17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4698/20 пров. № А/857/15378/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,
представника позивачів Єсіпова І.А.,
представників відповідача Можаєвої Н.В., Ожибка П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (прийняте у місті Львові суддею Брильовським Р.М.; складене у повному обсязі 26 жовтня 2020 року) в адміністративній справі № 380/4698/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор", Приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності,
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" та Приватна фірма науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (далі також - ТОВ "Комтех Аутдор", ПФ НВП "Комтех-плюс"; позивачі; стягувачі) звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просили:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ у Львівській області; відповідач), допущену при виконанні виконавчих листів з адміністративної справи № 813/509/18 про стягнення з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент економічного розвитку ЛМР; Департамент; боржник) на користь ТОВ "Комтех Аутдор" коштів на загальну суму 1 969 799,76 грн (у тому числі 1 870 873,07 грн збитків і 98 926,69 грн судових витрат);
- зобов'язати ГУ ДКСУ у Львівській області відновити виконання цих виконавчих листів, встановити рахунки головного розпорядника коштів окремої бюджетної програми міського бюджету м. Львова для забезпечення виконання рішень судів, з яких належить списати присуджену суму збитків, і вжити дієві заходи для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ у Львівській області, допущену при виконанні виконавчих листів з адміністративної справи № 813/509/18 про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ПФ НВП "Комтех-плюс" коштів на загальну суму 892 613,48 грн (у тому числі 849 919,66 грн збитків і 42 693,82 грн судових витрат);
- зобов'язати ГУ ДКСУ у Львівській області відновити виконання цих виконавчих листів, встановити рахунки головного розпорядника коштів окремої бюджетної програми міського бюджету м. Львова для забезпечення виконання рішень судів, з яких належить списати присуджену суму збитків, і вжити дієві заходи для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідач протиправно не виконує виконавчі листи, які видані в адміністративній справі № 813/509/18 та перебувають на його виконанні, про стягнення з Департаменту коштів, в т. ч.: 1 969 799,76 грн - на користь ТОВ "Комтех Аутдор" та 892 613,48 грн - на користь ПФ НВП "Комтех-плюс". У зв'язку з ненадходженням жодних коштів на їхні рахунки за цими виконавчими документами, вони зверталися до відповідача із запитом про надання інформації про стан стягнення, на що отримали повідомлення, що згідно з абзацом 8 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 № 553-IX, тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом та до 01.01.2021, не застосовуються окремі норми Бюджетного кодексу України (далі - БК України), зокрема частина перша статті 25 цього Кодексу щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Враховуючи зазначене, відповідач відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845 зупинив безспірне списання коштів за виконавчими листами справі № 813/509/18 до 01.01.2021.
Вказують, що Конституційний Суд України рішенням від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнав, серед іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення“ Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
31.08.2020 вони повідомили відповідача електронним листом, що починаючи з 28.08.2020 за проведення будь-яких платежів з рахунків Департаменту економічного розвитку ЛМР (крім тих, які стосуються безспірного стягнення і дозволені до виконання згідно з пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 03.08.2011 № 845), настає відповідальність згідно з статтею 98 Закону України "Про Конституційний Суд України", на що отримали повідомлення про відновлення безспірного списання за вищевказаними виконавчими листами.
Проте, відповідач продовжує проводити платежі, які не відносяться до числа тих, які дозволяється проводити на час здійснення безспірного списання коштів. Також відповідач допустив списання з рахунків боржника не на їхню користь 758 778,03 грн, що свідчить про протиправну бездіяльність, допущену при виконанні виконавчих листів з адміністративної справи № 813/509/18.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДКСУ у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з'ясування судом обставин справи, що призвело до її невірного вирішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог немотивовано не взяв до уваги листи відповідача про відновлення безспірного списання за виконавчими листами у справі № 813/509/18; не з'ясував, чи вжило Казначейство у межах своїх повноважень усі залежні від нього дії, спрямовані на те, щоб виконати судове рішення, а також чи були для цього об'єктивні підстави та можливості, позаяк Головне управління Казначейства вжило для цього усіх можливих заходів. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що Департаменту затверджено окремі бюджетні призначення, а Виконавчий комітет ЛМР не може відповідати за своєю бюджетною програмою за зобов'язання Департаменту.
Також ГУ ДКСУ у Львівській області подало до суду доповнення до апеляційної скарги, у якому вказало, що після подання до суду апеляційної скарги у нього з'явились нові докази на підтвердження правомірності своїх дій при виконанні ним судових рішень позивачів у справі № 813/509/18. Так, рішенням Львівської міської ради від 01.12.2020 №1089 «Про зміни до міського бюджету м. Львова на 2020 рік» Департаменту, як головному розпоряднику коштів міського бюджету м. Львова, затверджено окрему бюджетну програму для забезпечення виконання зазначених вище судових рішень, що видно із паспорта цієї програми. Одночасно Департамент проінформував ГУ ДКСУ у Львівській області листом від 04.12.2020 № 23-вих-96163 про те, що виконання рішень про стягнення коштів необхідно здійснити за КПКВК МБ 2710180 «Інша діяльність у сфері державного управління», рахунок НОМЕР_1 , КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на загальну суму 3 066 779,62 грн. Також 08.12.2020 Департамент подав на реєстрацію, а відповідний відділ ГУ ДКСУ у Львівській області зареєстрував бюджетні та фінансові зобов'язання по вказаних виконавчих документах. Враховуючи наведене та відсутність коштів на реєстраційному рахунку НОМЕР_1 , відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників № 845 ГУ ДКСУ надсилало на адресу Департаменту вимогу № 07.2-11-06/9922 від 09.12.2020 щодо необхідності здійснення боржником дій, спрямованих на виконання рішень, на що Департамент надав відповідь, у якій просив провести безспірне списання спірних коштів на суму 3 066 779,62 грн у справі № 813/509/18 на користь стягувачів за бюджетною програмою КПКВК МБ 2710180 «Інша діяльність у сфері державного управління», із розрахункового рахунку НОМЕР_1 , КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». А безспірне списання коштів відповідно до Порядку № 845 застосовуватиметься лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Всупереч приписам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд першої інстанції не встановив факт порушення прав позивачів, зокрема, наявність бюджетної програми для забезпечення виконання рішень та вжиття відповідачем заходів щодо безспірного списання коштів за виконавчими документами стягувачів за цією бюджетною програмою; вийшов за межі своїх повноважень та задовольнив вимоги позивачів на майбутнє, а саме: зобов'язав відповідача здійснити безспірне списання коштів згідно бюджетної програми, якої на час ухвалення рішення не існувало. Також суд першої інстанції зобов'язав відповідача вжити дієвих заходів для виконання зазначених вище виконавчих документів у повному обсязі, не врахувавши, що ГУ ДКСУ не є органом примусового виконання рішень та не може виходити за межі своїх повноважень та вживати заходи, які не входять до його компетенції. Щодо зобов'язання відповідача відновити виконання вищевказаних виконавчих листів апелянт вказав, що станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції їх виконання вже було відновлене.
У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 19.09.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 857/11475/19, з урахування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 р., позов ТОВ "Комтех Аутдор" та ПФ НВП "Комтех-плюс" до Департаменту економічного розвитку ЛМР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління", про визнання протиправними і скасування наказів, відшкодування шкоди, зобов'язання утриматися від вчинення дій, задоволено частково:
- визнано протиправними і скасовано повністю накази Департаменту економічного розвитку ЛМР від 18 січня 2018 року про демонтаж рекламних конструкцій ТОВ “Комтех Аутдор” за №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д,18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д;
- зобов'язано Департамент економічного розвитку ЛМР вжити заходи на відшкодування збитків, завданих ТОВ “Комтех Аутдор” внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18 січня 2018 року №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д,18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д;
- визнано протиправними та скасовано повністю накази Департаменту економічного розвитку ЛМР від 18 січня 2018 року про демонтаж рекламних конструкцій ПФ НВП “Комтех-плюс” за №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д;
- зобов'язано Департамент економічного розвитку ЛМР вжити заходи на відшкодування збитків, завданих ПФ НВП “Комтех-плюс” внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18.01.2018 №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д;
- стягнуто з Департаменту економічного розвитку ЛМР (79035, м. Львів, пл. Ринок, 1; ІКЮО 34814859) на користь ТОВ “Комтех Аутдор” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 109/316; ІКЮО 33533697) судові витрати в сумі 26 574 грн 77 коп;
- стягнуто з Департаменту економічного розвитку ЛМР (79035, м. Львів, пл. Ринок, 1; ІКЮО 34814859) на користь ПФ НВП “Комтех-плюс” (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 108/46; ІКЮО 30052037) судові витрати в сумі 12 420 грн 52 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення суду Львівський окружний адміністративний суд видав у справі № 813/509/18 виконавчі листи від 18.02.2020:
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТОВ “Комтех Аутдор” 26 574,77 грн судових витрат;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТОВ “Комтех Аутдор” 24 295,73 грн судових витрат;
про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТОВ “Комтех Аутдор” 1 870 873,07 грн завданих збитків;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТОВ “Комтех Аутдор” 48 056,19 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМП на користь НВП “Комтех-плюс” 12 420,52 грн судових витрат;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП “Комтех-плюс” 10 387,98 грн судових витрат;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП “Комтех-плюс” 849 919,66 грн завданих збитків;
- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП “Комтех-плюс” 19 885,32 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Також відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що узгоджується з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У зв'язку з тим, що рішення у справі № 813/509/18 набрало законної сили, воно є обов'язковим до виконання.
06.03.2020 ТОВ “Комтех Аутдор” та НВП “Комтех-плюс” звернулися до ГУ ДКСУ у Львівській області із заявами № 30-03/20 та № 25-03/20 про прийняття до виконання вказаних виконавчих листів; такі заяви були прийняті останнім до розгляду та зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції за №№ 14-19-2415 та 14-19-2416.
10.03.2020 після здійснення попереднього розгляду поданих позивачами заяв і доданих документів та проведення їх правової експертизи ці документи були передані на виконання до іншого структурного підрозділу ГУ Казначейства - Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів для проведення безспірного списання коштів.
Того ж дня відповідач провів платежі з реєстраційного рахунку боржника - Департаменту економічного розвитку ЛМР № НОМЕР_2 за КПКВКМБ 2710160 «Керівництво і управління у сфері економіки».
Надалі ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу Департаменту запит від 11.03.2020 № 07.2.-11/1989, у якому просило протягом трьох робочих днів з дати отримання надати інформацію щодо кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких буде здійснюватися безспірне списання коштів.
Проте, як видно із матеріалів справи, Департамент протягом встановленого терміну не надав інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів та не подав обґрунтовану заяву щодо незгоди здійснення безспірного списання коштів, а тому ГУ ДКСУ у Львівській області повторно скерувало запит від 17.03.2020 № 07.2-11/2218.
23.03.2020 ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало до Департаменту повідомлення про здійснення безспірного списання коштів № 07.2-11/2371, у якому повідомило, що відповідно до абзацу 1 пункту 28 Порядку № 845 безспірне списання коштів буде здійснюватися з реєстраційних рахунків Департаменту економічного розвитку ЛМР:
- UA728201720344200003000020170 за КПКВКМБ 2717693 «Інші заходи, пов'язані з економічною діяльністю»,
- UA668201720344230002000020170 за КПКВКМБ 2710160 «Керівництво і управління у сфері економіки»,
- UA058201720344270004000020170 за КПКВКМБ 2717610 «Сприяння розвитку малого та середнього підприємництва», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
У зв'язку з відсутністю коштів у Департаменту для стягнення по вищезазначених виконавчих документах, ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало вимогу від 27.03.2020 № 07.2-11-06/2470 щодо необхідності здійснення боржником дій, спрямованих на виконання судових рішень.
24.04.2020 Департамент скерував на адресу ГУ ДКСУ у Львівській області листа за № 23-вих.-31713, яким повідомив, що Львівська міська рада знаходиться в непростій фінансовій ситуації, тому Департамент звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення та подав до Касаційного адміністративного суду Верховного суду України клопотання про зупинення виконання судового рішення до розгляду касаційної скарги Департаменту на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 813/509/18.
15.05.2020 ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу позивачів листи за №№ 04-08/1/3712 та 04-08/1/3709 про зупинення безспірного списання за виконавчими документами у справі № 813/509/18 з підстав прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік» №553, яким установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом, до 01 січня 2021 року не застосовується частина перша статті 25 БК України, якою передбачено здійснення Казначейством України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
02.09.2020 ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу позивачів листи за №№ 04-08/1/6279 та 04-08/1/6275 про відновлення безспірного списання за виконавчими документами у справі № 813/509/18.
Вважаючи, що ГУ ДКСУ у Львівській області не вчиняє належних дій щодо безспірного списання з Департаменту на їхню користь коштів за виконавчими документами у справі № 813/509/18, ТОВ “Комтех Аутдор” та НВП “Комтех-плюс” звернулися до суду з цим позовом.
У ході судового розгляду справи суд першої інстанції зазначив таке.
Частиною першою статті 25 БК України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Пунктами 1, 2 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, (далі - Положення № 215) передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів.
Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пунктів 2, 3, 8 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абзац другий).
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Разом із тим, положенням абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону № 553 передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 553 (18 квітня 2020 року) і до 1 січня 2021 року тимчасово не застосовується частина перша статті 25 Кодексу, згідно з якою «Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови КМУ „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 28.08.2020 № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX. Положення, зокрема, Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, що узгоджується із приписами статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII від 13.07.2017, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У ході судового розгляду було встановлено, що з часу звернення стягувачів до відповідача із заявами про прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/509/18 до прийняття рішення у цій справі, відповідачем безспірне списання коштів боржника проведено не було.
06.03.2020 стягувачі звернулися до відповідача із заявою про безспірне списання коштів; 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553, а рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX були визнані неконституційними.
Проте, протягом вказаних періодів відповідач не вчинив жодних заходів щодо безспірного списання коштів відповідно до статті 25 БК України.
Приймаючи рішення про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовував його тим, що на час розгляду справи по суті положення абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, на які, як на підставу не проведення безспірного списання коштів, посилався відповідач, визнано неконституційними.
Суд відхилив доводи відповідача що, ним вживалися заходи щодо виконання зазначених виконавчих документів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази стягнення на користь позивачів коштів на підставі виконавчих листів, виданих Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/509/18, що свідчить про те, що судове рішення до сьогодні не виконане.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цим приписам відповідачем не надано до суду відповідних доказів, які б підтверджували правомірність його дій та вжиття усіх необхідних заходів з метою виконання зазначених вище виконавчих листів.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на те, що відповідно до даних Єдиного веб-порталу за спірний період, в т.ч. до набрання чинності Законом № 553-ІХ відповідачем було допущено проведення боржником платежів, які не були захищеними від безспірного списання і які могли бути списані за виконавчими листами у справі № 813/509/18, що вказує на те, що відповідач не вжив у межах своїх повноважень усіх залежних від нього дій з метою виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції відповідно до обставин, які діяли на час прийняття судового рішення, та відповідно до доказів, наданих сторонами і встановлених судом та досліджених ним в ході судового розгляду, а відтак доводи апелянта про те, що після подання до суду апеляційної скарги у нього з'явились нові докази на підтвердження правомірності його дій при виконанні ним судових рішень позивачів у справі № 813/509/18, не можуть братися до уваги на підтвердження правомірності дій відповідача, оскільки такі виникли уже після постановлення цього судового рішення, а тому на законність цього судового рішення не впливають.
Також, надаючи до суду листи про відновлення безспірного списання за виконавчими листами у справі № 813/509/18, апелянт не надав до суду жодних доказів щодо вчинення дій на підтвердження відновлення безспірного списання та вжиття заходів щодо безспірного списання коштів за виконавчими документами стягувачів.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції зобов'язав його вжити дієвих заходів для виконання зазначених вище виконавчих документів у повному обсязі, не врахувавши, що ГУ ДКСУ не є органом примусового виконання рішень та не може виходити за межі своїх повноважень та вживати заходи, які не входять до його компетенції, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом рішення, суд зобов'язав відповідача вжити дієвих заходів для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі, проте це не означає, що суд зобов'язував його виходити за межі своїх повноважень та вживати заходи, які не входять до його компетенції, а таке тлумачення судового рішення апелянтом є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги суд не приймає до уваги, як такі, що не мають правового значення у спірних правовідносинах, а тому у суду немає необхідності робити висновки щодо цих доводів.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив: «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 380/4698/20 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді О. М. Довгополов
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 26 лютого 2021 року.