його на особистому прийомі громадян. Про день та час особистого прийому просив повідомити його по телефону: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Оскільки станом на час подання позову начальник ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2 не прийняв позивача на особистому прийомі громадян, позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, вважаючи свої права порушеними звернувся з даним позовом до суду для відновлення порушених прав.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Приписами статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Положеннями статті 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Пункт 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270) передбачено, що у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв'язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв'язку.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 18.09.2020 встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача, яка полягає у наданні неналежної відповіді на звернення позивача та неприйнятті його начальником ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2 на особистому прийомі, що, на думку позивача, свідчить про допущення протиправної бездіяльності відносно нього.
Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що з наявних в справі матеріалів встановлено, що позивачу відповідь на звернення надана у передбачені законодавством терміни, у якій дані відповіді на порушені заявником питання у межах наданих повноважень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи таке.
За правилами встановленими частиною першою статті 20 Закону України Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем на звернення позивача від 29.11.2019 була надана відповідь у передбачені законодавством терміни, а саме: 27.12.2019 за № 3-3709/119-24/01-2019, в якій повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220510004405 триває, проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення всіх обставин, що стали підставами для реєстрації кримінального правопорушення та прийняття у провадженні законного процесуального рішення. Одночасно позивачу роз'яснено порядок особистого прийому.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що заява позивача зареєстрована в Журналі реєстрації звернень громадян ГУ НП в Харківській області за № 3-6616 від 29.11.2019.
Проте копія витягу із журналу реєстрації звернень громадян, які надійшли поштою, яка міститься в матеріалах справи підтверджує лише факт реєстрації заяви ОСОБА_1 , однак не підтверджує факту отримання відповіді заявником, а відтак не може слугувати підставою для відсутності визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви.
Докази отримання позивачем відповіді у межах строку у матеріалах справи відсутні.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.
Належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.
Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а.
Водночас суди попередніх інстанцій не вжили усіх повноважень, визначених процесуальним законодавством щодо витребування усіх вищезазначених доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин у справі стосовно встановлення дійсної дати отримання відповіді на заяву.
Суд наголошує, що саме з'ясування достовірної дати отримання відповіді відповідача на заяву позивача дасть змогу встановити наявність чи відсутність факту бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , а відтак, і підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).
Частиною другою статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу не з'ясовано всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони, що позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначені статтею 242 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк