Іменем України
25 лютого 2021 року
Київ
справа №823/1474/17
адміністративне провадження №К/9901/14668/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №823/1474/17 за позовом Фермерського господарства «Клевань» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2018 року (суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),-
У вересні 2017 року Фермерське господарство «Клевань» (далі за текстом - позивач, ФГ «Клевань») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0003471301 в частині сплати суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (далі - ПДВ) із продажу рухомого майна в розмірі 554173 грн і штрафу в розмірі 138543 грн;
- податкову вимогу від 18 серпня 2017 року №96228-23 з вимогою сплатити пеню у розмірі 327903, 50 грн.
Позов вмотивовано тим, що вибуття належних позивачу основних засобів сталось внаслідок незаконних дій представників ПАТ «Мега Банк», які підробивши підпис голови ФГ «Клевань» вивезли сільськогосподарську техніку (комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 670 та жниварку марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м), яка була предметом договору застави та перебувала на тимчасовому зберіганні у фірми «Конкорд-Гей». За наслідками подання позивачем заяви про вчинення злочину в ЄРДР було зареєстроване кримінальне провадження №12014110140000623 від 6 червня 2014 року. З огляду на такі обставини, позивач вказував на відсутність підстав для застосування приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.
В подальшому позивач подав уточнену позовну заяву, якою змінив підстави позову та вказав, що відповідно до висновку експерта за результатами судово-економічної експертизи від 19 грудня 2017 року №1549/17-23, проведеної в межах кримінального провадження №32017250000000034 відносно колишнього керівника ФГ «Клевань» ОСОБА_1 , встановлено, що за наслідками реалізації заставного майна - комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 670 та жниварки марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м, було занижено податкові зобов'язання лише на суму 81251 грн. Відтак, твердження контролюючого органу про таке заниження в розмірі 554173,17 грн не відповідає дійсності. Позивач зазначає, що сплата коштів у добровільному порядку в загальному розмірі 779400 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 81251 грн за реалізовану сільськогосподарську техніку, відбулась саме з метою звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 КК України, а не у зв'язку із визнанням вини.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0003471301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 472905,38 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 118226,35 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що 15 липня 2013 року між ФГ «Клевань» (Позичальник) та Київською філією ПАТ «Мегабанк» (Банк) укладено кредитний договір № 26-10/2013 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит на придбання сільськогосподарської техніки, а саме: комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 670, жниварки марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м, згідно з договором купівлі-продажу техніки № 278Т-2013 від 4 липня 2013 року в сумі 2462674 грн, строком на 5 років з 15 липня 2013 року по 13 липня 2018 року зі сплатою 20,5% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ФГ «Клевань» був укладений договір застави № 26-10/2013-з від 15 липня 2013 року (далі - Договір застави), за яким предметом застави є комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 670 та жниварка марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м.
Згідно з актом приймання-передачі від 11 липня 2013 року ФГ «Клевань» отримало від ПНД ККФ «Конкорд-Гей» комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 670, жниварку марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м та пристосування для збирання ріпаку загальною вартістю 3021119,99 грн, у т.ч. ПДВ 503520 грн.
За фактом передачі товару ПНД ККФ «Конкорд-Гей» складено податкову накладну № 708 від 11 липня 2013 року, згідно з якою ПДВ у сумі 503520 грн відображений у складі податкового кредиту спеціальної податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.
Відповідно до розрахунку №22 від 4 листопада 2013 року проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 708 від 11 липня 2013 року з огляду на повернення пристосування для збирання ріпаку, вартість придбаної ФГ «Клевань» техніки зменшена на 99584,68 грн, у т.ч. ПДВ 16597,45 грн.
За даними розділів ІІ «Податковий кредит» Додатків №5 до спеціальних Декларацій з податку на додану вартість станом на 31 грудня 2013 року ФГ «Клевань» до складу податкового кредиту спеціальної декларації включено ПДВ у сумі 486922,55 грн.
У серпні 2014 року ПАТ «Мегабанк» вилучив заставне майно та реалізував від імені ФГ «Клевань» комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 670, жниварку марки Жатка 7,5 м з транспортним візком на загальну суму 3325039,00 грн, в т.ч. ПДВ 554173,17 грн, згідно з договором купівлі-продажу від 1 серпня 2014 року, укладеним з ТОВ «ІАК «Балінінвест».
В податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року, поданій до Жашківського відділення Уманської ОДПІ 19 вересня 2014 року №9054170050, в рядку №9 «Усього податкових зобов'язань» ФГ «Клевань» вказало суму 17 грн, а в рядку 17 «Усього податкового кредиту» 0 грн.
Посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ФГ «Клевань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 червня 2017 року №260/23-00-14-0107/32191441.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2014 року на суму 554173 грн.
За позицією контролюючого органу, позивач не відобразив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму ПДВ 554173,17 грн з вартості реалізованого заставного рухомого майна, а саме: сільськогосподарської техніки: комбайна зернозбирального CLAАSS LEXION 670, жниварки марки Жатка 7,5 м з транспортним візком.
21 липня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003471301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1619876 грн, в т.ч. за основним платежем - 1380135 грн (за серпень 2014 року - 554173 грн) та визначено штрафні санкції за цей період у розмірі 239741 грн.
18 серпня 2017 року ГУ ДФС направило на адресу позивача вимогу №96228-23 на загальну суму 2292017,18 грн, в тому числі основний платіж з податку на додану вартість в розмірі 1380134,99 грн, штрафні санкції - 239741 грн, пеня - 327903,50 грн.
У судовому засіданні, що відбулось 29 листопада 2018 року, представник позивача відмовився від позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 8 серпня 2017 року №96228-23 і така відмова була прийнята судом.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що після включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість у сумі 554173,17 грн, сформованого з вартості реалізованої сільськогосподарської техніки, а до складу податкового кредиту - ПДВ в сумі 472922,55 грн за наслідками придбання указаної техніки, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України, становить 81267,62 грн. Вказані обставини підтверджуються і висновком експерта від 19 грудня 2017 року №1549/17-23.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з наведеними висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову і прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що за наслідками реалізації належної ФГ «Клевань» сільськогосподарської техніки сформований при її придбанні податковий кредит спеціальної декларації підлягає перенесенню до складу податкового кредиту загальної декларації, виходячи з балансової (залишкової) вартості основних фондів в сумі 472922 грн. Згідно із спеціальною податковою декларацією з ПДВ за серпень 2014 року ФГ «Клевань» у рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» задекларовано ПДВ в сумі 87523 грн. Відтак, при перенесенні податкового кредиту із складу спеціальної декларації до складу загальної декларації в сумі 472922 грн в рядку 25 спеціальної декларації збільшується податок на додану вартість на 472922 грн. З урахуванням висновка експерта від 19 грудня 2017 року №1549 позивач занизив ПДВ за серпень 2014 року на 554173 грн, в т. ч. по загальній декларації - на 81251 грн, по спеціальній - на 472922 грн. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх в своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. При цьому ПК України не передбачає можливості у разі встановлення в ході перевірки порушення податкового законодавства визначати податкові зобов'язання частково, а саме на частину суми, що підлягала перерахуванню до бюджету. Відповідна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №2а/2370/2588/2012.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів переглядає судові рішення в частині задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0003471301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 472905,38 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 118226,35 грн.
Спірним питанням у цій справі, що належало вирішити судам, було наявність підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 554173 грн за наслідками реалізації ПАТ «Мега Банк» від імені ФГ «Клевань» заставного майна - комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 670, жниварки марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пункт 188.1 статті 188 ПК України передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За правилами пункту 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Стаття 209 ПК України (втратила чинність з 1 січня 2017 року) врегульовувала питання перебування платників податків на спеціальному режимі діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 209.5 статті 209 ПК України платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.
Підпункт 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України визначає виробничі фактори, за рахунок яких сільськогосподарське підприємство як суб'єкт спеціального режиму формує податковий кредит.
Так, для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів;
У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.
Відповідно до пункту 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 (чинний станом на серпень 2014 року) платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121-0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
З аналізу наведеного слідує, що за загальним правилом платник податків у разі реалізації основних засобів або їх ліквідації, що законодавцем для цілей оподаткування розглядається як постачання, повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу. Такі ж правила застосовуються і до платників податків, що перебувають на спеціальному режимі оподаткування, у разі постачання ними товарів/послуг, основних засобів в операціях, що не стосуються спеціального режиму оподаткування, або зміни напрямку їх використання. При цьому виходячи із специфіки оподаткування сільськогосподарських підприємств, останнє у разі невикористання або часткового використання, зокрема основних засобів не для виробництва сільськогосподарської продукції, повинне і відповідним чином відкоригувати і значення податкового кредиту. Платник податків звільняється від обов'язку донарахування податкових зобов'язань у разі ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв'язку із дією обставин непереборної сили та в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податків.
В ході розгляду справи суди, в тому числі за наслідками подання позивачем уточненого адміністративного позову, яким змінено його підстави, встановили, що ФГ «Клевань» не заперечує обставин реалізації ПАТ «Мегабанк» від імені позивача на законних підставах (наявність виконавчих листів від 25 липня 2014 року у справі №640/11388/14-ц, виданих Київським районним судом м. Харкова) заставного майна за кредитним договором №26- 10/2013 від 15 липня 2013 року - комбайна зернозбирального CLAAS LEXION 670, жниварки марки Жатка 7,5 м з транспортним візком 7,5 м. Вказане майно було придбане ТОВ «ІАК «Балінінвест» за загальною ціною 3325039 грн, в т. ч. ПДВ - 554173,17 грн.
Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що за таких обставин застосуванню підлягають положення підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, у зв'язку з чим, поряд з донарахуванням податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 554173,17 грн у загальній податковій декларації з ПДВ, коригуванню підлягає і податковий кредит у розмірі балансової (залишкової) вартості основних фондів. Контролюючий орган також погоджується із необхідністю перенесення відповідних сум податкового кредиту до загальної податкової декларації з ПДВ.
Суди встановили, що належна позивачу сільськогосподарська техніка була придбана за загальною ціною 3021119,99 грн, в т. ч. ПДВ 503520 грн, який був відображений у складі податкового кредиту спеціальної податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року. В подальшому позивач повернув пристосування для збирання ріпаку вартістю 99584,68 грн, з яких ПДВ 16597,45 грн, у зв'язку з чим подав розрахунок коригування до податкової накладної та відкоригував податковий кредит у спеціальній податковій декларації з ПДВ. Відтак, за наслідками придбання сільськогосподарської техніки до складу податкового кредиту було віднесено 486922,55 грн. При цьому станом на дату відчуження основних засобів сума ПДВ у їх залишковій вартості становила 472922,55 грн.
Враховуючи, що у загальній податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року у рядку 9 «Усього податкових зобов'язань» була вказана сума 17 грн, у рядку 17 «Усього податкового кредиту» - 0 грн, суди дійшли висновку, що за фактом реалізації ПАТ «Мегабанк» від імені ФГ «Клевань» основних засобів заниження податкових зобов'язань становить 81267,62 грн (554173,17 грн + 17 грн - 472922,55 грн). Такі обставини підтверджуються і висновком експерта від 19 грудня 2017 року №1549/17-23.
Посилання контролюючого органу на те, що відповідне коригування податкового кредиту у спеціальній податковій декларації з ПДВ призвело до заниження податкового зобов'язання по цій декларації на таку ж суму, суди відхилили, оскільки в акті перевірки від 21 червня 2017 року №260/23-00-14-0107/32191441 будь-які порушення в частині правомірності відображення податкового зобов'язання з ПДВ по спеціальній податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року відсутні, в ході перевірки відповідач це питання не досліджував, а суд відповідно до вимог статті 54 ПК України позбавлений права їх самостійного донарахування. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів та з цих же підстав відхиляє і аналогічні доводи скаржника в цій частині, якими обґрунтована касаційна скарга.
З приводу доводів скаржника, що Податковий кодекс України не передбачає можливості визначення належних до сплати зобов'язань частково (на частину суми, що підлягала сплаті до бюджету), колегія суддів, зауважує, що пункт 86.10 статті 86 ПК України зобов'язує контролюючий орган в акті перевірки зазначати як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Саме недотримання вимог вказаної норми права та безпідставне неврахування відповідачем заниження податкового кредиту з ПДВ призвело до донарахування податкового зобов'язання з ПДВ відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення у неправильному розмірі. При цьому приписи підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов'язанням розуміють суму коштів, яку платник податків повинен саме сплатити до відповідного бюджету.
У касаційній скарзі відповідач також послався на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16 лютого 2016 року (справа №2а/2370/2588/2012), відповідно до якої те, що сільськогосподарське товариство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні та акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. Водночас, колегія суддів знаходить такі посилання неприйнятними, оскільки в цьому судовому рішенні йшлося про можливість застосування штрафних санкцій за несплату податкових зобов'язань, визначених податковим органом за наслідками позапланової перевірки. Більше того, обставини даної справи стосуються заниження податкового зобов'язання з ПДВ за загальною декларацією з ПДВ (тобто, за обставин, які свідчать про постачання товарів/послуг, основних засобів в операціях, що не пов'язані з сільськогосподарським виробництвом), тоді як Верховним Судом України досліджувалось питання заниження податкових зобов'язань щодо операцій у межах сільськогосподарського виробництва. Відтак, вказане рішення не є релевантним до спірних правовідносин.
Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно та всебічно з'ясованим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №823/1474/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко