ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2021Справа № 910/17920/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова"
про стягнення 113 730,78 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 113 730,78 грн.., з яких 72 000,00 грн. основного боргу, 9 377,22 грн. інфляційних нарахувань, 5 713,66 грн. 3% річних та 26 640,00 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 02/07-2018-3 від 07.02.2018 в частині виконання своїх зобов'язань по передачі товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17920/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/17920/20 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105476000986) та отримана відповідачем 26.11.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні, а також інформація про вручення відправлення відображена на інтернет-ресурсі ПАТ "Укрпошта" за посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105476000978) та отримана позивачем 01.12.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні, а також інформація про вручення відправлення відображена на інтернет-ресурсі ПАТ "Укрпошта" за посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.
10.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
17.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології", як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу № 02/07-2018-3 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно пункту 2.1. Договору, товаром є насіння культури: соя Аполло. Категорія 1 репродукція у кількості 4,5 тон.
У пунктах 3.1. та 3.2. Договору, сторони домовилися, що ціна товару становить 16 000,00 грн. за одну метричну тону, в тому числі ПДВ 2 666,67 грн. Вартість Договору становить 72 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунках продавця, протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку-фактури.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що продавець здійснює поставку товару, протягом 5 днів після сплати рахунку-фактури на замовлений товар, в повному об'ємі на умовах "EXW" (франко-склад постачальника Нова пошта).
Пунктом 9.2. Договору сторони узгодили, що цей Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного Договору.
Для здійснення оплати за товар згідно умов Договору, відповідач надав позивачу два рахунки, а саме: рахунок-фактуру № ПЗ-0000008 від 07.02.2018 на оплату товару у кількості 3 т., загальною вартістю 48 000,00 грн. та рахунок-фактуру № ПЗ-0000014 від 12.03.2018 на оплату товару у кількості 1,5 т., загальною вартістю 24 000,00 грн.
Платіжним дорученням № 9815 від 27.02.2018 позивач здійснив перерахунок грошових коштів у сумі 48 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача із вказанням у призначенні платежу - "Оплата за насіння сої зг.р.ф. №ПЗ-008 від 07.02.18 (Дог. № 02/07-2018-3 від 07.02.18) у т.ч. ПДВ 20% 8 000,00 грн".
Також, згідно платіжного доручення № 10243 від 13.03.2018 позивач здійснив перерахунок грошових коштів у сумі 24 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача із вказанням у призначенні платежу - "Оплата за насіння сої зг.р.ф. №ПЗ-014 від 12.03.18 (Дог. № 02/07-2018-3 від 07.02.18) у т.ч. ПДВ 20% 4 000,00 грн.".
23.12.2019 позивач надіслав на адресу відповідача: 03148, місто Київ, вул. Жмеринська, будинок 16, квартира 119, письмову вимогу (на 2 аркушах) у якій вказав, що незважаючи на звернення, відповідач не виконав свої зобов'язання із передачі товару на суму 72 000,00 грн., а тому позивач вимагає повернути вказану суму попередньої оплати.
На підтвердження надіслання зазначеної вимоги на адресу відповідача, в матеріалах справи містяться: квитанція ПАТ "Укрпошта" від 23.12.2019 та опис вкладення у цінний лист із вказанням назви документа - "Вимога ТОВ "Сучасні торговельні технології" (вих.№ 125 від 23.12.2019) до ТОВ "Компанія" Перша Зернова" про повернення передплати за договором купівлі-продажу № 02/07-2018-3 від 07.02.2018 (оригінал)", із зазначенням кількості: " 1 (один) на одному аркуші".
Згідно доданої до позову довідки ПАТ "Укрпошта", вказана вище кореспонденція була повернена у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Також, в матеріалах справи міститься лист позивача від 20.06.2018 № 2/3, адресований відповідачу, стосовно повернення попередньої оплати за неотриманий товар (насіння сої) в сумі 72 000,00 грн., проте докази його надсилання відсутні.
У позовній заяві, позивач стверджує, що відповідач порушив умови укладеного Договору купівлі-продажу від 07.02.2018 № 02/07-2018-3, незважаючи на своєчасну повну попередню оплату товару не здійснив його повставку, а тому позивач звернуся до Господарського суду міста Києва із вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 113 730,78 грн., з яких 72 000,00 грн. основного боргу, 9 377,22 грн. інфляційних нарахувань, 5 713,66 грн. 3% річних та 26 640,00 грн. пені.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Спір у даній справі пов'язаний з правовідносинами сторін щодо поставки товару, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 02/07-2018-3 від 07.02.2018.
Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору, позивач здійснив повну попередню оплату за товар у загальному розмірі 72 000,00 грн.
Згідно пункту 5.1. Договору, у відповідача, як продавця товару виникло зобов'язання із здійснення поставки товару, протягом 5 днів від дати здійснення попередньої оплати на умовах "EXW" (франко-склад постачальника Нова пошта).
Таким чином, останньою датою поставки товару, враховуючи вихідні дні, є 19.03.2018.
Відповідно до пункту 5.2. Договору, покупець направляє представника для прийому товару з належно оформленим дорученням. Продавець надає покупцю доручення та листи, необхідні для отримання насіння. Кожна партія насіння супроводжується оригіналами наступних документів: товарно-транспортною накладною на провезення товару від місця відвантаження до місця отримання; рахунком-фактурою, із зазначенням найменування, кількості, ціни, суми ПДВ, загальної суми; видатковою накладною на отримання товару по найменуванню, кількості, вартості товару; податковою накладною (якщо покупець є платник ПДВ) із зазначенням ціни, суми ПДВ; документом встановленого зразку, що є підтвердженням якості товару - згідно результатів аналізу державної насіннєвої інспекції; невиключний ліцензійний договір.
У поданому до суду відзиві на позов, відповідач визнав факт укладення Договору купівлі-продажу № 02/07-2018-3 від 07.02.2018 та вказав, що на його виконання здійснив поставку товару у повному обсязі згідно умов Договору, а саме насіння культури: соя Аполло. Категорія 1 репродукція, у кількість 4,5 тон.
На підтвердження здійснення поставки товару відповідач надав суду видаткову накладну № ПЗ-0000010 від 22.03.2018 та Довіреність № 60 від 22.03.2018, яка видана завідуючій складом Задорожній Н.М. для отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова" цінностей, у тому числі - соя "Аполло" у кількість 4,5 тон.
Відповідно до визначення термінів наведених у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, в свою чергу, первинний документ, це - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, березень 2018 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналізуючи зміст наданої відповідачем видаткової накладної №ПЗ-0000010 від 22.03.2018, суд дійшов висновку, що вона повністю відповідає вимогам до первинного документу, який підтверджує факт здійснення господарської операції, оскільки містить: дату складання - 22.03.2018; назви суб'єктів господарювання, що відповідають назвам сторін Договору; зміст та обсяг господарської операції - "соя "Аполло" 1 реп." у кількість 4,5 тон., вартістю 72 000,00 грн., прізвище відповідальних за здійснення господарської операції, особисті підписи, а також печатки сторін.
Згідно наданої відповідачем Довіреності № 60 від 22.03.2018 вбачається, що ця довіреність була видана позивачем завідуючій складом Задорожній Н.М., із вказанням її паспортних відомостей, на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова" цінностей за рахунками-фактурами, в тому числі № ПЗ-0000008 від 07.02.2018 та № 0000014 від 12.03.2018. У переліку цінностей, які повинні були бути отриманні за цією довіреністю вказані, серед іншого - "Соя "Аполло" 1 реп." у кількість прописом чотири цілих п'ять десятих тон ".
Довіреність № 60 від 22.03.2018 містить підписи особи, яка одержала довіреність, керівника підприємства, а також відбиток печатки № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології".
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підписання позивачем, як покупцем, видаткової накладної № 0000010 від 22.03.2018, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", посвідчення видаткової накладної печаткою позивача, а також наданий примірник Довіреності № 60 від 22.03.2018 на отримання уповноваженим представником позивача матеріальних цінностей, фіксує факт здійснення господарської операції, яка полягала у поставці позивачу насіння культури: соя Аполло. Категорія 1 репродукція, у кількість 4,5 тон, загальною вартістю 72 000,00 грн.
Заперечення позивача надані у відповіді на відзив відносно неотримання ним товару за видатковою накладною № 0000010 від 22.03.2018 не підтверджені належними і допустимими доказами.
Аргументи позивача, стосовно того, що відповідачем не було надано жодної товарно-транспортної накладної та документу, що є підтвердженням якості товару, згідно результатів аналізу державної насіннєвої інспекції, суд не вважає переконливими, оскільки, як вказано у пункті 5.2. Договору, кожна партія товару лише супроводжується цими документами, які не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки товару.
Стосовно заявленого відповідачем у відзиві на позов відшкодування витрати на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідач надав до суду Договір про надання правничої допомоги від 01.12.2020 № 78/12-20 укладений між відповідачем та адвокатом Яровим А.Р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 701 від 28.12.2012), згідно пункту 1.1. якого, адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу та представляти інтереси клієнта у судових органах всіх інстанцій (як у загальних так і у спеціальних судах), у тому числі - в Господарському суді міста Києва, у тому числі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології" та з питань, пов'язаних з цим позовом або з рішенням за результатами його розгляду, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надані відповідні послуги.
Відповідно до пункту 5.1. Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 № 78/12-20, його сторони узгодили, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар з розрахунку 2 000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката.
При цьому, пунктами 5.2., 5.3. та 5.4. Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 № 78/12-20 визначено, що підставами для оплати є звіт адвоката про фактично надані послуги та акт приймання-передачі наданих послуг.
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Додатково до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 № 78/12-20 відповідач надав ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 701 від 28.12.2012 та Комерційну пропозицію з орієнтовним розрахунком послуг адвоката, згідно якої, загальна вартість послуг становитиме 15 000,00 грн.
Водночас, відповідач не надав суду жодних звітів адвоката про фактично надані послуги, актів приймання-передачі наданих послуг, виставлених рахунків та документів, що підтверджують оплату відповідачем цих рахунків.
Також, суд зауважує, що Договором про надання правничої допомоги від 01.12.2020 № 78/12-20 сторони не узгодили строки проведення розрахунків за надану правничу (правову) допомоги, що у своїй сукупності не дозволяє суду встановити зміст наданих послуг, їх вартість та порядок оплати.
Враховуючи те, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, чого не було надано, суд відмовляє відповідачу у відшкодуванні витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином недоведені, а всі аргументи і докази спростовані відповідачем, тому позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 113 730,78 грн. не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перша Зернова" про стягнення 113 730,78 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 26.02.2021
Суддя С. В. Стасюк