про відмову у відкритті касаційного провадження
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/15178/20
провадження № К/9901/5346/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А. А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 640/15178/20 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м.Києві Прищепи (Бутенко) О.В., заступника директора департаменту - начальника управління контролю та розгляду звернень Пенсійного фонду України Мастюгіної Г.І., Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Києві Прищепи (Бутенко) О.В., заступника директора департаменту - начальника управління контролю та розгляду звернень Пенсійного фонду України Мастюгіної Г.І., Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати незаконними дії Заступника начальника управління Пенсійного фонду України в місті Києві Прищепи (Бутенко) Ольги Володимирівни , які полягають у підписанні листа від 21 листопада 2019 року №284482/03 з помилковим зазначенням періоду часу, за який слід сплатити єдиний внесок до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також у підписанні листа від 04 червня 2020 року вих. №2600-0314-8/73387 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з помилковим висновком про порушення пункту 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- рішення у формі листа від 21 листопада 2019 року вих. №284482/03 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довічно з 06 листопада 2019 року визнати незаконним;
- бездіяльність з 07 лютого 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком довічно з 06 листопада 2019 року визнати незаконною;
- дії Заступника директора департаменту-начальника управління контролю та розгляду звернень Пенсійного фонду України Мастюгіної Галини Іванівни , які полягають у підписанні листа від 24 березня 2020 року вих. №7748-3661/Г-03/8-2800/20 Пенсійного фонду України, у якому містилася адресована позивачу пропозиція вчинити дії з повторного подання заяви Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві та повторної сплати внеску, який вже було сплачено і який має сплачуватися лише один раз, визнати незаконними;
- бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у незадоволенні скарги ОСОБА_1 від 10 лютого 2020 року №3661/Г-2800-20, визнати незаконною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком довічно з 06 листопада 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за віком з 06 листопада 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки її було подано без дотримання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивачу необхідно було доплатити 2 523,20 грн. судового збору за три позовні вимоги немайнового характеру та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали, але не менше ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.
Так як станом на 16.10.2020 позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто скаржнику.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 - без змін.
Вважаючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 такими, що постановлені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
Надаючи оцінку висновкам, які зробили суди першої та апеляційної інстанцій та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції взяв до уваги те, що Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 15.07.2020 позовну заяву залишив без руху через невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивачу необхідно було доплатити 2 523,20 грн. судового збору за три позовні вимоги немайнового характеру, а у встановлений судом строк скаржник не усунув зазначений недолік.
З таким висновком суду першої інстанції погодилася і колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду та залишила апеляційну скаргу позивача без задоволення.
З цього приводу колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.
Підпунктом 2 пункту 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Одночасно Верховний Суд зважає на те, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі за текстом - Закон № 731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.
Пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлює, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
З наведеного випливає, що законодавець передбачив обмеження строку, встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), зокрема для виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Закону № 731-IX.
З цих підстав суди першої та апеляційної інстанції слушно дійшли висновку, що оскільки Закон № 731-IX набрав чинності 17.07.2020, то кінцевим строком виконання вимог ухвали від 15.07.2020 у справі № 640/15178/20 є 06.08.2020.
Отже, встановивши, що у період з 06.08.2020 по дату постановлення спірної ухвали (16.10.2020) позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, заява про продовження/поновлення процесуального строку для усунення недоліків (відповідно до п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX) до суду першої інстанції також не надходила., суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення скаржнику його позовної заяви.
Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції під час розв'язання питання про взяття до провадження позовної заяви, надав правильну оцінку матеріалам позовної заяви з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду першої інстанції, після їх перегляду судом апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку.
Скаржником у касаційній скарзі звертається увага на те, що «…разом з апеляційною скаргою на ухвалу ОАСК від 16.10.2020 подав до 6ААС доказ доплати судового збору у бажаному для ОАСК розмірі (є додатком до апеляційної скарги), однак колегія суддів апеляційного суду залишила даний факт поза увагою і не надала йому оцінки, чим було порушено межі перегляду судом апеляційної інстанції…».
Колегія суддів щодо цього зауважує, що доказ доплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі, встановленому судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивач повинен був надати саме до суду першої інстанції на виконання вимог ухвали у строк, встановлений судом, чого зроблено ним не було.
Надання доказів доплати судового збору у суді апеляційної інстанції не могло спростовувати підстав невиконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху у строк, визначений судом.
Крім того, скаржником не надано підтвердження своїх аргументів, оскільки до касаційної скарги докази подання доплати судового збору, про які згадує скаржник у касаційній скарзі, надано не було.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції, свідчить про правильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання необґрунтованою касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 640/15178/20 та, відповідно, для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 640/15178/20.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб